129. Політичні партії на західноукраїнських землях у 90-х рр. XIX ст.

Партії Галичини.

«Нова ера» призвела до нової розстановки політичних сил. Радикали, що знаходилися у конфронтації з офіційним народовством, зорієнтувалися раніше і створили першу політичну партію Галичини. В жовтні 1890 р. на І з’їзді ними була заснована Русько-українська радикальна партія.. Друкованими органами Русько-української радикальної партії стали літературно-науковий журнал «Народ» та місячник для селянства «Хлібороб». Програма радикальної партії складалася з програми-максимум та програми-мінімум. Стратегічні напрями («програма максимальна») у зміну засобу виробництва і впровадження соціалістичного устрою («колективного устрою праці і колективної власності »). У політичній сфері Програма Радикальної партії проголошувала демократичні свободи), а також право самоврядування Тактичні завдання (або передбачали систему заходів щодо підвищення матеріального добробуту робітничих людей, «економічного піднесення краю», організації в краї просвіти шляхом безкоштовної освіти «цілковито безплатної науки по школах народних, середніх, і університетах», реформування системи шкільної освіти, Визнаними лідерами Української радикальної партії були Михайло Павлик, Кирило Трильовський, Лев Бачинський,.

В 1895 р. після смерті М.Драгоманова в таборі радикалів стався розкол на марксистську та націоналістично-орієнтовану течії. У 1899 р. була утворена Українська національно-демократична партія силами «оновлених» народовців і частини активних радикалів, які вийшли з Радикальної партії. Лідерами: Юліан Романчук, Кость Левицький, Євген Олесницький, Іван Франко, Михайло Грушевський, була достатньо структурована. На відміну від радикалів націонал-демократи в своєму програмовому документі на перший план ставили національну ідею, проголошуючи своєю кінцевою метою державну незалежність українського народу». На Галичині, окрім цих найбільших і найвпливовіших партій, виникають Українська соціал-демократична партія (1899) та консервативна Християнсько-суспільна партія. Українська соціал-демократична партія в організаційному та ідейному плані не мала самостійного значення і входила на правах автономної організації до Австрійської соціал-демократичної партії. Партії Буковини.У 1890-1910-ті рр. відбувається політизація українського руху Буковини, що було пов’язано з перегрупуванням політичних сил, зміною тактики, форм і засобів боротьби, виникненням політичних партій, що на відміну від Галичини виникали вже у ХХ ст.

130. Діяльність соціал-демократичних гуртків і організацій наприкінці 80-90-х рр. XIX ст.

Перші українські національні партії виникли ще наприкінці XIX ст. У 1890 р. С. Даниловичем, І. Франком, М. Павликом було створено Русько-українську радикальну партію в Західній Україні. Програма партії будувалася на засадах демократії, соціалізму й соборності українських земель. Своїм завданням партія вважала здобуття української автономії у складі Австро-Угорщини, а в перспективі ставилося за мету створення незалежної Української держави. В 1899 р. лави РУРП залишили Ю. Бачинський, М. Ганкевич, С. Вітик та інші марксистськи налаштовані діячі, які заснували Українську соціал-демократичну партію. Водночас радикалів залишили І. Франко, К. Левицький, В. Охрімович, Т. Окуневський та інші, що створили Національно-демократичну партію, яка стояла ближче до інтересів селянства. Невдовзі вона стала найбільшою українською партією Галичини.У Наддніпрянській Україні виникають гуртки «свідомих українців», котрі прагнуть перетворити культурно-освітній рух на політичний. У 1892 р. було засновано «Братство тарасівців» за участю І.Липи, братів Міхновських, О. Черняхівського та ін. Члени братства бачили своєю метою боротьбу за самовизначення українського народу, за відродження та розвиток рідної мови, культури, освіти. У 1897 р. громади, що існували в багатьох містах України, об'єдналися в Загальну українську організацію, яка прагнула спрямувати національний рух в його традиційне культурно-освітницьке річище.Через три роки (1900 р.) виникає перша політична партія в Наддніпрянській Україні — Революційна українська партія (РУП). Постала вона у Харкові з ініціативи Д. Антоновича, М. Русова, О. Коваленка, М. Камінського, Д. Познанського та ін.

Партія об'єднала різні покоління й верстви українців у боротьбі за національне та соціальне визволення. Вона мала шість організацій — у Києві, Харкові, Полтаві, Лубнах, Прилуках і Катеринославі — та закордонний комітет у Львові. Програмні цілі партії були сформульовані М. Міхновським: «одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ». Найближчим завданням вважалося повернення українських прав, гарантованих російським царем у 1654 р. за Переяславською угодою.