27. Цивільне законодавство Великої Британії. Основний матеріал

Цивільне право Великобританії.

Англосаксонська система права характеризується відсутністю писаного права, а основне місце в системі права займає судотворення.

Едвард Дженкс: по суті сучасний світ знав лише дві правові системи: римське і англійське право.

Специфіка англійського права: основною його частиною є неписане прецедентне право.

Не все рішення по справі, яке виносить суд є прецедентом.

Прецедент – формула, де відбиті основні положення. Ця формула і є обов’язковою для застосування.

Структура прецедентного права: загальне право і право справедливості.

Загальне право виникло і сформувалося в ХІІІ–XIV столітті. Королівські судді, які розглядали справи, керувалися місцевими звичаями. Поширене було виїзне судочинство. Поступово судді почали відбирати звичаї, які більше підходять для конкретної справи. Ці відібрані, а вже не місцеві звичаї почали використовуватися на виїзних сесіях. Так поступово виникла система загального права.

Місцевий звичай => вибраний звичай => загальне право.

Згодом у Великобританії сформувалася система судових наказів. Шляхом тлумачення вже існуючих наказів суддя міг створювати нові.

1285 рік – заборонено створення нових наказів.

Спочатку спори, які не підпадали під дію існуючих судових наказів, розглядалися королем (лордом-канцлером). Це робилося у виключних випадках, якщо:

1. засоби загального права не давали взагалі ніяких вказівок щодо даної справи;

2. засоби в загальному праві існували, але були недостатніми.

Судочинство лорда-канцлера отримало назву "право справедливості". Суди лорда-канцлера створили власну систему прецедентів.

У XVIII столітті панівним став суд лорда-канцлера.

1873 рік – якщо є колізія між прецедентами судів загального права і суду канцлера – перевага надавалася останнім (Закон "Про судочинство").

"Право справедливості" має свої особливі інститути, наприклад, довірча власність. Воно має менше значення для договорів.

З 1873 року Закон "Про судочинство", система загального права і "права справедливості" були об’єднані. Але фактично прийшло злиття процесуальної частини (судів), а не матеріальної.

1. якщо подаємо позов у межах "common law", можемо використовувати засоби передбачені "common law";

2. "common law" не давало засобів для належного захисту, тому право справедливості компенсувало в цій частині.

Формально суддя не може створювати нового прецеденту, він повинен відшукати в межах існуючого.

Статутне право. Складається шляхом уніфікації законів: Закон "Про продаж речей" (1893 рік), Закон "Про вексель" (1882 рік), Закон "Про власність" (1925 рік), Закон "Про компанію" (1948 рік).

Самі закони – це уніфіковані прецеденти.

Статутне право Великобританії як і право справедливості, виконувало субсидіарну роль до "common law".

Проблема тлумачення і законів, і прецедентів.

Приватні кодифікації тематичного характеру: передбачають прецеденти, які кодифікуються за інститутами, за хронологічним характером і т.д.

Для англійської судової практики не має значення, як широко застосовується прецедент, але він не втрачає свого значення.

Михальнюк

основне джерело права судовий прецендт. Відсутність поділ права на публічне і приватне. Має значення поділ на:

-загальне право

-право справедливості.

В 13 ст. діють королівські суди, які керуються звичаями. Характерне виїзні суди. Згодом перестали виїжати. Продовжували застсовуватися звичаї. НА основі цього виникає судовий прецедент – формувався проятгом століття. Те яке сформовано на основі звичаїв --- загальне право. Рішення королівських судів мало назву – наказів.

1285 – прийняття вейстмінстерськогостатуту, який наклав заборону на прийняття нових судових прецедентів Англії. В Англії в результаті цього виникає право справедлиовсті. Виникає суд лорда канцлера. Для вирішення колізії приймається Закон 1873 – Про судочинства – загальне право і право справедливості обєднано.

В Англії прецеденти у рішеннях вищих судових інстанціях, а саме палати Лордів і Апеляційного Висого суду.

Хараткреним є обовязковість судових прецедентів як для нижчестоящих судів так і органу який його виніс (вищестоящого). Частина – формула для вирішення справи є загальнообовязково.

В Англії виникає статутного права закон у 19 ст. виникає у сфері торгівлі, торгівельного права, Про продаж речей, Про вексель, Про власність, Про компанії.

Норми носять конкретний хараткер, норми є чіткими, чітко прописаними, містять бігіто презумпцій. Роль статутного права має другорядну роль, застосвується субсидіарно до загального права. В Англії є приватні кодифікації найбільш поширена кодифікація по певних інститутах права, хоча є хронологічні.