Україна у кіномистецтві
Зустріч козаків з Катериною ІІ і Г.Потьомкіним. Кадри з кінофільму «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (За М. Гоголем).
Чорноморське і Азовське козацькі війська
У 1781 – 1860 роках існувало також Чорноморське козацьке військо. Воно поділялося на піхоту, кінноту і флотилію. Його отаманом став військовий осавул Сидір Білий, а флотилію очолив колишній суддя Війська Запорозького Антон Головатий. У 1790 році Потьомкіну було присвоєно титул великого гетьмана Катеринославського і Чорноморського козацьких військ.
Козаки вдало брали участь у російсько-турецьких війнах, за що отримали нагороди, землі, офіцерські звання. За бойові подвиги у російсько-турецькій війні 1787—1791 років Г.Потьомкін виділив чорноморським козакам землі між Південним Бугом і Дністром аж до Чорного моря. Тоді ж козаки заснували 25 слобод. Частина козаків жили на берегах Азовського моря і називалися Азовське козацьке військо.
Кубанське козацьке військо
Наприкінці XYIII століття частину козаків переселили на Північний Кавказ, до річки Кубань, де вони об’єдналися з Кавказським лінейним військом. Козаки створили кіш на Кубані і назвали його Катеринодаром.
Так виникло Кубанське козаче військо, яке проіснувало до 1921 року. Козаки охороняли прикордонну лінію, отримали землі.
Додаток. Устрій і життя українців на Кубані
Загалом на Кубань було переселено 8200 козаків. До традиційних 38 запорозьких куренів, які зберегли свої назви, додали ще два – Катерининський та Бережанський. Туди пересилили також українських дівчат, які бажали звільнитися від кріпацтва. Так козаки створили сімї. Загалом, 1792 року, разом із родинами на Кубань переселили майже 25 тис. українців, яким виділено земельний фонд площею 30 тис. кв. км - між річками Кубанню та Єю. Головний військовий штаб був у Катеринодарі, заснованому у 1793 році (нині м. Краснодар, Російська Федерація). За козаками спершу зберегли виборність військового уряду, але вже на поч. 1800 року у них відібрали права обирати старшину, і царський уряд призначав кошових отаманів. У ХІХ столітті курені чорноморського козацтва перейменовано на станиці (на донський зразок), які були об'єднані в 4 військових округах: Таманській, Катеринодарській, Бейсугській та Єйській. Розселившись на Кубані, козаки вели господарську діяльність. У перші роки існування Чорноморського козацького війська на Кубані провідними галузями господарства були скотарство і рибальство, а з середини ХІХ століття - хліборобство. Козаки володіли значними угіддями. Чорноморське козацьке військо поповнювалось за рахунок переселення колишніх реєстрових козаків із Чернігівської та Полтавської губерній, колишніх слобідських козаків Харківської губернії, а також колишніх козаків реформованих українських козацьких військ: Усть-Дунайського, Азовського, Бузького, Катеринославського. 6 вересня 1801року цар Олександр I затвердив резолюцію Сенату про переселення колишніх катеринославських козаків на Кубань. Основні переселенські кампанії відбулися у 1808—1811, 1820—1821, 1832, 1848—1849, під час яких з України переселено понад 77 тис. чол. До 1860 року козацькі війська на Кубані налічували близько 200 тисяч чоловік. З них формувались військові підрозділи — 12 кінних полків, 3 піхотних батальйони, 4 батареї, 2 гвардійських ескадрони. Чорноморське козацьке військо брало участь у всіх військових операціях, що їх вела Росія на Кавказі, та у Кримській війні у 1853—1856 роках. У 1860 році - об'єднане з західною частиною Лінійного козацького війська (6 бригад) і перейменоване на Кубанське козацьке військо. Впродовж майже століття чорноморське козацтво продовжило, хоч у дещо зміненій формі, традицію запорозьких козаків. І зараз на Кубані (Північний Кавказ Росії) проживає багато українців, які зберегли свою мову, традиції, звичаї. (За даними Інтернету) |