2 Види:

1. класичний дуалізм: існування паралельно 2 систем права (окремо цивільне і окремо торгівельне право),

2. квазідуалізм: дуалізм, при якому існує єдина система права, але виражена в 2 НПА (Франція, Німеччина),

Причини виникнення дуалізму:

1. 18 -19 ст. – станова замкненість суспільства ( торгівлею мали право займатись лише купі, тому для них виникають окремі правила),

2. специфіка діяльності комерсантів, цивільне право не встигало орієнтуватись на торговий оборот, треба було дуже швидко вносити зміни, тому вирішили відокремити такі відносини, спершу торгові відносини регулювались торговими звичаями, а згодом з’явились торгові кодекси. Такі кодекси прийняли Франція: Цивільний кодекс Наполеона, Французький торговий кодекс (втратив чинність і прийнятий Комерційний кодекс Франції) та Німеччина: НЦУ 1806 і Німецьке торгове уложення 1807; в Італії існував Торговий кодекс 1805, але згодом прийнятий ЦК - тобто Італія перейшла до моністичного регулювання, в Голандії в 19 ст. існував також торговий кодекс, в 20 ст. перейшли до моністичного регулювання. При створенні цивільного кодексу України голландці не пропонували запроваджувати господарський кодекс.

Світова громадськість рухається в напрямку моністичного регулювання, хоча Франція продовжує традиції дуалістичного регулювання.

Цивільний монізм (Римо-голландська система приватного права). Характерною особливістю країн, що дотримуються цієї системи, є наявність єдиного Цивільного кодексу та відсутність кодексу Торгового.

У рамках цивільно-правової моністичний системи співіснують в даний час дві основні підсистеми, дещо відокремлені один від одного:

1. Абсолютний цивільний монізм (голландська підсистема), для якого характерна орієнтація виключно на цивільну кодифікацію, де немає не тільки торгової, але навіть особливої кодифікації навігаційного типу. Ця модель може бути представлена в наступному вигляді - Цивільний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс.

Така модель спостерігається в Нідерландах.

2. Помірний цивільний монізм (італо-російська підсистема), якій властиво наявність як цивільної кодифікації, так і Кодексу Торгового мореплавства, за відсутності спеціального Торгового кодексу. Дана модель найбільш яскраво виражена в Італії і Росії і може бути представлена в наступному вигляді - Цивільний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс, Навігаційний кодекс (або) Кодекс торговельного мореплавства.

22. Загальна характеристика фцк 1804 р. Основні роботи:

1.Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование.

2. Французский Гражданский Кодекс. Санкт-Петербург, 2004.

Основний матеріал

Характерним було застосування звичаїв у регулюванні відносин – котюми. Кутюми – звичаї у Франції. Кінець 18 ст – період революції у Франції.

З 1790 – 1795 р підготовлено 3 проекти ЦК (по 1795 р). І тільки з приходом до влади Наполеона, створена комісія з 4 чоловік (ввійшли суддівські працівники, так і вчені- . Тронше - науковець, Порталіс Бургес – предсатвник судівського корпусу). Була створена комісія з 4 юристів-практиків (суддів): 2 представники Північної Франції (поширені кутюми) і 2 представники Південної Франції (поширене римське право). Ці особи і склали проект Кодексу Наполеона. Наполеон був присутній на 62 засіданнях Державної ради по прийняттю Цивільного кодексу зі 102. Він скоротив склад Трибунату до 52 чоловік, бо Цивільний кодекс довго не міг бути прийнятий.

Відбулося 102 засідання комісії, у більшості з яких брав участь сам Наполеон.

Перший проект був створений за 4 місяці, який було внесено у трибунат і законодавчий корпус.

Березень 1803 – 1804 р було прийнято 36 законів, які заклали основу Кодексу.

Перша назва – Цивільний кодекс Французів.

1807 – кодекс було офіційно перейменовано на кодекс Наполеона.

1816 Французький цивільний кодекс.

Побудований за інституційною системою – не має загальної частини. 3 книги –

= про особи,

= про майно та видозміни власності,

= про способи набуття права власності.

4 базові принципи були закріплені – формальної рівності в усіх сферах цивільного закону (ст. 8 – всякий француз користується цивільними правами); принцип свободи приватної власності (ст. 544) абсолютність права власності, несприйняття розщеплення права власності; принцип свободи договору і принцип безумовної сили договору (ст. 1134). Надання договору сили закону.

Закріплення майна на праві приватної власності французьких громадян, визнається священним і недоторканим.

Перша книга «Про особи» регулює правовий статус фізичних осіб і сімейні відносини. У ній уперше закріпилися в цивільно-правових нормах такі ідеї, як рівність і свобода.

Згідно зі ст.8 ФЦК «будь-який француз користується цивільним правом», а ст.7 підкреслює, що здійснення цивільних прав не залежить від «якостей громадянина». Отже, законодавець послідовно запровад­жував принцип рівності осіб у приватно-правовій сфері.

ЦКФ обєднує і норми сімейного права. Вони є невідємними від особистого статусу громадянина і врегцульовані у К1 (? актів громадянського стану, місця проживання, про походження дітей, про усиновлення, про батьківські права, про опіку і піклування також врегульовано ? договірного врегулювання сімейних відносин.

Щодо інституту особи: врегульовує правовий статус громідянина не має норм, що регулюють правовий статус ю.о. Це ? регулюється торговим кодексом.

К2 Особливості закріплення майна на праві приватної власності французьких громадян, визнається священним і недоторканим.

Книга 3 – регулює питання зобов’язального права, виділяється загальна частина зобов’язального права та окремі види договорів. Норми спадкового права. Стосовно договірних конструкцій – спільне регулювання заповіту і договору дарування. Алеаторні договори (ризикові). Мирові угоди. Є договори міни, купівлі – продажу, найму або оренди, договір підряду на капітальне будівництво; дог про товариства, дог позики, зберігання, алеаторні договори або ризикові договори. Врегульовано договірні угоди (мирові угоди): договір поруки, застави, дог доручення є норми, що присвячені деліктному праву – про звернення стягнення на майно і про черговість задоволення вимог кредитора.

Насправді існує ще і 4 книга, яка містить положення, які застосовуються у французькій провінції – Майотті.

Французький Цивільний кодекс закріпив свободу приватної власності, визнавши це право священним і недоторканним.

ст.544 французького Цивільного кодексу: право власності – найбільш повне і абсолютне серед речових прав. Обмеження – закон. Французький Цивільний кодекс на перше місце серед об’єктів права власності поставив нерухомість (насамперед, замлю). Французький Цивільний кодекс закріпив формальну юридичну рівність суб’єктів. Рівень закріплення права власності характеризується тим, що воно є священним і недоторканним і має абсолютний характер.

Юридична техніка французького ЦК.

Французький ЦК був написаний зрозумілою мовою, бо був розрахований на сприйняття основною масою населення. Статті за обсягом невеликі. Французький ЦК здебільшого формулює загальні положення без надмірної деталізації. Впливу французького цивільного права найбільше піддалися європейські країни. У штаті Луїзіана (США) також був сприйнятий Французький ЦК. У французьких колоніях (наприклад, Алжирі) також діяв Французький ЦК. Франція – країна приватно-правового дуалізму.