72. Суб'єкти права власності. Основні роботи:

1. Шевченко Я.М., Венецька, Кучеренко «Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності» К. 2002.

2. Яворськпа «Підстави виникнення права приватної власності громадян за цивільним законодавством». Львів 1997 рік.

3. Яворська О.С. «Правове регулювання відносин власності за цивільним законодавством України». К. 2008 рік.

Основний матеріал

До суб'єктів права власності в Україні належать: 1) український народ, що являє собою єдине джерело державної влади в республіці та здійснює права власника через референдум, а також через Верховну Раду України та місцеві "ради народних депутатів. Кожен громадянин як частина народу має право, за чинним законодавством України, користуватися природними об'єктами для задоволення особистих потреб;

2) фізичні особи, тобто громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які мають рівні майнові права, якщо іншого не передбачено законодавчими актами України;

3) юридичні особи — трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації;

4) Україна як суверенна й незалежна, демократична, соціальна, правова держава;

5) Автономна Республіка Крим;

6) територіальні громади;

7) іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Субєкти права – будь-які суб’єкти цивільних правовідносин. ЦК встановлює суб’єктів правовідносин: Д, ФО, ЮО і Тер г.

Однак, ст..324 ЦК визначає, суб’єкта який не є суб’єктом цивільних відносин – це УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД,

Проблема:

1) кого можна вважати українським народом;

2) яким чином можна реалізувати право власності українського народу.

За ЦК право власності українського народу реалізується через відповідні органи держави, однак державна власність реалізується також через державні органи. Тому постає питання: розмежування державної власності та права власності українського народу.

Луць: вступаючи у відносини власності, держава не втрачає свої ознаки суверена, тому можна сказати, що держава має певні переваги у відносинах права власності.

Саме за суб’єктами права власності на землю, виділяють форми власності на землю.

Форми власності на землю визначається об’єктом, суб’єктами (колом осіб, яким земельні д), способом здійснення суб’єктами своїх повноважень щодо власних земельних ділянок.

Неабияке значення має саме реальна можливість суб’єктів тієї чи іншої форми власності на землю здійснювати повноваження власника щодо об’єкта права власності.

У спец літературі висловлюється думка щодо недоцільності розподілу за формами. Кулинич – необхідна відмова від поділу права власності на форми та види, що мають різний зміст та створення єдиного інституту права власності.

Враховуючи положення КУ ЗК, які визначають суб’єктів, традиційно виділяють форми – право власності:

- укр. народу, -право державної власності, -комун, -приватної.

Поза межами такої класиф-ції, знаходиться право власності на землю іноземних держав, та право колективної власності. За даними 2009 року у державній власності 48,7%, у приватній 51,2 %, у колективній – 0,1 %.

У юридичній літературі точаться дискусії щодо того, як народ може здійснювати своє право власності. Слушною здається думка, що це можливо як безпосередньо народом (наприклад, шляхом висловлювання волі на референдумі, що стосується питань власності на майно, що належить українському народу), так і опосередковано — через вищий представницький орган державної влади — Верховну Раду України.

Суб’єкти права власності: всі суб’єкти цивільного права, - ст. 2 ЦКУ: ФО, ЮО, держава, народ України, територіальних громади – самостійно або через своїх представників чи спеціально створені органи.

Проблематика:

1) український народ, як суб’єкт права власності, - ст. 324 ЦКУ. Український народ – це абстрактне поняття, а отже повноваження здійснюють органи державної влади і орги місцевого самоврядування. Існує проблема, що існує двоаспектний суб’єкт – ці органи і є власниками державної.

2) проблема такого суб’єкта, як держава (див. питання 76).

3) право власності на підприємство – за ГК воно є суб’єктом, а не об’єктом.

Деякі науковці вважають, що не можна зводити правомочності власників до 3-х правомочностей, оскільки на сьогоднішній день існують певні «нетрадиційні об’єкти», до яких не може бути застосована тріада правомочностей у чистому вигляді (наприклад: права власності на без документарні цінні папери, право на інформацію).