4. Зміцнення Гетьманщини під час правління гетьмана Івана Самойловича(1672-1687)

Хто такий Іван Самойлович?

Іван Самійлович Самойлович народився на Житомирщині, у сім'ї православного священика. Здобув гарну освіту у Києво-Могилянській колегії. Служив в козацькому війську писарем, сотником, пізніше отримав звання значкового товариша та служив чернігівським полковником. Під час правління Д.Многогрішного займав посаду генерального судді. Про нього відзивалися, як про людину спокійну, ввічливу, розумну. Однак, Самойлович підтримав змову проти Д. Многогрішного. На старшинській раді в Козачій Діброві(біля м.Конотопа) 17 червня 1672 року Самойлович був обраний гетьманом Лівобережної України. (За даними Інтернету)

Конотопські статті 1672 року

Новим лівобережним гетьманом став Іван Самойлович. Як і Дорошенко, Самойлович прагнув об’єднати під своїм началом Лівобережну й Правобережну Україну.

17 червня 1672 року між гетьманським урядом і царською адміністрацією було укладено Конотопські статті. Вони були укладені на основі Глухівських статей 1669 року. Додавалося 10 статей, які обмежували автономію Війська Запорозького і дещо урізали права гетьмана.

Але права козацької старшини захищалися: гетьман не мав права позбавляти старшину їхніх посад, або карати без згоди ради чи вироку військового суду.

Івану Самойловичу вдавалося так вміло лавірувати між представниками старшинської козацької опозиції і московськими емісарами, що його правління на певний час призвело до стабілізації України та її піднесення.

Конотопські статті 1672 року (детальніше)

Конотопські статті проголошували основні принципи міждержавних відносин між Гетьманщиною і Московським царством. За ними права гетьмана були дещо обмежені: 1) гетьману заборонялось без царського указу й старшинської ради висилати посольства до іноземних держав і, особливо, підтримувати відносини з правобережним гетьманом Петром Дорошенком; 2) козацькі посли не мали права брати участь у переговорах з представниками польського уряду у Москві в справах, які стосувалися Війська Запорізького; 3) компанійські полки передбачалося скасувати; 4) гетьман не мав права позбавляти старшину їхніх посад, або карати без згоди ради чи вироку військового суду. Таким чином, за Конотопськими статтями, гетьманська виконавча вертикаль була трохи ослаблена, більшу вигоду отримала козацька старшина . (За даними Інтернету)

Політика Івана Самойловича на Лівобережній Україні

Самойлович був сильним лідером. Він намагався створити аристократичну «Руську державу» з міцною гетьманською владою. Він формував козацьку аристократію й для цього:

• започаткував бунчукове товариство – привілейовану групу козацької еліти, яка ще з юнацьких років готувалася обійняти керівні військові і адміністративні посади;

• щоб закріпити спадковість влади – синам Семену, Григорію і Якову надав найвпливовіші посади в уряді;

• прихильним до нього представникам козацької старшини дарував земельні володіння;

• піклувався про освіту заможних людей, декого посилав вчитися за кордон та у Росію;

• для забезпечення порядку в Гетьманщині утримував військо – компанійців (всупереч Конотопським статтям), сердюків та охочі полки.

Самойлович намагався тримати в покорі заможну, опозиційно налаштовану старшину, часто йшов всупереч її волі, не допускав до важливих справ. Поставив під суворий контроль усе Запоріжжя і Січ, не допускав сваволі кошових отаманів. Самойлович був гарним господарником, приділяв увагу економічному розвитку Лівобережної України.

Завдяки ефективному правлінню Самойловича зміцнилася центральна влада гетьмана. Значно покращився економічний стан держави. Ожили торгівля, ремесла, промисли. Запрацювали млини, винокурні, рудники, скляні і селітряні заводи. Поступово розквітала культура. Будувалися церкви (Троїцький собор у Чернігові, Собор у Густинському монастирі під Прилуками, Церква Іонна Предтечі в Стародубі), художники створювали фрески, картини, ікони, мозаїки. За гетьманування Самойловича українська православна церква, яка до того була під зверхністю Константинопольського патріарха, у 1686 році була підпорядкована Московському патріархату. У взаєминах з Росією, гетьман проводив обережну політику взаємовигідного співробітництва.

Додаток. Боротьба І.Самойловича з П.Дорошенком

Іван Самойлович прагнув об'єднати під своєю владою Лівобережну й Правобережну Україну, тому довгий час провадив, разом з російською армією, боротьбу проти правобережного гетьмана Петра Дорошенка. Він досяг певного успіху й навіть був проголошений на Раді у Переяславі 17 березня 1674 року гетьманом обох сторін Дніпра. Свого суперника М.Ханенка, за таємне листування з поляками, Самойлович ув’язнив у Батуринській в’язниці, де той і помер. Також, після облоги Чигирина, він домігся у 1676 році відречення Дорошенка від гетьманства. (За даними Інтернету)