42. Метод бажаної точки.

Особливістю цієї діалогової процедури є необхідність задання ОПР бажаних значень критеріїв для визначення переваги на множині критеріїв.

0 -крок. Розраховуються "найкращі" і "найгірші" значення критеріїв: , здійснюється монотонне перетворення критеріїв до нормованого безрозмірного вигляду: .

k -й крок (k=1,2,…). ОПР аналізує отриманий на попередньому кроці розв'язок та його оцінку у порівнянні з "найкращими" і "найгіршими" значеннями критеріїв і вказує бажані значення критеріїв

Здійснюється перетворення бажаних значень цільових функцій до нормованого безрозмірного вигляду .

Обчислюються вагові коефіцієнти критеріїв:

.

Ефективна альтернатива знаходиться як розв'язок однокритеріальної задачі: . Обчислюється оцінка . Якщо отримані значення цільових функцій задовольняють ОПР, то процедура закінчується, у протилежному випадку – переходимо на наступний крок. Цей метод використовує тільки один тип інформації від ОПР про бажані значення критеріїв.

Приклад 3.5. Розв'язати методом бажаної точки наступну задачу:

Н а рисунку 3.9 зображена множина альтернатив X; лінії рівнів першого й другого критеріїв, відповідно (1), (2); – найкращі, відповідно за першим і другим критерієм задачі, альтернативи.

0 – крок. Обчислюємо "найкращі" і "найгірші" значення критеріїв: і здійснимо монотонне перетворення критеріїв до нормованого безрозмірного вигляду:

.

Крок 1. ОПР вказує бажані значення критеріїв Нехай, наприклад, . Здійснюємо перетворення бажаних значень цільових функцій до нормованого безрозмірного вигляду: .

Обчислюємо вагові коефіцієнти критеріїв:

.

Ефективну альтернативу знаходимо як розв'язок задачі:

Н а рисунку 3.10 бачимо лінії рівнів і цієї функції, які утворюють кути вершини яких x i x* знаходяться на прямій , що визначається умовою рівності аргументів функції , а бокові сторони паралельні лініям рівня відповідних критеріїв початкової двохкритеріальної задачі. Рівень буде максимальним значенням функції, а точка буде оптимальним розв'язком цієї задачі. Обчислюємо оцінку . Якщо отримані значення критеріїв задовольняють ОПР, то процедура закінчується, у протилежному випадку – переходимо на наступний крок.

43. Ключові слова. Дескриптори. Тезауруси

Этот элемент, ставший излюбленным местом для поискового спама, первоначально был придуман для облегчения работы поисковой системы при индексации сайтов. Вебмастер проставлял в списке ключевые слова, по его мнению, отражающие тематику страницы и сайта, а робот, индексируя страницу, собирал не только видимый текст, но и содержимое Keywords. При оценке релевантности (соответствии страницы запросу в поисковой системе) страниц, больший вес, и, соответственно, более высокую позицию в результатах поиска, получала та, Keywords которой содержал запрашиваемое слово.

Со временем, умелые спаммеры смекнули, как извлечь выгоду из применения Keywords. Для достижения высокого позиционирования, тэг стали набивать не только повторными словами и фразами, но также включать слова, и вовсе отсутствующие в тексте страницы и сайта. Еще в 1999 году, в коде одной такой "релевантной" страницы по очень популярному запросу (не важно какой поисковой системы), я обнаружил в Keywords около тысячи повторений одного и того же слова.

Таким образом, и вполне оправдано, доверие поисковых систем к вебмастерам резко снизилось. Поисковики изменили правила работы, а "заспамленные" сайты исключили из поисковой базы.

Целью любой поисковой системы является предоставление пользователю наиболее соответствующей его запросу информации. Поэтому разработчики неустанно следят за качеством поиска и совершенствуют его. Появление любого рода поискового спама (недобросовестных действий, направленных на обман поисковой системы с целью получения высокой позиции в результатах поиска) приводит к изменению алгоритма работы. Причем эти изменения часто отрицательно сказываются на позиционировании "нормальных" сайтов.

Поисковые машины эволюционируют и трудно сказать, что ожидает элемент Keywords завтра. Возможно, он перестанет использоваться всеми без исключения поисковыми системами. Однако не смотря на заявления, что Keywords уже нигде и никак не используется, его все же не стоит игнорировать.

