
- •Лекція №12. Україна на початку періоду «Руїни»(3) Лекція №13. Поділ України (9) Лекція № 14. Правобережна і Лівобережна Україна у 60-80-х роках хvіі століття (16)
- •Передмова
- •Тема: Українські землі у другій половині хvіі століття Лекція №12. Україна на початку періоду «Руїни»
- •1.Сутність «Руїни» та її причини
- •2.Політика гетьмана Івана Виговського(роки правління 1657-1659)
- •3.Гадяцький договір 1658 року з Річчю Посполитою
- •4.Московсько-український конфлікт і фіаско і.Виговського
- •Лекція №13. Поділ України
- •1. Нещасливе правління Юрія Хмельницького (роки правління 1659-1663)
- •2. Виникнення гетьманства на Правобережній Україні
- •3. Гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький (роки правління 1663-1668)
- •4. Андрусівське перемир’я 1667 року
- •5. Повалення влади Івана Брюховецького
- •Лекція № 14. Правобережна і Лівобережна Україна у 60-80-х роках хvіі століття
- •1. Боротьба гетьмана Петра Дорошенка(1665-1676) за об’єднання України
- •2. Союз Дорошенка з Туреччиною та його наслідки
- •3. Примхлива доля гетьмана Дем’яна Многогогрішного (1669-1672)
- •4. Зміцнення Гетьманщини під час правління гетьмана Івана Самойловича(1672-1687)
- •5. Чигиринські походи або «повернення» ю. Хмельницького
- •6.«Вічний мир» 1686 року
- •7. Падіння влади гетьмана і.Самойловича
- •Лекція № 15. Адміністративно-політичний устрій і господарство Лівобережної України другої половини хvіі століття. Запорізька Січ
- •1. Адміністративно-політичний устрій
- •2. Соціальні верстви населення і господарське життя
- •4. Запорізька Січ у другій половині хvіі століття
- •Іван Сірко – антропологічна реконструкція зовнішнього вигляду і портрети
- •5. Кошовий отаман Іван Сірко – лицар українського народу
- •Тема: Українські землі наприкінці хvіі – першій половині хvііі століття Лекція № 16. Епоха Івана Мазепи в історії Гетьманщини
- •1. Іван Мазепа (1639-1709) – людина з багатьма обличчями
- •2.Державно-політична діяльність гетьмана Івана Мазепи (роки правління 1687-1709)
- •2. Діяльність Мазепи в галузі культури і освіти
- •4. Відродження козацького устрою на Правобережжі і роль с.Палія
- •5.Національно-Визвольне повстання 1702-1704 років на Правобережжі під керівництвом Семена Палія – «Друга Хмельниччина»
- •Козаччина в художніх образах
- •Лекція № 17. Виступ гетьмана Івана Мазепи проти Московського царства. «Конституція» п.Орлика
- •1. Початок Північної війни і пошуки Мазепою нових союзників
- •2. Перехід Івана Мазепи на бік Карла хіі
- •3. Реакція уряду Петра і на вчинок Мазепи і воєнні дії
- •4. Шведська окупація України і Полтавська битва
- •5. Пилип Орлик і його Конституція
- •Лекція № 18. Гетьманщина після Полтавської битви. Посилення колонізаційної політики Росії
- •1. Подальший наступ російського царизму на автономію України
- •2.Обмеження автономії Гетьманщини
- •3.Боротьба п.Полуботка за повернення колишніх вольностей
- •4. Відновлення гетьманства і автономії України
- •5. Початок правління Данили Апостола
- •Лекція № 19. «Золота осінь» Гетьманщини - останній злет
- •1. Реформи гетьмана Данила Апостола (роки правління 1727-1734)
- •2. Доля запорожців. Нова Січ
- •3. Становище Гетьманщини у 30-50-х роках хvііі століття
- •Лекції № 20-21. Культура другої половини хvіі - хvііі століття
- •1. Умови і особливості розвитку культури
- •2. Освіта і книгодрукування
- •3. Історичне літописання та література
- •4.Народний філософ і поет Григорій Савич Сковорода
- •5. Мистецтво і архітектура
- •6. Наука
- •7. Театр і музика
- •Лекція № 22. Українські землі у другій половині хvііі століття
- •1. Економічне і соціальне становище
- •Гетьманщина у кіномистецтві
- •2. Кирило Розумовський – останній гетьман (роки правління 1750-1764)
- •3. Ліквідація гетьманства на Україні
- •4. Становище в Правобережній Україні і народні повстання
- •5. Коліївщина
- •Лекція № 23. Входження Північного Причорномор’я і Правобережної України в склад Росії
- •1. Російсько-турецька війна 1768-1774 років і участь в ній українських козаків
- •2. Боротьба за підкорення Криму
- •3. Ліквідація Запорізької Січі
- •4. Російсько-турецька війна 1787-1791 років і Україна
- •5. Заселення Південної України
- •6. Три поділи Польщі та доля українських земель
- •7. Доля запорожців після ліквідації Запорізької Січі
- •Україна у кіномистецтві
- •Післямова
- •Основна використана література
- •Гребьонкін о.Т. Історія України
2. Боротьба за підкорення Криму
Початок війни проти Криму
Росія намагалася повністю підкорити Крим, щоб забезпечити недоторканість власних кордонів і ліквідувати постійну агресію з боку Кримського ханства.
У 1778 році, під керівництвом Г.Потьомкіна і О.Суворова, розпочалися воєнні дії проти Кримського ханства. Тим часом в Криму спалахнули міжусобні чвари, які ослабили ханство. Під тиском Росії хан Шагін-Гірей зрікся престолу і отримав значну пенсію.
