Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….2

Розділ 1. Поняття підприємництва………………………………………………3

1.1 Форма підприємництва. Правове регулювання підприємництва…...6

Розділ 2. Державна реєстрація господарюючих суб'єктів…………………...…7

2.1 Права й обов'язки підприємця………………………………………..11

Розділ 3. Ліцензування діяльності господарюючих суб'єктів………………..14

Висновок…………………………………………………………………………22

Список використаної літератури………………………………………………..24

Вступ

Перехід до ринкових відносин пред'являє нові вимоги до керівникам фахівцям народного господарства. Вони мають мати новим типом економічного мислення та поведінки, умінням приймати самостійні ефективні рішення з урахуванням аналізу та оцінки поточної та перспективної економічної ситуації в, чітко формулювати мета розвитку та виробляти механізм досягнення мети.

У разі розвитку ринкових відносин кожна фірма, кожен підприємець повинен мати свою господарську стратегію, знаходити головне ланка для перемоги у гострої конкурентної боротьби. Без стратегічного “бачення” майбутнього, без пошуку довгострокових конкурентних переваг неможливо забезпечити ефективне функціонування підприємництва та бізнесу.

Зараз, аби повернутися до нормального економіці, щоб будувати цивілізований ринок, нам необхідний ривок, надпотуга у досягненні рівня підприємництва. Люди ми маємо, і вони талановиті. Річ за створенням умов, сприяють їх утворенню відкладень і самоосвіти.

У цьому роботи і йтиметься ліцензування господарську діяльність. Темою курсової роботи є підставою ”Ліцензування господарську діяльність”.

Діяльність розглянуті такі питання: поняття підприємництва, форми і правове регулювання підприємництва, державна реєстрація, правничий та обов'язки підприємців, припинення підприємництва, відповідальність підприємця, ліцензування господарської діяльності й інші питання, що стосуються цієї теми.

Діяльність використані деякі нормативні правові акти, такі як Цивільний кодекс Республіки Білорусь у, Закон Республіки Білорусь у “Про підприємництво”, Декрет Президента Республіки Білорусь у від16.01.2009г. № 1 “Про державну реєстрацію та ліквідації (припинення діяльності) господарюючих суб'єктів”, Декрет Президента Республіки Білорусь у від14.07.2003г. № 17 “Про ліцензування окремих видів діяльності” та інших, і навіть думки і доктрини з підручників і навчальних посібників з господарському праву, правознавства та інших дисциплін, що стосуються аналізованого питання.

Тема даної роботи є підставою досить актуальною. Актуальність цього питання визначається великий значимістю цього питання нині у сприйнятті сучасних економічних умов розвитку нашої держави.

Усі норми, викладені у роботі наведено за станом 2009 рік.

Розділ 1. Поняття підприємництва

Підприємницька діяльність у відповідності зі ст. 1 Закону Республіки Білорусь у “Про підприємництво Республіка Білорусь” від28.05.1991г. (із змінами і доповненнями) - це самостійна ініціативна діяльність громадян, спрямовану отримання прибутку чи особистого прибутку і здійснювана від імені, на ризик та зважується на власну майнову відповідальність чи то з імені Ілліча та під майнову відповідальність юридичної особи. [1]

Підприємництво, в такий спосіб, це буде непросто діяльність, саме самостійна і ініціативна діяльність. Закон це не дає поняття ініціативності підприємництва. Не виключено, що довгоочікуваний Закон розуміє під нею будь-яку самостійну, індивідуальну, діяльність, у яких обличчя, група громадян дістає собі економічну вигоду. Ініціативність може виражатися у засобах реалізації товару чи продукції, особливих підходах, і до ціноутворення, відійти від усталених шаблонів і стандартів у вирішенні економічної чи господарської завдання. Разом про те самостійна ініціатива має суперечити закону, інтересам держави й інших господарюючих суб'єктів.

Якщо з поняття “підприємництво”, воно стосується тільки громадян. Юридичні особи - організаційна форма підприємницької діяльності.

Мета підприємництва - це отримання прибутку чи особистого доходу. Звідси підприємництво можна як творчу й ініціативну господарську діяльність (здійснення робіт, надання послуг, виробництво товарів) та обмін її результати на відповідний вартісний еквівалент. Причому отримані суми перевищують видатки виробництво робіт, надання послуг, виробництво одиниці товару: як діяльність особи чи групи осіб із використанню належить їм майна для вилучення доходу, наприклад, здавання майна за договором майнового найму, договору оренди, надання послуг юридичного чи організаційного характеру за відповідне винагороду.

Підприємець діє від імені і свій острах і соціальний ризик. Це означає, що вона лежать несприятливі майнові наслідки будь-яких непередбачених обставин (ризик випадкової загибелі об'єкта підприємництва та інших.).

Підприємець несе самостійну майнову відповідальність. Це означає, що це неприємних наслідків лягають в його майно. Причому своїм майном він відповідає повному обсязі, і якщо підприємництвом займається сім'я, тоді звернення то, можливо звернуто все те майно сім'ї, яким відповідно до законом допускається звернення.

Перелік майна, яким заборонена звернення за зобов'язаннями підприємця, дано в Додатку №1 до цивільного процесуальному Кримінальному процесуальному кодексам.

Підприємець у цивільних правовідносинах діє від імені, що він не утворює юридичної особи.

Там, коли підприємницька діяльність здійснюється із заснуванням юридичної особи, тоді й діє від імені цього юридичної особи та у його майнову відповідальність. Розмір відповідальності у таких випадках визначається статуті юридичної особи.

Можлива діяльність із дорученням підприємства, організації (реалізація продукції, здійснення певних видів робіт та інших.). За такого стану можливі такі варіанти:

· коли таке доручення грунтується на договорі, і підприємець діє від імені і свій острах і соціальний ризик - тоді має місце підприємництво,

· обличчя діє від імені, але результати ризику і майнова відповідальність лягають в інша людина, тоді дорадництво не можна розглядати, як підприємницьку. Це потім будуть звичайні правовідносини, які з договорів представництва і доручення. Сторонами в правовідносинах будуть довіритель і повірений, представник і представлений.

З Закону “Про підприємництво”, підприємницька діяльність може здійснюватися у сфері матеріального виробництва, торгівлі, побутового обслуговування, громадського харчування та т.д. Вона може бути і у сфері надання правових послуг, за умови, що ця діяльність носить постійний характері і має на меті одержання прибутку чи отримання особистого доходу.

Ведучи мову про співвідношенні підприємницької про діяльність, можна її висловити як співвідношення цілого і окремі частини. Підприємництво може практично охопити всі сфери громадських відносин, господарську діяльність - сферу вироблених матеріальних благ, виконання господарських робіт чи надання господарських послуг (договір підряду на капітальне будівництво, капітальне будівництво, перегляд, договір перевезення вантажу тощо.).

Отже, підприємницька діяльність може здійснюватися у вигляді:

· індивідуальну трудову діяльність. Проте змішувати індивідуальну діяльність як вид підприємництва із низькою трудовою діяльністю громадян взагалі. Перша здійснюється поза межами трудового договору, її у не поширюється трудове законодавство. У такій діяльності обличчя індивідуально, ініціативно і МОЗ самостійно. Друга регламентується певними правилами та аналогічних норм і пов'язана з виконанням робіт з певної спеціальності, професії, посади, тому індивідуальність і ініціатива виявляються якраз у межах спеціальності, посади, професії,

· у різних організаційно-правових формах підприємства (юридичнихлиц).[2]

Отже, у цьому розділі розглянуто поняття підприємництва.