25. Загальна характеристика Німецького торговельного уложення. Основні роботи:

1. Немецкое торговое уложение. М., 2005.

Основний матеріал

НТУ затверджено 10 травня 1897, набуло чинності з 1 січня 1900 року.

Характеристика Нім торгового уложення – 1897. Книги – 5:

1. торговий стан,

2. торгові товариства та негласні товариства,

3. торгові книги,

4. торгові угоди,

5. заморська торгівля або морське право.

Книга 1 Торговий стан – в яких формах можна вступати у торгові правовідносини. Положення про торгові фірми, торгові реєстри; довіреності на ведення торгових справ. Комерсанти – найпоширеніші торгові представники. Мова йдеть про усать комерсанти, торгові представники і маклери, участь ін учасників справ у підприємницькій діяльності. Найб зустрічаються комерсанти : ю.о з моменту реєстрації вони набувають такого статусу.

Книга 2 – регламентується діяльність товариств; повне та командитне товариства не мають статусу юридичної особи. Негласне товариство – крім власника є негласний товариш або вкладник, який юридично не існує для третіх осіб, проте має право на прибуток, участі в управлінні не бере. Негласне – є негласний товариш або власник який не існує юридично для 3-х осіб.

Книга 3 – положення спільні норми для всіх комерсантів і всіх видів товариств, які є об’єднаннями капіталів.

Книга 4 – наприклад, складські угоди, перевезення. Угода вваж торговою, якщо вона опосередковує переміщення матеріальних цінностей в межах комерційної діяльності з метою отримання прибутку.

Книга 5 – торгівля морем – за допомогою транспортних морських засобів.

Історія кодексу

Німеччина отримала свій цивільний кодекс порівняно пізно в порівнянні з іншими європейськими країнами. У 1814 році виходить книга професора з Гейдельберга Юстуса Тибо з назвою "Про необхідність цивільного кодексу для німецьких земель" в якій автор, обгрунтовує необхідність прийняття єдиного цивільного кодексу. У 1816 році Карл Фрідріх Савиньи публікує книгу з назвою "Про сучасні завдання законодавства і правової науки в якій відкидається ідея необхідності єдиного цивільного кодексу для німецьких земель.

За ініціативою двох депутатів Рейхстагу, Микеля і Лакнера, були внесені відповідні зміни в імперську Конституцію Німеччини. У 1873 р. був виданий закон про встановлення компетенції імперії в області розробки єдиного цивільного права, і в 1874 р. бундесратом була призначена комісія для складання кодексу. Главою комісії був відомий учений-романіст Бернхард Виндшейд. Складений нею і опублікований в 1887 р. проект був підданий різкій критиці із-за невідповідності новим соціально-економічним стосункам.Особливо відома критика Менгера і Отто фон Гирке. Отто Бер склав альтернативний проект. За ініціативою канцлера була створена друга комісія.

У 1890 р. створена комісія за участю адвокатів, представників політичних партій і промисловців. Другий проект піддався розгляду в рейхстагу, бундесрате і після внесення деяких змін був затверджений 18 серпня 1896 р. Набуття чинності нового кодексу тільки з 1 січня 1900 р. було потрібне для приведення у відповідність з ним законодательств окремих держав у складі Німеччини.