
- •107 Статутний і програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства.
- •108.Книга буття українського народу
- •109. Товариство об'єднаних слов'ян. Його програмні ідеї.
- •110. Діяльність на Україні "Співдружності польського народу".
- •111. Основні програмні ідеї "Руської правди" п.І.Пестеля
- •112. Народовська (українофільська) течія у суспільно-політичному русі на західноукраїнських землях.
- •113. Ісмаї́л Гаспри́нський
- •114.Джадидизм
- •115. Національне відродження кримських татар
- •116. Культурно-освітня ситуація на західноукраїнських землях др. Пол. 19 ст
- •117. Журнал «Основа
- •118. Журнал "Киевская старина".
- •119. Основні тенденції, форми і прояви українського національного руху у 60-90-х рр. XIX ст.
- •120. Земський опозиційний рух у 60-90-х рр. XIX ст.
- •121. Студентський опозиційний рух у 60-90-х рр. XIX ст.
- •122. Заснування та діяльність “Просвіти”.
- •123.. Наукові товариства 60-90-х рр. XIX ст.
- •124. Українська історична наука 60-90-х років XIX ст.
- •125. Вища школа 60-90-х років XIX ст.
- •126. Український театр 60-90-х рр. XIX ст.
- •127. Розвиток гуманітарних наук у др. Пол. XIX ст.
- •128. Галицький крайовий сейм 1861 - 1900 рр.
- •129. Політичні партії на західноукраїнських землях у 90-х рр. XIX ст.
- •130. Діяльність соціал-демократичних гуртків і організацій наприкінці 80-90-х рр. XIX ст.
- •131. Концепції нації та націоутворення в сучасній гуманітарній науці.
- •132. Недільні школи.
- •133. Початок нової української літератури.
- •135. М.П.Драгоманов і його роль у суспільно-політичному русі.
- •136. М.Максимович.
- •137. . Наукова і громадська діяльність в.Антоновича.
- •138.Хлопомани
- •139. "Моя сповідь" в.Б.Антоновича.
- •140. Суспільно-політичні погляди і діяльність с.А. Подолинського.
- •142. Україна 19 ст. В історичній концепції і.Лисяка-Рудницького.
- •141 Антін Ангелович.
- •143 Австрославізм та західноукраїнська інтелігенція у XIX ст.
- •144 Відновлення Галицької митрополії.
- •145.Становище православної церкви на землях підросійської України у X IX ст.
- •146. Михайло Леввдький.
- •142. Україна 19 ст. В історичній концепції і.Лисяка-Рудницького.
- •1. Шляхетська доба (до 1840-х рр.)
- •2. Народницька доба (1840-1880 рр.)
- •3. Модерністична доба (1890-ті – 1914 рр.)
119. Основні тенденції, форми і прояви українського національного руху у 60-90-х рр. XIX ст.
Основною причиною руху були потреби українства, головним рушієм якого стає не дворянська, а різночинська, нова інтелігенція.
Специфіка українського народництва 60–80-х рр. ХІХ ст. в Наддніпрянській Україні полягала в тому, що воно існувало у вигляді громад, громадівського руху.
Спеціально проблема періодизації громадівського (наддніпрянського) руху в Україні не ставилася, однак основні його етапи опрацьовані в літературі достатньо докладно.У 60-ті рр. ХІХ ст. існувало 5 українських громад. Найбільш потужною за впливом і характером діяльності була Петербурзька українська громада.
Причиною виникнення народництва була криза аграрного суспільства, перехід від аграрної до національної і політичної форм свідомості суспільства.
Основу народницької ідеології становили селянський та національний проекти. Термін «народництво» походив від «народ», причому під народом розуміли саме селянські маси, які були носієм традиційних культурних та національних цінностей.
Національна складова ідеології народництва була пов’язана з визначенням самобутніх шляхів розвитку російського та українського народів.
Хлопоманство – різновид громадського руху в Правобережній Україні. Цей демократичний рух був представлений польською інтелігенцією, студентською молоддю, нащадками спольщених православних родин – українців. Хлопоманія – явище типове для Правобережної України, «Південно-Західного краю», де були міцні політичні, духовні та економічні позиції польського елементу. Історично хлопоманство було тісно пов’язане з традиціями польського визвольного руху. З іншого боку, саме хлопоманський рух став ідеологічним і соціальним підґрунтям виникнення такої форми українського народництва як українофільство. Виникнення хлопоманства було підготовлено такими специфічними для культурного життя Правобережної України явищами як балагульство та українська школа в польській літературі.
120. Земський опозиційний рух у 60-90-х рр. XIX ст.
В умовах переходу до індустріального суспільства виникає ліберальна опозиція існуючому режиму, застарілому державному апарату, у вигляді земського руху, що виступав засобом політичної модернізації суспільства. До чинників, що спричинили виникнення і розвиток– наявність розвиненої системи земств. Земська реформа 1864 р. – одна з великих реформ 60-х рр. ХІХ ст., – передбачала створення муніципальної публічної влади поряд з державною публічною владою.Політичною причиною розвитку земського руху були виступи народників, діячів радикальної течії, які додержувалися тактики політичного терору
Форми земського руху були розмаїті. До легальних форм діяльності земств належала практика подання адресів на височайше ім’я, ,клопотання губернських і повітових земств, що передбачалися «Положенням» 1864 р. Клопотання про «місцеві користі і потреби» через губернатора надсилались до відповідного міністерства. Легітимними формами діяльності земських діячів були виступи на сторінках преси. газета «Земство» – орган земців-конституціоналістів.Важливою формою діяльності земців були статистичні дослідження. Земська статистика виникає в 70-ті рр. ХІХ ст., що було пов’язано із збиранням матеріалів щодо земельного обкладання.
Земці-ліберали українських губерній проводили акції на захист громадянських прав населення. У 1901 р. у Полтаві за ініціативою діячів Полтавського, Чернігівського, Харківського і Курського земств був проведений з’їзд умільців кустарних промислів, на якому була ухвалена резолюція з пропозицією заборонити тілесні покарання, дозволити жінкам вступати до всіх вищих навчальних закладів. , свідоме протистояння земців-конституціоналістів народницькому руху, Земці не підтримували народників, навіть засуджували їхню тактику революційного терору. Разом з тим, земці були і проти репресивної політики уряду, проти будь-яких форм політичної опозиції. Земці виступали за об’єднання всіх ліберальних сил.1878 р. ліберальні земці на чолі з чернігівськими земськими діячами провели таємну нараду в Києві, в якій взяли участь також громадівці і революційні народники. Земці закликали народників припинити політичний терор, переконуючи їх у доцільності мирних засобів розв’язання нагальних проблем суспільства, тобто «дати можливість суспільству добиватися політичних свобод не такими гострими засобами».