71. Вчення про право власності. Основні роботи:

1. Суханов Е.А «Лекции о праве собственности». М. 1991 год.

2. Алексеев С.С. «Право собственности: проблемы теории» М. 2007 год.

3. Черкасов Г.И. «Общая теория собственности» М. 2003 од

Основний матеріал

- Право власності в суб’єктивному розумінні розкривається через повноваження (правомочності) власника, які складають зміст права власності. Відповідно до ст. 317 ЦК України зміст права власності складають три повноваження :

1) право володіння;

2) право користування;

3) право розпоряджання

- На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

• Право володіння – забезпечена законом можливість мати у себе певну річ, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні (фактично тримати річ, зараховувати на баланс та ін.)

• Право користування – забезпечена законом можливість вилучати корисні властивості речі в процесі її експлуатації, господарського чи іншого використання;

• Право розпоряджання – забезпечена законом можливість визначати юридичну долю речі шляхом зміни її належності, стану чи цільового призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо).

Право власності – основне речове право, яке обумовлює ставлення особи до речі, як до своєї.

Власність (економічна категорія)

Право власності – в об’єктивному, в суб’єктивному розумінні.

Ст. 316 ЦКУ, - це право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону, незалежно від волі інших осіб.

1) Перший принципи права власності: ст. 41 КУ (непорушність права власності – примусове відчуження об’єкті права власності може бути здійснене з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку встановленому законом, за умови попереднього відшкодування вартості. Допускається наступне відшкодування в умовах воєнного і надзвичайного стану).

УВАГА!!!!! ЗУ «Про відчуження земельних ділянок і об’єкті нерухомого майно, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб, чи з мотивів суспільної необхідності».

2) Другий принцип права власності: на річ можу бути один власник *(якщо співвласник то в повній мірі вони не володіють річчю). В англо-саксонські системі права: право власності двох осіб, - і це поняття довірчий власник. В ЦКУ теж воно існую, але сильно не впливають на характер власності.

Правомочності власника: володіння, користування, розпорядження (в римські часи існувало право на отримання доходів і право на захист). Ми відмовилися від них закріпивши, що користуючись річчю ми отримуємо доходи, а застити можна б-я право, отже сьогодні існує тріада правомочності.

Суб’єкти права власності: всі суб’єкти цивільного права, - ст. 2 ЦКУ.

Проблематика:

1) український народ, як суб’єкт права власності, - ст. 324 ЦКУ. Український народ – це абстрактне поняття, а отже повноваження здійснюють органи державної влади і орги місцевого самоврядування. Існує проблема, що існує двоаспектний суб’єкт – ці органи і є власниками державної.

Увага!!!! Носік в.В. «Проблеми здійснення права власності на землі українського народу»

На думку В. В. Носіка, у "суб'єктивному розумінні право власності на землю необхідно розглядати як визнану в суспільстві, гарантовану Конституцією України можливість окремої особи чи іншого суб 'єкта у визначених законом межах вільно набувати на підставі власності земельну ділянку і на свій розсуд використовувати природні властивості землі для прогресивного виробництва, розподілу і використання капіталу на основі підвищення родючості грунту, задоволення інших потреб, самостійно відмовитися від власності на землю, або іншими способами розпорядитися нею, а також можливість самостійно чи через державу захищати земельну власність .

Визначення права власності на землю у об'єктивному розумінні формулюється лише у правовій доктрині (в законодавстві відсутнє).

В. В. Носік пропонує визначення, за яким право власності в об'єктивному розумінні - "визнана в суспільстві і гарантована Конституцією України свобода як міра можливої, необхідної чи дозволеної для громадян, юридичних осіб, держави і народу поведінки, межі якої визначаються закріпленими в Основному Законі та інших законах правомочностями, правами та обов'язками громадян і юридичних осіб, повноваженнями органів державної влади та місцевого самоврядування щодо використання землі та інших природних ресурсів, виробництва, розподілу і перерозподілу капіталу, охорони землі та інших матеріальних об 'єктів власності, захисту прав і свобод суб 'єктів власності в суспільних відносинах' ³.

2) проблема такого суб’єкта, як держава.

Об’єкти права власності:

1) немає переліку об’єкті права власності і тому можна користуватися ст. 177 ЦКУ і необхідно виділити лише ті права, які мають речовий характер.

2) право ІВ: виникає на документи, і на результати: на об’єкти права ІВ.

3) майно: ст. 190 ЦКУ: право власності на підприємство (як об’єкт, як єдиний майновий комплекс), а в господарському праві, як суб’єкт господарських відносин.

Порядок набуття, здійснення і припинення права власності:

- первинні і похідні способи набуття, - не завжди можна застосувати.