45.Ефект і ефективність. Якими чинниками характеризується ефективність системи?

"Ефект" і "ефективність" - різні поняття.

Економічний ефект -це результат праці людини в процесі виробництва матеріальних благ (кількість випущеної продукції, приріст знову створеної вартості в народному господарстві).

Але ефект сам по собі недостатньо характеризує діяльність людини. Для більш повної її характеристики важливо знати, з якими витратами отриманий цей ефект, тобто в що обійшовся результат. Однакові витрати праці можуть дати різний ефект, і, навпаки, той самий ефект може бути досягнутий різними витратами праці. Ціль суспільного виробництва - одержання більшого ефекту з найменшими трудовими, матеріальними і грошовими витратами. Тому необхідно отриманий результат порівняти з тими витратами, за допомогою яких він отриманий, тобто віднести ефект до витрат, зіставити одну абсолютну величину (ефект) з іншою абсолютною величиною (витрати). Таке зіставлення дає відносну величину (ефективність).

Критерієм оцінки управлінської праці є ефективність управлінської праці:

 

Існують різні підходи до визначення ефективності управління.

-   Розраховують синтетичні показники ефективності управління (коефіцієнт оперативності, надійності тощо).

-   Фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за попередні роки (нормативи чисельності апарату управління, продуктивність, економічність управління тощо).

-   Застосовують якісну оцінку ефективності за допомогою експертів.

-   Застосовують емпіричні формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність управління.

Визначаючи ефективність управління, обчислюють абсолютну і порівняльну ефективність витрат на управління. Абсолютна ефективність виражається загальною величиною ефекту, одержаного в результаті здійснення заходів з удосконалення системи управління виробництвом. Порівняльна ефективність показує, наскільки один варіант ефективніший за інший, проектований або діючий.

Для оцінки ефективності управління використовують трудові, вартісні, інформаційні, технічні (технологічні) показники. Найбільш загальні із них - оперативність роботи апарату управління, надійність і оптимальність систем управління.

Оперативність роботи апарату управління відображає своєчасність виконання постанов, наказів і розпоряджень вищих організацій, керівників і головних спеціалістів підприємства. Коефіцієнт оперативності (Коп)визначають за такою формулою:

де tН - встановлений строк виконання відповідних документів, днів; tB - відставання від прийнятого строку виконання, днів.

Надійність системи управління виявляється у безпосередньому її функціонуванні, яка забезпечує досягнення цілей виробництва. Показники надійності системи такі: безвідмовність (безперервне збереження працездатності), готовність (ефективне збереження працездатності), відновлюваність (швидке усунення збоїв у роботі та відтворення здатності функціонувати у заданому режимі).

Коефіцієнт ефективності управління (Кeф) відображає ступінь використання потенціальних можливостей підприємств (об'єднань):

Кеф = Ф/П

де Ф - фактичне валове виробництво продукції (валовий дохід, прибуток); П - потенційні можливості виробництва валової продукції (валового доходу, прибутку).

Ефективність організації управління можна оцінити за іншими загальними показниками, які характеризують стан системи управління на підприємстві:

а) коефіцієнтом якості виконання управлінських робіт;

б) коефіцієнтом стабільності кадрів;

в) коефіцієнтом, що характеризує співвідношення між темпами зростання обсягу виробництва і витратами на управління.

Эффективность функционирования экономических объектов, учитывая возрастающую слояшость, комплексность и усиление взаимосвязей, все в большей мере зависит от качества системы управления. Цель управляемого объекта одновременно является задачей и главным направлением деятельности соответствующей системы управления. Поэтому на основе выводов, к которым мы пришли в предыдущих главах, можно утверждать, что эффективность управляющей системы определяется прежде всего эффективностью всей системы, образуемой управлением и производством. Прежде чем анализировать проблематику количественной оценки эффективности управляющей подсистемы в исследуемой экономической системе, необходимо ответить на вопрос, для чего необходима такая количественная оценка.

Главное здесь - это суметь определить реальные возможности (или резервы) управляющего субъекта в вопросе повышения эффективности исследуемой экономической системы. Количественная оценка полезна при сравнительном анализе деятельности сходных управляющих систем, что позволяет находить и распространять новые прогрессивные подходы, методы и формы управления с целью достижения максимальной эффективности развития всего социалистического общества. Определение уровня эффективности конкретной управляющей системы позволяет более целенаправленно использовать принцип социалистического вознаграждения в соответствии с количеством, качеством и общественной значимостью труда в области управления.

Любая экономическая система в условиях социалистической экономики существует и развивается как составная часть последней, и результаты ее деятельности считаются положительными в той степени, в какой они способствуют выполнению народнохозяйственных и общественных задач. Эффективность управляющей подсистемы исследуемой экономической системы в этой связи можно оценивать с двух точек зрения:

правильно ли управляющая подсистема определила цели и задачи, а тем самым и критерии эффективности развития управляемого объекта по отношению к критериям развития систем более высокого уровня и социалистической экономики в целом;

насколько верно и целенаправленно управляющая подсистема оценивает деятельность объекта в соответствии с этим критерием.

При этом управляющая подсистема оказывает влияние на два основных фактора эффективности:

на величину конечного результата деятельности конкретного экономического объекта;

на объем затрат (по отдельным стадиям), потребовавшихся для достижения соответствующего результата.

В соответствии с этим можно или стремиться к достижению максимального эффекта при существующих ресурсах, или минимизировать затраты (ресурсы) для достижения желаемого эффекта, или комбинировать оба подхода, как об этом уже упоминалось.

Для развития каждого объекта существуют определенные ограничения как в отношении конечного результата, так и в отношении ресурсов. Конечный результат деятельности конкретного экономического объекта определяется взаимосвязями с другими производственными и иными экономическими или внеэкономическими объектами. Объем ресурсов для конкретного объекта определяется общим количеством ресурсов, имеющихся в распоряжении, и их распределением между отдельными частями народнохозяиственного комплекса, в этом случае отношение - при переменных ^Ц и 3 (на обе эти величины оказывает влияние управление) имеет оптимум (например, опи мальный норматив удельных затрат ресурсов, оптималэ ная серийность и т. п.).