56. Дія цивільних законів у часі, просторі та за колом осіб. Основні роботи

1. Костенко Леся. Закон про закони: теорія права в нормативному акті,- 2004

Основний матеріал

Для правильного застосування правової норми в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати:    - чи діє ця норма на момент її застосування (дія закону у часі);    - чи підлягає вона застосуванню на цій території (дія закону у просторі);    - чи поширюється ця норма на конкретну особу (дія закону щодо кола осіб).    Дія закону у часі. Дія цивільно-правових норм у часі починається з моменту набрання ними чинності і продовжується до моменту, коли вони втрачають правову силу у встановленому законом порядку. Визначення моменту вступу в дію конкретного нормативного акта має велике практичне значення, оскільки за загальним правилом нормативні акти не мають зворотної сили, тобто їх дія поширюється лише на ті конкретні правовідносини, які виникли після вступу закону в дію.    Відповідно до ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його оприлюднення.    В ст. 57 Конституції прямо передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у встановленому законом порядку, є нечинними.    Порядок набуття чинності законів, актів Президента, Кабінету Міністрів визначений Указом Президента України від 10 червня 1997 р. № 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності".    Згідно зі ст. З Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в цих актах не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.    Держава гарантує кожному громадянинові право знати свої права та обов'язки. В ст. 57 Конституції прямо передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у встановленому законом порядку, є нечинними.    Офіційними друкованими виданнями, в яких публікуються закони і підзаконні акти, є збірники "Відомості Верховної Ради України", "Офіційний вісник України", газети "Урядовий кур'єр" та "Голос України".    Нормативні акти уряду також публікуються в "Збірнику урядових нормативних актів України" та в "Зібранні законодавства України".  

Дія закону в просторі. Нормативно-правові акти, в тому числі цивільно-правові, діють на всій території України. Закони, нормативні акти міністерств та відомств, центральних органів управління також діють на всій території країни, а акти місцевих органів — на території відповідної області (міста, району).    В окремих випадках у законах та в інших нормативних актах може бути передбачено, що вони підлягають застосуванню лише в певних адміністративно-територіальних одиницях, тобто дія такого акта обмежена визначеними ним адміністративними кордонами. Наприклад, дія указів Президента України про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності поширюється відповідно на окремі міста та райони певних областей.    Дія закону щодо кола осіб. Цивільні закони України поширюють свою дію на всіх осіб (фізичних і юридичних), які знаходяться на території України, якщо інше не передбачено в самому законі або не випливає з його змісту. Але деякі цивільно-правові норми розраховані на певне коло осіб — тільки на громадян (наприклад, правила щодо підстав та умов оголошення громадянина померлим) або тільки на юридичні особи (правила щодо підряду на капітальне будівництво).    Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Будь-який закон діє в просторі, у часі і за колом осіб. Цей постулат теорії права знайшов своє відбиття в законопроекті, що аналізується. За загальним правилом (ст. 36 законопроекту) закон України діє на всій території України. Винятком є випадки, коли в самому законі чи в законі про набрання їм чинності буде встановлене інше положення. Крім того, у Верховної Ради є повноваження законом однакової чи вищої юридичної сили припинити чи призупинити чинність закону (його окремих положень) на визначеній території.

Подібні норми стосуються і дії закону за колом осіб: ст. 37 законопроекту встановлює, що закони поширюються на всіх осіб, що перебувають на території України, якщо в самому законі чи в законі про набрання їм чинності не передбачене інше. Наголосимо, що йдеться не тільки про громадян України, але і про інших осіб (іноземців, осіб без громадянства), що перебувають на території України. Крім цього, закони України поширюються і на громадян України, що перебувають за її межами, але знову ж таки із застереженням: якщо в самому законі чи в законі про набрання їм чинності не встановлене інше.

Істотним є і законодавче врегулювання питання чинності закону в часі. Закон діє впродовж або невизначеного терміну, або протягом терміну, визначеного самим законом чи законом про порядок набрання чинності. Щодо законів, прийнятих на визначений термін, Верховна Рада вправі в будь-який час до закінчення чинності закону продовжити термін дії такого закону чи окремих його положень на визначений чи невизначений термін.

Чинність закону (його окремих положень) припиняється одночасно із набранням чинності законом, що припиняє його дію, якщо цим законом не встановлене інше. Тлумачення цього положення дав Конституційний Суд у своєму рішенні від 3 жовтня 1997 р., назвавши такий порядок "загальновизнаним", "звичайною практикою". Із прийняттям законопроекту такий порядок буде законодавчо врегульованим.