4.Московсько-український конфлікт і фіаско і.Виговського

Конотопська битва 1659 року

Гадяцька угода лише загострила російсько-українські відносини і призвела до військових зіткнень 1658-1659 років.

Цар Олексій Михайлович звернувся з Грамотою до українського населення, в якій оголосив Виговського зрадником і закликав громадян до непокори. В свою чергу Виговський розіслав листи – звернення до європейських країн. Сповіщав, що пориває з Москвою, бо російський цар не дотримується своїх обіцянок. Але далеко не всі підтримали наміри гетьмана. Перспектива знову перейти під владу жорстокої католицької Польщі не приваблювала українців. Почалися заворушення людей, повстання козаків.

Весною 1659 року для покарання строптивого гетьмана вирушило 100-тисячне московське військо під командуванням князя Олексія Трубецького. Разом з ним рухався загін козаків, прибічників московської орієнтації, на чолі з наказним гетьманом Іваном Безпалим. Було обложено Конотоп в якому два місяці захищалися гетьманці на чолі з Г.Гуляницьким. Тим часом Виговський з найманими загонами, і з 60-тисячним військом татар на чолі з ханом і прибув до Конотопу.

Наступ гетьманців у Конотопській битві князь Семен Пожарський

28 червня 1659 року неподалік міста, біля річки Соснівка, відбулася Конотопська битва у якій загинуло 40 тисяч і потрапило в полон 15 тисяч воїнів московської армії. О.Трубецькой, І.Безпалий із залишками війська вимушені були відступити до Путивля. Бій ще деякий час продовжував російський князь Семен Пожарський зі своїм загоном, який переслідуючи відступаючого з поля бою Виговського, потрапив у татарську засідку. Пожарського захопили в полон. Пізніше був страчений за наказом кримського хана, тому що відмовився сплатити викуп, а також за зухвалу розмову з кримським володарем. У цьому бою Іван Виговський втратив 4 тисячі козаків, а хан – 6 тисяч ординців.

Але й сам гетьман І.Виговський потрапив у дуже скрутне становище. Повстання народних мас проти гетьмана, яке спалахнуло в Переяславі 1659 року, перекинулось на Правобережну Україну, де його очолив полковник Іван Богун. Відомий отаман Іван Сірко підняв запорожців й активно діяв проти татар, і тому сподіватися на допомогу хана Виговський не міг.

Падіння Виговського

Звістки про об’єднання з Польщею, а також чутки про таємні зносини гетьмана з Туреччиною викликали бурю народного гніву.

Такі впливові люди на Україні, як В.Золотаренко, І.Безпалий, І.Богун, І.Сірко виступили проти політики І.Виговського. Вони підняли козаків, міщан і селян. Повстали і білоруські селяни. Ними був вбитий Юрій Немирич, який до цього «славився» своїми нападами на сусідів.

У вересні 1659 року генеральна рада козаків біля Германівки на Київщині відмовилася визнати Гадяцький договір і висловила недовір’я гетьману. У жовтні 1659 року, на «Чорній раді», поблизу Білої Церкви, Виговський зрікся гетьманства і склав клейноди.

Гетьманом було обрано Юрія Хмельницького, який перед цим усім говорив про те, що Виговський «силоміць видер з його рук гетьманство, на яке його благословив батько». Виговський втік до Польщі. Там певний час його тримали, він був сенатором, воєводою, добивався від уряду Речі Посполитої титулу «князя Руського». Пізніше він був звинувачений правобережним гетьманом Тетерею (під час польсько - московської війни 1663 року) у зраді і у березні 1664 року був розстріляний за вироком польського польового суду.