105.Виникнення і склад Кирило-Мефодіївського товариства.

99.В 1842-1843 рр. у Києві виникає гурток на чолі з П.Кулішем, до якого входили О.Навроцький, О.Маркович, Д.Пильчиків, В.Білозерський. Саме 1843 р. відбувається знайомство П.Куліша з Т.Шевченком. З 1845 р. до гуртка приєднується М.Костомаров, який став ад’юнктом Київського університету. Членів гуртка об’єднували спільні літературні та наукові інтереси, любов до української історії, козаччини, козацьких літописів. У дружніх бесідах членів гуртка все частіше виникала ідея слов’янської єдності.

В січні 1846 р. гурток київських інтелектуалів перетворився на політичну організацію – Кирило-Мефодіївське братство. Сама назва організації мала символічний характер. Слово «братство», на зразок середньовічних корпоративних об’єднань із своїми правилами поведінки і символікою, нагадувало масонську ложу. У членів Кирило-Мефодіївського товариства були свої таємні знаки членства – каблучка або ікони з ликами святих Кирила та Мефодія. Кожний член братства складав присягу на вірність: незважаючи на утиски, він не видасть «нікого з членів [братства] своїх собратів». Імена славетних слов’янських просвітників IX ст. Кирила та Мефодія символізували ідеал слов’янської єдності та пріоритет просвітницької діяльності.

Засновниками таємної політичної організації були М.Костомаров, ад’юнкт-професор Київського університету, Василь Білозерський, вчитель з Полтави, М.Гулак, урядовець з канцелярії Київського генерал-губернатора. У квітні 1846 р. відбулося знайомство М.Костомарова з Т.Шевченком, який приєднався до таємного товариства. На відміну від декабристських і польських таємних організацій, до яких входили представники родової знаті, офіцери гвардії, дрібні дворяни та шляхта, Кирило-Мефодіївське товариство за своїм складом було більш демократичним. Його учасники – різночинці: вчителі, урядовці, студенти, дрібна шляхта, навіть вихідці із селян. Участь у Кирило-Мефодіївському товаристві також брали М.Савич, полтавський поміщик, що здобув вищу освіту в Парижі, П.Куліш, який в той час вчителював у Петербурзі, О.Маркович, етнограф, фольклорист, студенти Київського університету О.Навроцький, І.Посяда, Г.Андрузький, О.Тулуб, Д.Пильчиків та ін. За підрахунками Д.Пильчикова на початку 1847 р. «в товаристві було вже мало не сотня братчиків».

106.Діяльність Кирило - Меф товариства

Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським.).

Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), твори Тараса Шевченка; займалися науковою працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, Пантелеймон Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про український народ», виданий 1846 року, та ін.).

Члени братства здавали собі цілком справу з колоніальної залежності України, про що писав у своїх записках Василь Білозерський, стверджуючи, що в "жахливому положенні найшлося й наше світло — Україна. Прилучена до Росії на основі власних прав, вона терпить безліч кривд. її права позабуто й тепер вона, не як сестра спорідненого народу, але як рабиня мусить терпіти все, що тільки може бути нещасного в житті народу. Ні один зі слов'янських народів не повинен так дуже бажати незалежносте й підтримувати в тій думці інші слов'янські народи, як ми українці".

Братство ставило собі за завдання втілювати християнські ідеали і за посередництвом різних реформ перебудувати суспільство на засадах християнського вчення про справедливість, свободу, рівність і братерство. І це було власне основою його філософії. Дуже тісно з тим пов'язана турбота братчиків про свою батьківщину. У програмі Кирило-Мефодіївці ставили вимогу, щоб "уряд і порядок і правление були на землі, але урядник і правитель повинні підлягати закону і сонмищу. Пани повинні освободити своїх невільних і зробитися їм братами, а багаті повинні наділити нижчих, щоб і вони розбагатіли". Отже, ідея законності всіх і зрівняння у правах з маленьким невиразним ухилом у бік економічної і соціальної рівності являлася головними точками програми. У політично-національному відношенні... висували вони ідею рівности слов'янських народів, рівних у вищому органі правління — сеймі, обороняли засади виборності, домагалися рівності, свободи, скасування станів і, щоб приймали депутатами й урядниками не по роду, не по багатству, а по розуму й освіті народним вибором.