Ключове́ сло́во — слово, або сталий вислів природної мови, яке використовується для вираження деякого аспекта змісту документа (або запиту); слово, яке має істотне смислове навантаження. Воно може служити ключем під час пошуку інформації в інтернеті чи на сторінці сайту.

При використанні методу координатного індексування пошукові образи представляють собою множини ключових слів, які, в такому випадку, називають, також унітермами.

Між ключовими словами можуть існувати відношення синонімії, або еквівалентності сенсу, тобто, синонимії з точки зору даної інформаційно-пошукової системи. Накопичення ключових слів шляхом змістовного аналізу текстів, або алгоритмічно, наприклад, порівнянням слів текста з фіксованим переліком неключових слів, є важливим етапом при виборі вихідної лексики дескрипторних мов інформаційно-пошукових; відібрані ключові слова об'єднуються, далі, в дескриптори. В дескрипторних словниках (інформаційно-пошукових тезаурусах) даються посилання від ключових слів до відповідних дескрипторів.

Дескриптор (лат. describо — описую) - лексична одиниця (слово, словосполучення) інформаційно-пошукової мови, яка служить для опису основного смислового змісту документів. Дескриптори служать також для формулювання інформаційних запитів при пошуку документів у інформаційно-пошуковій системі.

Тезаурус — словник-довідник, у якому перераховуються всі лексичні одиниці інформаційно-пошукової мови з їх зв'язками, а також синонімічні дескриптори та ключові слова і словосполучення природної мови.

Тезаурус (від греч.(грецький) thesaurós — скарб, скарбниця), безліч смисловиражающих одиниць деякого мови із заданою на нім системою семантичних (див. Семантика ) стосунків. Т. фактично визначає семантику мови (національної мови, мови конкретної науки або формалізованої мови для автоматизованої системи управління). Спочатку Т. розглядали як одномовний словник, в якому семантичні стосунки визначаються угрупуванням слів по тематичних рубриках. Наприклад, англійський Т. (автор П. М. Роджет), виданий в 1962 (1-е видання 1852), містить 1040 рубрик, по яких розподілено близько 240 000 слів. Покажчик (ключ) до цього Т. містить алфавітний перелік слів з вказівкою рубрик і підрубрик, до яких відноситься кожне слово. Існують традиційні загальномовні Т. (описи семантичних систем окремих мов) для англійського, французького, іспанського мов. До Т. вельми близькі одномовні словники, задаючі вирази основних семантичних параметрів кожного слова, наприклад словник російської мови С. І. Ожегова.

В 70-х рр. 20 ст набули поширення інформаційно-пошукові Т. В цих Т. виділені спеціальні лексичні одиниці — дескриптори, по яких можна здійснювати автоматичний пошук документальної інформації. З кожним словом такого Т. зіставляється синонімічний дескриптор (див. Синонімія ) , і для дескрипторів явним чином вказуються семантичні стосунки: рід — вигляд, частина — ціле, мета — засіб і т. д. Зазвичай прийнято розділяти родо-відові (ієрархічні) і асоціативні стосунки. Так «Інформаційно-пошуковий тезаурус по інформатиці», виданий в СРСР в 1973, для кожного дескриптора передбачає словарну статтю, де окремо вказані синонімічні ключові слова, родові, видові і асоціативні дескриптори. Для кращої орієнтації в асоціативних зв'язках між дескрипторами до цього Т. прикладені семантичні карти тематичних класів. При автоматизованомуінформаційному пошуку шукаються документи, в яких індекс містить не лише дескриптори запиту, але і ті дескриптори, які знаходяться з ними в певних семантичних стосунках. Інколи буває корисно виділяти в Т. конкретні асоціативні стосунки, специфічні для даної тематичної сфери: хвороба — збудник, прилад — призначення (або вимірювана величина) і т. п. Положення лексичної одиниці (слова, словосполуки) в Т. характеризує його сенс в мові; знання системи семантичних стосунків, в які вступає дане слово (у тому числі і рубрик, куди воно входить), дозволяє судити про сенс цього слова.

  В широкому сенсі Т. інтерпретують як опис системи знань про дійсність, які має в своєму розпорядженні індивідуальний носій інформації або група носіїв. Цей носій може виконувати функції приймача додаткової інформації, унаслідок чого змінюється і його Т. Ісходний Т. визначає при цьому можливості приймача при здобутті ним семантичній інформації  Т. фактично містить не лише інформацію про дійсність, але і метаінформацію (відомості про інформацію), що забезпечує можливість прийому нових повідомлень.