2. Без укладання угод:

1. Створення проекту типового (уніфікованого, модельного, єдиного) закону, який можуть прийняти зацікавлені держави за власною ініціативою, а не внаслідок міжнародного зобов’язання. Недоліком цього способу уніфікації цивільного права є те, що кожна з держав, приймаючи такий типовий закон, може вносити до нього будь-які зміни необмежено або взагалі прийняти одну з його частин, відмовившись від інших.

2. Певна єдність у правовому регулюванні досягається й через кодифікацію міжнародних торгових звичаїв, яка здійснюється, зокрема, Міжнародною торговою палатою.

3. «Стихійне» зближення («гармонізація») правових норм без створення єдиних норм. Схожі політичні та економічні умови й потреби зумовлюють необхідність їх однакового правового регулювання в різних країнах.

4. Запозичення норм права, вироблених іншими державами, і закріплення їх у нормах внутрішнього законодавства. Однак, досягти повної, абсолютної єдності неможливо, оскільки немає єдності в практиці тлумачення й застосування уніфікованих норм правозастосовчими органами кожної країни.

Конвергенція: в контексті усунення розбіжностей між англосаксонською та континентальною системою права, завдяки запозичення цілих інститутів із однієї системи права до іншої: Приклад – інститут довірчої власності - Гл. 70 конструкція зобов’язального права - договір управління майном, поняття довірчої власності – ч.2 ст. 316.

Довгерт ПУ 2009 № 8 «Методологічне значення ідеї наднаціонального цивільного права»: процеси зближення правових систем - уніфікація, гармонізація, колізійне регулювання - тісні зв’язки і швидкісні сполучення – колізійне регулювання не справляється, тому необхідне всесвітньо цивільне право.

Гармонізація: зближення правових систем, проте ступінь зближення дещо менший, ніж при уніфікації. Єдині норми, які на пряму застосовуються всіма учасниками, не виробляються, але завдаки певним засобам запроваджується схоже регулювання і єдині поняття. Гармонізація: зближення правових систем, проте ступінь зближення дещо менший, ніж при уніфікації. Єдині норми, які на пряму застосовуються всіма учасниками, не виробляються, але завдяки певним засобам запроваджується схоже регулювання і єдині поняття.

Приклад – створення модельного законодавства: Модельний кодекс країн СНД.

Модельний кодекс ніколи не застосовується на пряму, слугує певним зразком для ряду країн, зближення розпочалось із договірного, всього зобов’язального, а потім перекинулось і на інші галузі (спадкове).

15. Кодифікація цивільного законодавства України на сучасному етапі. Основны роботи

1. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Довгерта. 2000. – 336с

Основний матеріал

Кодифікація законодавства — це форма докорінного перероблення чинних нормативних актів в певній сфері відносин, спосіб якісного упорядкування законодавства, забезпечення його узгодженості й компактності, звільнення нормативного масиву від застарілих норм, що не виправдали себе.

1.01.2004 року введення в дію ЦК. Розробники – Шевченко, Кузнєцова, Довгерт, Підопригора, Боброва, Луць, Ромовська.

24.березня.1992 КМУ підписано розпорядження, яким створено робочу групу по розробці нового ЦК, яку очолив Онопенко, заступником керівника став Підопригора. Група налічувала 26 чоловік. Протягом 1992 року засідання відбувались кожних 2 місяці.

1993 року чисельність групи скоротилась до 12 чоловік – саме в такому складі був підготовлений перший варіант ЦК який був представлений – на травень 1994: другий варіант на грудень 1995.

Перший варіант проекту ЦК передбачав Існування семи розділів: І — Загальні положення; II — Право власності; III — Володіння та інші речові права; IV -- Зобов'язальне право; V — Право інтелектуальної власності; VI — Спадкове право, VII — Міжнародне приватне право.

У цьому варіанті привертає увагу вступ до розділу "Загальні положення", глави про об'єкти цивільних прав, а також глави, що регламентує участь держави у цивільно-правових відносинах.

Цікавим є розділ III. Якщо попередній розділ в основному відображає положення Закону "Про власність", то цей концентрує норми про інститути як уже відомі радянському праву (право повного господарського відання, право оперативного управління), так І ті, що не були відомі йому взагалі або застосовувалися частково (сервітутні права, емфітевзис, суперфіцій, довірча власність).

Розширено перелік зобов'язань: з'явилися зобов'язання з публічної обіцянки нагороди, ведення чужих справ, створення загрози заподіяння шкоди та деякі інші

Велика роль міжнародних організацій – Українська правнича фундація, яка надала можливість звязку з центром правового співробітництва в Нідерландах. Правову допомогу надавала Німеччина.

Ряд заходів із спілкування з зарубіжними колегами, через центр міжнародного правового співробітництва:

Перша міжнародна робоча сесія червень 1994 за участю фахівців Німеччини, Нідерландів та Росії.

Друга робоча зустріч у Нідерландах – 1995 рік. Був підготовлений другий проект ЦК станом на грудень 1995 рік. Змінився голова робочої групи – Головатий (1995).

Початок 1996 – робота над мовними елементами. Але з прийняттям КУ постала необхідність приводити положення ЦК у відповідність із ЦК.

Опублікування проекту на кінець 1996 року («Українське право»). Майже 3 роки було обговорення.

5 червня 1997 прийняття у першому читанні. Друге читання 1992, після чого знову була публікація та обговорення.

На етапі обговорення проект містив 8 книг. (+ Сімейне та МПП) Проект ЦК від 20 березня 1996 р. відрізнявся більшим обсягом, системою викладу (книги діляться на розділи, розділи — на підрозділи, підрозділи — на глави, деякі розділи поділені на параграфи), низкою конкретних рішень.

Тенденція до забезпечення прав особистості знайшла, зокрема, відображення у виокремленні спеціальної книги (другої) "Особисті немайнові права фізичних осіб", де містяться норми, спрямовані на забезпечення природного і соціального існування фізичної особи.

Змінився підхід до регулювання речових прав. Останнім у сукупності присвячена книга третя "Речове право", яка містить розділ, що регулює загальні положення речового права, а також два спеціальних розділи: "Право власності" і "Володіння та інші речові права"

Розширене коло відносин, що регламентуються книгою четвертою — "Право інтелектуальної власності" та книгою п'ятою — "Зобов'язальне право".

Істотною новелою цього варіанту проекту ЦК стало включення до нього спеціальної книги "Сімейне право", що було відображенням тенденції до регулювання відносин між фізичними особами єдиним цивільним кодексом.

Проект ЦК України від 25 серпня 1996 р., прийнятий Верховною Радою України 2002 р., зберігаючи наведену више структуру, містив норми, що відображали положення Конституції, детальніше регламентували низку відносин.

Порівняно з цим варіантом проекту ЦК найпомітнішими змінами у структурі і змісті кодексу, підписаного Президентом України стали: вилучення книг "Сімейне право" та "Міжнародне приватне право", перейменування книги третьої (вона тепер називається "Право власності та інші речові права", що відбиває певні зміни концепції регулювання цих прав), зміна низки концептуальних положень книги першої щодо предмета цивільно-правового регулювання та його обсягу тощо.