2. За змістом:

2.1. юридичні події – це такі явища, розвиток яких не залежить від волі людини і вони поділяються на:

2.1.1. абсолютні події - це такі явища, які як у своєму виникненні, так і в подальшому розвитку не мають безпосереднього зв'язку з вольовою діяльністю людини. Сюди відносяться факт закінчення строку, землетрус і ряд інших стихійних явищ.

2.1.2. відносні події - виникають в результаті дій людини, але розвиваються незалежно від цих дій і, може бути, навіть всупереч волі людини. Наприклад, пожежа, що виникла в результаті підпалу, смерть особи, що настала в результаті вбивства, і навіть народження людини.

Характеизуючи подію, Красавчиков О.А. наводить приклад: з фактом смерті закон пов'язує ряд правових наслідків, зокрема відкриття спадщини (що дає можливість спадкоємцям стати правонаступниками спадкодавця), припинення шлюбних правовідносин між подружжям і т. д.

2.2. юридичні дії - це вольові дії громадянина або організації, з якими (діями) закон пов'язує певні правові наслідки.

Внутрішня воля особи, що не одержала свого зовнішнього вираження в діях або вчинках, не підлягає оцінці з боку норм права і тому, природно, не є юридичним фактом, так само і мотив не є юридичним фактом.

2.2.1. правомірні дії - це такі дії, які відповідають вимогам закону, або у будь-якому разі не суперечать їм. Такими, наприклад, є різні цивільно-правові угоди, вчинені у відповідності з законом: купівля-продаж, міна, дарування, поставка, майновий найм і т. д. Правомірні дії поділяють на:

2.2.1.1. юридичні акти – це правомірні юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Основними видом є договір, як правомірна дія громадянина або громадської організації, яка направлена на виникнення, зміну і припинення прав і обов’язків. Також в дану групу відносимо адміністративні акти (їх різновид планові акти), судові рішення.

2.2.1.2 юридичні вчинки - це правомірні юридичні дії, з якими закон пов'язує певні юридичні наслідки незалежно від того, чи була дана дія спрямована на ці наслідки чи ні.

2.2.2. неправомірні дії – під ними розуміються такі дії, якими порушуються приписи діючого права. Неправомірною є дія на спричинення шкоди, і спекулятивний обмін житловою площею, і антисоціальна угода (тобто угода, яка суперечить інтересам держави і суспільства), і т.д.

Однак норми цивільного права пов'язують настання юридичних наслідків і з бездіяльністю. Наприклад, невиконання підрядником обов'язки своєчасно приступити до виконання договору підряду породжує право замовника відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.

Сергеєв А.П проводить таку класифікацію:

а) події й дії;

б) неправомірні й правомірні дії;

в) юридичні вчинки і юридичні акти;

г) адміністративні акти й угоди.

Тобто його класифікацію подібна до класифікації Красавчикова О.А, але не є такою широкою за змістом.

Мозолін В.П. визначає ще один вид юридичних фактів правовідновлюючи факти – це такі юридичні факти, з настанням яких закон пов'язує відновлення прав та обов'язків, втрачених раніше суб'єктом цивільних правовідносин. Наприклад, явка особи, визнаної безвісно відсутньою, призводить до відновлення деяких цивільних правовідносин. Особливістю цих юридичних фактів є те, що вони не породжують нового, а відновлюють раніше припинене правовідношення в межах його колишнього існування.

Також даний автор виділяє ще факти-стани. Це досить складна правова категорія, природа якої достатньо не з'ясована. Проте стан не є якимось особливим різновидом юридичних фактів поряд з подіями і діями. Ці юридичні факти характеризуються відносною стабільністю і тривалим періодом існування, протягом якого неодноразово, самостійно або разом з іншими юридичними фактами породжують цивільно-правові наслідки. Прикладами станів є: шлюб, спорідненість, непрацездатність і інші.

В одних випадках стан є подією, в інших - юридичною дією. У системі юридичних фактів стани виділяються за іншою ознакою, ніж поділ на події і дії. Стани є триваючими юридичними фактами. Це їхня перша особливість.

Друга особливість виявляється в тому, що стани можуть існувати у формі правовідносин і викликати певні юридичні наслідки. Наприклад, подружжя власників, які проживають в належному чоловіку (дружині) житловому приміщенні, мають право користуватися цим приміщенням на умовах, передбачених житловим законодавством. Основою виникнення цього права поряд з іншими юридичними фактами є факт-стан - шлюбне правовідношення. Дану позицію не підтримує Халфіна Р.О.

Кикоть Г.В. виділяє ще такий вид юридичних фактів, як правоперешкоджаючі факти, які гальмують розвиток фактичного складу, перешкоджають настанню певних наслідків. Між правостворюючими і правоперешкоджаю-чими фактами немає непрохідної межі.

Строки - такі юридичні факти, що можуть виступати тільки як елементи фактичного складу. Строк сам по собі, поза зв'язком з ситуацією, з іншими юридичними фактами, ніякого змісту не несе: він має значення лише як строк чого-небудь. Характерна риса строку - визначеність його початкового і кінцевого моментів. Початок перебігу строку залежить від встановлених в законі юридичних фактів (наприклад, моменту, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права). Кінець терміну визна-чається спливанням деякої кількості одиниць часу. Відрізок часу, що не має чітко фіксованих меж, не є строком і не може використовуватися як юридичний факт.

Юридичні факти до структури правовідносин не входять. Вони породжують правовідносини.

Система юридичних фактів – залежно від волі особи (дії і події); дії: правомірні і неправомірні (недійсні договори, їх укладення розглядається як цивільне правопорушення). Правомірні – вчинки і акти (залежно від спрямованості поведінки на настання юридичного результату). Юридичні акти – договори і односторонні.