2. Критерії розмежування приватного і публічного права Основний матеріал

Михальнюк: Класичне розмежування публ і приватного права, дає Ульпіан:

а) Публічне право є те, що відноситься до положення римської держави,

б) приватне - яке [відноситься] до користі окремих осіб.

!!! Критерії розмежування за Черепахіним:

МАТЕРІАЛЬНИЙ. – виходить із самого змісту правовідносин. Відповідає на питання що є предметом? Які відносини регулюються приватним, а якіф публічним правом.

Формальний – основний критерій для диференціації: засоби і способи регулювання, тобто на метод.

Матеріальний критерій є 2 групи підходів

А) в основу диференціації покладається суб’єктний склад, чиї інтереси охороняє, регулює Д, влада.

Цього погляду притримувалися ще Аристотель та Демосфен. З римських юристів – Ульпіан: публічне право – це те, що має на увазі благо, інтереси держави як цілого, а приватне – те, що має на увазі благо конкретних осіб, індивіда як такого. Безпосередні прибічники Ульпіана: Савіньї, Аренса, Меркель тощо.

Проти цієї групи теорій висуваються наступні зауваження: 1) і норми приватного права мають значення при захисті публічного інтересу.(Наприклад, відносини діяльності державних підприємств мають на увазі служіння публічному інтересу, тим не менш відносяться до приватного права) 2) З іншого боку – і норми публічного права слугують безпосередньо чи побічно інтересам окремих осіб. (наприклад, правова організація таких публічних інституцій, як правоохоронні органи)

Б) звертає увагу: які інтереси охороняються, захищаютьсяі саме які майнові інтереси або особисті.

Якщо мова йде про майнові інтереси – то регулюється приватним правом, Особисті – публічним правом.

Формальний (теорії)

а) теорія захисту: публічне право – охороняється за ініціативою державної влади (адміністративне, фінансове, кримінальне), а приватне – за ініціативою приватної особи ( цивільне, сімейне, земельне, трудове в сучасному праві). цей критерій враховує стан порушення прав. (родоначальник Ієринг, послідовники – Тон, Муромцев)

б) теорія статусу суб’єктів: різниця у статусі суб’єктів ПВ: приватне право регулює відносини, що виникають між рівними суб’єктами, а у відносинах, що регулюються публічним правом держава має владу над контрагентами, диктує волю іншим суб’єктам правовідносин, це відносини влади та підпорядкування. (Кокошин, Трубецкой, Михайловский)

ПРИВАТНЕ І ПУБЛІЧНЕ ПРАВО ДИФЕРЕНЦІЮЄТЬСЯ ЗА СПОСОБОМ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВІДНОСИН.

Публічне є те право яке охороняється за ініціативою Д влади – крим право, адмін. право.

Приватне – це те право, яке охороняється за ініціативою приватної особи – цивільне, сімейне, земельне.

!!! Покровський «Основные проблемы гражданского права», 1917 опублікована - критерії розмежування публічного та приватного права. В рамках формальних теорії – теорія централізації і децентралізації: Критерій (способи, прийоми регулювання суспільних відносин).

У своїй роботі вживає поняття центр. Публічне право – центром правового регулювання є Держава. Приватне пр – є кілька маленьких центрів, штучні утворення – корпорації, установи.

В сфері публічного права - держава своїми нормами вказує конкретній особі межі прав та обов’язків і видає обов’язкові приписи – прийом юридичної централізації, сфери, де застосовується цей прийом – відноситься до публічного права.

В сфері приватного права - держава не визначає примусового виконання приписів, а лише охороняє відносини, що виникають між цими маленькими центрами, держава не вказує чи бути особі власником, чи ні, вступати у відносини, чи ні, держава надає вільну волю кожному маленькому центру і надає можливість самостійно регулювати відносини між собою – прийом юридичної децентралізації.

Межі між публічним і приватним правом в різні епохи проходить по – різному ( крадіжка і ТУ – приватне право і захищалось лише за його ініціативою, насьогодні – це сфера публічного права), в кожен окремий історичний момент не завжди можна провести різку демаркаційну лінію між публічним та приватним правом ( у кримінальному процесі – який є публічним правом - є справи приватного обвинувачення).

ТАКИМ ЧИНОМ: теорії розмежування ПП і ПрП

1. предмет регулювання – норми права виступають критерієм відмежування

2. спосіб, метод регулювання

3. субєктивні права і обовязки.

ІНШЕ ДЖЕРЕЛО: У XIX ст. було запропоновано новий критерій розмежування приватного і публічного права, відповідно до якого зазначені галузі права розрізняються за методом правового регулювання. Для публічного права характерним є регулювання відносин розпорядженнями імперативного характеру, що не можуть бути змінені ніякою приватною волею окремої особи.

Критерієм для розмежування публічних та приватних відносин було визначено мету їх здійснення (приватна чи суспільна).

“Вітчизняна правова наука першої половини ХІХ століття Кукольника В.Г.. Він визначив відмінність між публічним та приватним правом, виходячи із суб’єктного складу відносин: у приватних відносинах беруть участь лише приватні особи, а в публічних – обов’язковим учасником є держава.

Петражицький: уперше у світовій правовій думці ідеї про існування двох відмінних методів регулювання суспільних відносин (субординації і координації).