62. Функції тлумачення цивільно-правових норм. Основні роботи

1. Черданцев А.Ф. Вопросы толкования советского права. - Свердловск., 1927

Основний матеріал

Михальнюк О.В. визначає, що процес тлумачення складається з :

1) пізнання – пізнавальний процес, - з’ясування цивільно-правових норм для себе;

2) роз’яснення змісту норми права для інших.

Ці два елементи потрібно розглядати самостійно, але вони знаходяться у взаємозв’язку.

!!!! Черданцев А.Ф. Толкование права и договора. М. 2003.

1) Рабінович В.М.: це діяльність щодо з’ясування або роз’яснення (інтерпретація) змісту норми з метою правильного застосування і реалізації.

2) це діяльність діяльність державних органів, громадських організацій, посадових осіб, громадян по з’ясуванню і роз’ясненню змісту і сенсу правових норм. ірозум

1 – й рівень тлумачення: аналіз буквального тексту, або встановлення букви закону.

2 – й рівень тлумачення: догматичний аналіз.

3 – й рівень тлумачень: соціально-історичний аналіз економічних, моральних і інших передумов закону.

Тлумачення як специфічна юридична діяльність має важливе значення для правового регулювання, є необхідною умовою існування і розвитку права. Воно виконує певні функції . Завдання і функції теорії тлумачення як складової частини юридичної науки за А.Ф.Черданцевим можуть бути охарактеризовані так: «пізнати, щоб опанувати». Отримання нового знання про об'єкт становить внутрішню функцію науки, практичне освоєння дійсності – зовнішню функцію. Нові знання можуть бути різноманітні: про новий різновид і зовнішній вигляд об'єктів, місце об'єкту в системі інших об'єктів, його сутність; про об'єкти, які в даний момент не існують, але існували в минулому, або ті, які виникнуть у майбутньому; про способи перетворення об'єктів і т.д. Відповідно до цього і функції науки можуть бути: описова, вимірювальна, класифікаційна, уніфікуюча, пояснювальна, передбачувальна, нормативна і т.д. .

До функцій теорій тлумачення в більшій мірі відносяться: описова, класифікаційна, пояснювальна, передбачувальна, ретросказальна і нормативна. Однак на тій підставі, що теорії тлумачення притаманна велика кількість функцій, навряд чи доцільно й обґрунтовано поділяти самі теорії на різні види відповідно до їх функцій. Так, Єжи Врублевський, як і багато інших авторів, особливо польських, у своїх роботах підрозділяє теорії тлумачення на описові та нормативні .

Пояснення тлумачення є найбільш важливою функцією теорії тлумачення. Воно передбачає насамперед розкриття сутності процесу тлумачення: «розкриття сутності об'єкту, що пояснюється може бути здійснено лише через пізнання її відносин і зв'язків з іншими сутностями або її внутрішніх відносин та зв'язків» .

Ретросказальна функція теорії тлумачення виявляється в поясненні й описі того, як тлумачення здійснювалося в минулому, які фактори впливали на підхід до тлумачення в теорії та практиці тлумачення.

Передбачувальна функція теорії тлумачення полягає в передбаченні того, як тлумачення буде здійснюватися у майбутньому. На основі пізнання практики тлумачення можна передбачити майбутнє тлумачення. Однак слід підкреслити, що на основі практики тлумачення не можна заглядати далеко в майбутнє. Це може бути пророцтво лише «на сьогоднішній день». Для більш перспективного передбачення необхідна оцінка більш широкого кола факторів, що впливають на тлумачення і застосування права, ступеня їх стабільності і змінності. При наявності таких факторів, як суспільно-політична стабільність і оновлене або постійно оновлюване законодавство, яке правильно відображає запити суспільного розвитку, а також відсутність застарілого законодавства, постійний розвиток демократії, зміцнення режиму законності, можна, наприклад, зробити висновок про те, що основною тенденцією буде тлумачення, спрямоване на точне з'ясування букви і духу закону, що виключає «пристосування» законів, квазіправотворчу діяльність органів, які застосовують право під виглядом тлумачення.

У нормативній функції теорії тлумачення виявляється творчо активний характер наукового пізнання, безпосередньо пов'язаний з практикою. На основі знань закономірностей процесу тлумачення, що випливають із законів логіки, діалектики та особливостей самого об'єкта тлумачення, теорія тлумачення покликана сформулювати певні правила, які здатні раціоналізувати процес тлумачення конкретних інтерпретаторів. При цьому, звичайно, слід мати на увазі, що будь-яке знання в якійсь мірі має нормативний характер, якщо воно справжнє, бо воно є основою практичної діяльності людей, спрямовує діяльність. Це тим більше відноситься до теорії тлумачення. Навіть теорія, в якій відсутні чітко сформульовані правила тлумачення, має певне методологічне, керівне значення для індивідуальних інтерпретаторів. Чітке ж формулювання таких правил підвищує нормативність теорії тлумачення і її практико-творче значення. Однак таке значення нормативні елементи теорії будуть мати тоді, коли правила формулюються не умоглядно, коли вони об'єктивно відображають закономірність пізнавального процесу і його об'єкта – норми права . О.Ф.Скакун та деякі інші автори (наприклад А.Г.Заєць ) визначають функції тлумачення права, як основні напрямки і способи роз’яснення змісту норм права з метою їх однакового розуміння і застосування.

Види функцій тлумачення права:

Пізнавальна (інформаційна) – пізнання інтерпретатором сутності норми права;

Конкретизуюча – уточнення норми права з урахуванням конкретної справи, певних обставин;

Регулятивна – виконання офіційним актом тлумачення разом з нормою регулятивних функцій;

Контролююча – виявлення недоліків норми права і доведення до відома відповідних правотворчих органів про необхідність її удосконалення;

Забезпечуюча – стримування від довільного застосування нормативних приписів, забезпечення єдності законності і безперервності правового регулювання, ефективності правозастосовної практики .