- •107 Статутний і програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства.
- •108.Книга буття українського народу
- •109. Товариство об'єднаних слов'ян. Його програмні ідеї.
- •110. Діяльність на Україні "Співдружності польського народу".
- •111. Основні програмні ідеї "Руської правди" п.І.Пестеля
- •112. Народовська (українофільська) течія у суспільно-політичному русі на західноукраїнських землях.
- •113. Ісмаї́л Гаспри́нський
- •114.Джадидизм
- •115. Національне відродження кримських татар
- •116. Культурно-освітня ситуація на західноукраїнських землях др. Пол. 19 ст
- •117. Журнал «Основа
- •118. Журнал "Киевская старина".
- •119. Основні тенденції, форми і прояви українського національного руху у 60-90-х рр. XIX ст.
- •120. Земський опозиційний рух у 60-90-х рр. XIX ст.
- •121. Студентський опозиційний рух у 60-90-х рр. XIX ст.
- •122. Заснування та діяльність “Просвіти”.
- •123.. Наукові товариства 60-90-х рр. XIX ст.
- •124. Українська історична наука 60-90-х років XIX ст.
- •125. Вища школа 60-90-х років XIX ст.
- •126. Український театр 60-90-х рр. XIX ст.
- •127. Розвиток гуманітарних наук у др. Пол. XIX ст.
- •128. Галицький крайовий сейм 1861 - 1900 рр.
- •129. Політичні партії на західноукраїнських землях у 90-х рр. XIX ст.
- •130. Діяльність соціал-демократичних гуртків і організацій наприкінці 80-90-х рр. XIX ст.
- •131. Концепції нації та націоутворення в сучасній гуманітарній науці.
- •132. Недільні школи.
- •133. Початок нової української літератури.
- •135. М.П.Драгоманов і його роль у суспільно-політичному русі.
- •136. М.Максимович.
- •137. . Наукова і громадська діяльність в.Антоновича.
- •138.Хлопомани
- •139. "Моя сповідь" в.Б.Антоновича.
- •140. Суспільно-політичні погляди і діяльність с.А. Подолинського.
- •142. Україна 19 ст. В історичній концепції і.Лисяка-Рудницького.
- •141 Антін Ангелович.
- •143 Австрославізм та західноукраїнська інтелігенція у XIX ст.
- •144 Відновлення Галицької митрополії.
- •145.Становище православної церкви на землях підросійської України у X IX ст.
- •146. Михайло Леввдький.
- •142. Україна 19 ст. В історичній концепції і.Лисяка-Рудницького.
- •1. Шляхетська доба (до 1840-х рр.)
- •2. Народницька доба (1840-1880 рр.)
- •3. Модерністична доба (1890-ті – 1914 рр.)
1. Шляхетська доба (до 1840-х рр.)
Від появи Енеїди Котляревського 1798 до виступу Т.Шевченка та КМ братства – своєрідний епілог козацької доби. Головна вага шляхетської доби в формуванні модерної української свідомості в тому, що вона творить ланку між козацькою та новітньою Україною. Започаткування нової української літератури, побудованої на народній мові. В українських творах ми зустрічаємо наскрізь цареславні ідеї. Історія Русів Псевдо-Конського написана російською мовою. Тут уперше тра-диційна оборона козацьких прав та вольностей перехре-щується з європейським лібералізмом доби Просвітницт-ва. Ідеї демократичного та федералістичного панславізму. Подібні процеси і на Правобережжі. Українська школа в польській літературі. Політична ідеологія – ідеалізація РП. Союз поляків, литовців та українців. Після повстання польської шляхти 1830-1831 рр. та у 1863 заради відновлення РП – опір українського селянства.
2. Народницька доба (1840-1880 рр.)
Провід національного руху переходить під провід нової соціальної верстви – інтелігенції, яка формувалася з вихідців із народних низів. Вогнищами скупчення були університети – Харківський, Київський. У 1845 – виникає політична організація – КМ братство. Прапороносець – Т.Шевченко - кріпацький син. « етапи розвитку народни-цької доби – романтичний (покоління КМ) та позитивіст-ський (покоління Старої Громади). Літературна прояви доби – Шевченко, «Книга буття українського народу» Костомарова. Позитивістське покоління прийшло в 1860-ті, але розквіту досягло в 1870-ті. Основна риса народницької доби – наголошування поняття народу, причому ототожнення терміну із селянством. Історики від Лазаревського до Антоновича дивились на укр. минуле як на серію стихійних народних рухів у боротьбі за громадську свободу. Раніше свідомість була повернена на колишню козацьку державу. Тепер же вона була обернена на життєвий та багатонадійний народ. Народництво відкрило мовну та етнічну єдність усіх земель українського поселення. На Правобережжі визволення селянства було не тільки тактичним засобом підпорядкованим польським політичним цілям, але самоціллю – послідовно народницька позиція. Так звані хлопомани. Провідним діячем хлопоманів був В.Антонович –Речником політизації українства був М.Драгоманов. За Олександра ІІІ – реакційний
3. Модерністична доба (1890-ті – 1914 рр.)
Інтелігентська верства залишається двигуном українського руху. Приходить нове покоління, чисель-ніше, більш сміливе та ініціативне. Перша спроба політичного з’єднання – недовговічне «Братство тарасів-ців» 1892р. 1899 – у Харкові засновано РУП, що згодом перейшла на марксистські позиції та перейменувалася на УСДРП. Після 1905 зав’язки й інших партій – ліберальної, аграрного соціалізму, націоналістичної (УНП). Головне досягнення доби – пролом штучної стіни, якою російський царизм утримував національний рух української інтелігенції. На політичну арену виходить новий тип революційного юнака з Кобзарем в одній руці та Комуністичним маніфестом в іншій. Постаті М.Порша – ідейного лідера УСДРП, В.Винниченка. Епоха напередодні світової війни мабуть найщасливіша в новітній українській історії.