Григорій Потьомкін і Крим
Значним організатором підкорення Криму і освоєння південних земель став Григорій Потьомкін – фаворит Катерини ІІ, відомий дипломат, генерал-фельдмаршал, талановитий адміністратор. Довгий час вважався своєрідним куратором запорозьких козаків. У 1772 році на одній з козацьких рад, Потьомкін був записаний до Кущівського куреня Коша Запорізької Січі почесним козаком під прізвиськом Грицько Нечеса, через його перуку. Але Потьомкін не протестував проти зруйнування Січі, хоча пізніше неодноразово виступав за відновлення козацтва. |
Наслідки підкорення Криму
8 квітня 1783 року була підписана Угода (рескрипт) про передачу Криму у склад Росії.
Поступово з Криму емігрувало близько 300 тисяч татар. Була створена можливість для кардинальних змін етнічного складу півострова. Росія отримала новий господарський регіон.
Таким чином, основний плацдарм багатовікової турецько-татарської агресії був ліквідований.
3. Ліквідація Запорізької Січі
Причини ліквідації Січі
Перемога Росії у Російсько-турецькій війні 1768-1774 років завдала сильного удару по Кримському ханству. Степовики припинили напади на українські, російські і польські землі. Отже Січ, як бастіон проти татарсько-турецької експансії, стала непотрібною. Автономний устрій Січі, волелюбні ідеї козаків, не вписувалися у централізовану систему управління Російської імперії.
Багато поміщиків мріяло заволодіти землями Запоріжжя. Для нагляду за діями кошової старшини біля Січі було збудовано декілька нових фортець, Ново-Дніпровську укріплену систему, засновано військові поселення Нову Сербію і Слов'яно-Сербію. Для реєстрації козаків ввели кумпоти(списки), паспорти.
Ліквідація Січі полегшувалася тим, що козацтво переживало соціальну кризу.
Часто відбувалися повстання «сіроми»(голоти) проти «дуків»(заможних козаків, багатої старшини). Кошовий отаман Січі Петро Калнишевський двічі рятувався втечею від повстанців і просив російське військо придушити виступ. За наказом Калнишевського голоту сікли на смерть батогами, засилали на каторгу до Сибіру. Отже, серед козаків не було єдності.
Привід для ліквідації Січі
Останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння російського уряду, була активна допомога запорожців повсталим козакам і селянам Уралу, під час повстання російського козака Омеляна Пугачова 1773-1775 років. Багато повсталих знаходили притулок на Січі. Катерина ІІ назвала Січ «гніздом бунтівників» і наказала Г.Потьомкіну розробити план знищення Нової Січі.
Облога Січі Нарада на Січі кошовий П.Калнишевський
Знищення Нової Січі
На початку червня 1775 року царські війська, на чолі з генералом П.Текелієм, які поверталися з російсько - турецької війни, оточили Запорозьку Січ. Солдати змогли зняти вартових і захопити човни - «чайки». Трьохтисячний гарнізон козаків опинився у пастці.
Зрозумівши, що опиратися не варто, кошовий отаман Петро Калнишевський змушений був здати фортецю без бою.
29 червня 1775 року вийшов Указ сенату Росії, в якому пояснювалися причини ліквідації Січі. Дозволялося надати лояльно налаштованим козакам і старшині грошову допомогу. Переважна частина козацької старшини зберегла свої землі і багатства, отримали офіцерські звання.
Отамана Петра Калнишевського, суддю Павла Головатого і писаря Івана Глобу відправили по монастирям. 85-річного Калнишевського було заслано довічно до Соловецького монастиря, де він помер на 113 році життя у 1803 році. Запорозьке військо було оголошено розпущеним. Землі Запорозької Січі царський уряд почав роздавати поміщикам, а козаків покріпачувати. Це призвело до втечі 5 тисяч запорожців на підвладну Туреччині територію в гирлі Дунаю, де вони заснували Задунайську Січ.
Доля Петра Калнишевського
Походив з української шляхти У січні 1765 року, всупереч царській волі, старшина знову обрала його кошовим.За доблесть у російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. Військо Запорозьке дістало подяку від цариці. Кошовий отаман став кавалером найвищого ордену Російської імперії — Андрія Первозванного, йому було присвоєно військовий чин генерал-лейтенанта. Обстоював права Запоріжжя, задля чого неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга. Намагався посилити свою владу і обмежував права старшин та козацької ради. Дбав про поширення хліборобства та торгівлі у запорозьких степах. Після арешту, П. Калнишевського утримували у казематі №15 на Соловках. Виділяли 1 карбованець на добу на його утримання (що в 40 разів більше, ніж іншим в'язням). На заощаджені гроші він відремонтував свій каземат, а наприкінці життя купив Євангеліє вартістю 2435 карбованців і подарував його монастирю. Просидівши в тюрмі такий довгий час, він здичавів, став похмурий і втратив зір; в нього, як у звіра, виросли великі пазурі, довга борода і весь одяг на ньому, каптан з гудзиками розпався на лахміття і звалювався з плечей. Указом нового імператора Росії Олександра Павловича від 2 квітня 1801 року він був помилуваний за загальною амністією й отримав право на вільний вибір місця проживання. За своїми літами (йому йшов 111 рік) і станом здоров'я він залишився ченцем у монастирі, де й помер на 113 році життя у жовтні 1803 року. Похований Петро Калнишевський на головному подвір'ї Соловецького монастиря перед Преображенським собором. 2008 року Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату у зв'язку з 1020-літтям Хрещення Київської Русі-України благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих для загального церковного шанування, занести його ім'я у православний церковний календар, чесні останки праведного Петра вважати святими мощами та віддати їх на волю Божу. (За даними Інтернету) |
Поранення О.Суворова під Кінбурном Я.Суходольский Штурм Очакова Відпочинок козака між боями