3. Етапи розвитку приватного права. Основні роботи

1. Довгерт - Методологічне значення ідеї наднаціонального цивільного права України. – Право Укр. – 2009 №8

2. Азіков Поняття та зміст приватного права. – Вісник академії пр наук 1998 - №3

Основний матеріал

МИХАЛЬНЮК:

1. римський етап – формування цілісної системи приватно – правових норм у древньому Римі (Кодекс Юстиніана, Інституції Гая,

2. період права університетів - пов'язаний із діяльності глосаторів - норм, сформованих римськими юристами не вистачало ,тому тлумачили і пристосовували до нових в той час економічних умов в державі ( основних університети),

3.період рецепції римського права та формування сучасної системи цивільного права та виникнення системи цивільного законодавства ( кін. 18- поч. 19 ст.) – кодифікації приватного права на основі рецепції – Кодекс Наполеона, НЦУ,Швейцарський цивільний кодекс, кодекси Італії, Нідерландів,

4. сучасний період - прийняття новітніх кодексів – кодекси Квебеку, Нідерландів,РФ, країн СНД – період гармонізації цивільного права

Історія приватного права починається з римської давнини.

І період: формування приватного права як цілісного нормативного системного утворення (римське приватне право). Приватне право виникло у вигляді досить досконалої правової системи. Кодекс Юстиніана, основну частину якого складають Дігести (вислови римських юристів) і Інститути Гая (давньоюрдичний підручник права);

ІІ період: Середньовіччя. У європейський університетах з’явилися вчені дослідники, які називалися глосаторами. Поширилося коментування і доповнення механізмів правового регулювання (живим звичаєвим правом). Це був період "Університетського розвитку";

ІІІ період: початок ХІХ століття – період кодифікації, 1904 рік – Кодекс Наполеона. Кінець ХІХ століття – Німецьке, Австрійське, Швейцарське цивільне уложення. З цього моменту починає розвиватися власне цивільне право;

IV період: сучасний – характеризується уніфікацією і гармонізацією.

До цього періоду відноситься прийняття нового Цивільного кодексу України.

Приватним відносинам обов’язково має бути притаманна юридична рівність суб’єктів.

До приватних належати: цивільне право, сімейне право, трудове право, міжнародне приватне право, частково земельне право. Важливим є спосіб встановлення відносин, зв’язків між суб’єктами. З цієї точки зору приватне право засноване на вільному волевиявленні суб’єктів. Сьогодні сформувалися так звані галузі права "другого ешелону": космічне право і т.д. Це не є галузі права в повному розумінні. Навіть коли в основі певних відносин лежить адміністративно-правовий акт, це не факт, що ці відносини є публічно-правовими.

4. Система приватного права. Основний матеріал

Пандектна та інституційна системи.

а) Пандетна (Кодекс Юстініана мали саме таку побудову). Пандектний підхід Його суть полягає в тому, що він передбачає виділення загальної частини цивільного права і відокремлення речового права від зобов'язального. Н/д Німецьке Цивільне уложення: Загальна частина, Особ частина: 1. Реч. право, 2 Зобовязальне право, 3 Сімейне пр, 4 Спідкове пр.

б) Інституційна (Інституції Гая; немає загальної частини). Україна застосовує пандектну систему. Прикладом інституційної системи є Франція. – ЦК Наполеона: 1. Особи, 2. Речі, 3. Позови, 4. Зобовязання.

Інституційний підхід. Він передбачає розподіл правових норм за окремими інститутами. Під цивільно-правовим інститутом розуміють групу цивільно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини (відносини найму, купівлі-продажу, спадкування тощо).