63. Класифікація способів тлумачення. Основні роботи:

1. Корельский, Перевалов, Мозолин, Алексеев – в цілому усі корефеї і цивілістики і теорії держави і права.

2. Лукьяненко М.Ф., Кашанина Т.В. кандидатская диссертация

Основний матеріал

Способи тлумачення права являють собою спеціальні прийоми і засоби пізнання змісту правових норм, що застосовуються свідомо чи інтуїтивно суб'єктом тлумачення для отримання ясності правових велінь. Спосіб тлумачення - об'ємне поняття, яке включає в себе спеціальні технічні прийоми та засоби пізнання.

У літературі немає єдиного погляду на класифікацію прийомів тлумачення.

До способів тлумачення правових норм належать: ЛИСЕНКОВ: офіційне, неофіційне

1) виявлення співвідношення між текстуальним виразом правової норми і її дійсним змістом, тобто тлумачення норми права з точки зору обсягу її змісту. Воно поділяється на:

1. буквальне, або адекватне — це тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми розуміється у повній відповідності з її текстуальним виразом. Наприклад, ст.148 Конституції: „Конституційний суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного суду”. Крім того, буквально мають тлумачитися терміни, відображені в нормах-дефініціях, наприклад, поняття злочину в КК України тощо.

Інші способи тлумачення пов’язані з тим, що поряд з нормою, що тлумачиться, в системі чинного законодавства є існують і ніші норми, які можуть поширювати чи звужувати її зміст.

2. розширене, або поширювальне — це тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми розуміється ширше його буквального текстуального виразу. Наприклад, норма — „судді незалежні і підкоряються тільки закону”. Тут не йдеться про народних засідателів чи присяжних, які не є суддями, але входять до складу суду і беруть участь у здійсненні правосуддя. Тому з метою поширення на них принципу незалежності в наведеній нормі слово „судді” тлумачиться як склад суду.

3. обмежувальне — це тлумачення, при якому дійсний зміст правової норми розуміється вужче його текстуального виразу. Наприклад, норма — „повнолітні діти зобов’язані утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і піклуватися про них”. Ознайомившись з нормою ми розуміємо, що цей обов’язок не поширюється на всіх дітей, він не поширюється на тих дітей, які з якихось причин самі потребують догляду (непрацездатні чи недієздатні тощо).

2) застосування певних прийомів і засобів, які допомагають розуміти дійсний зміст правової норми, зокрема:

1. граматичне, або філологічне тлумачення — це усвідомлення дійсного змісту правової норми, шляхом його дослідження з точки зору значення тих чи інших слів, залежно від розміщення сполучників, розділових знаків, прийменників у тексті (наприклад, „стратити неможливо помилувати”) Приклад, санкція ч.2 ст.365 КК за перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалось застосуванням зброї або болісними, чи такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років із позбавленням права обіймати певні посади чи зайтися певною діяльністю на строк до 3 років.

2. логічне тлумачення — це усвідомлення змісту норми права, шляхом безпосереднього використання законів формальної логіки, тобто з'ясування логічної структури правової норми. Зміст логічного тлумачення розкривають певні прийоми:

• логічне перетворення — перебудова тексту з відновленням членів речення, яких бракує. Наприклад, частинка норми „обвинувачений має право” стосується не одного якогось суб’єкта, а всіх, хто підпадає під відповідне процесуальне положення. Тому для надання наведеній формулі її дійсного значення слід додати слово „кожен”.

• Виведення норм з норм. Наприклад, з тексту „організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників” (ст.441 ЦК) випливає, що будь-яка установа, підприємство чи організація зобов’язані відшкодувати шкоду.

• Аналогія. Цей прийом застосовується тоді, коли законодавець не дає вичерпного переліку обставин, ознак і вживає при цьому звороти „та інші”, „в аналогічних випадках”. Наприклад, в Загальній частині КК вказується, що при зазначенні покарання суд має право враховувати і інші обставини, які пом’якшують вину.

3. систематичне тлумачення — це з'ясування змісту правової норми на основі встановлення її системних зв'язків з іншими правовими нормами, інститутами, галузями права, місце у системі права в цілому.

• Зв’язок норми, що тлумачиться, з нормою, що розкриває зміст, значення слів або виразів, які використані у нормі.

• Зв’язок між загальними і спеціальними нормами. Його сутність полягає в тому, що спеціальні норми встановлюють певні особливості, як правило винятки.

• Зв’язки між відсильними статтями НПА.

4. історичне тлумачення — це з'ясування змісту правової норми на основі дослідження історичного контексту, в якому вона була прийнята, які цілі на той час ставилися перед нею;

5. цільове, або телеологічне тлумачення — це з'ясування її цілей на основі виявлення її завдань, мети.

Михальнюк О.В. Способи тлумачення цивільно-правових норм:

1) граматичне тлумачення – слова терміни і розділові знаки;

2) логічне тлумачення - використовуються закони логіки, - це наприклад схема запропонована Бєловим.

3) систематичне тлумачення – з’ясування змісту однієї норми відбувається шляхом співставлення її змісту зі змістом інших норм.

4) історичний спосіб тлумачення: - для з’ясування змісту в період його заснування;

- порівняти в історичному контексті: що змінилося в нормі (наприклад ст. 36 ЦКУ);

5) спеціально-юридичне тлумачення – для з’ясування виключно юридичних термінів.

6) теологічне або цільове тлумачення - в залежності від мети правової норми;

7) функціональне тлумачення, - урахування життєвих обставин за яких реалізується норма права.