Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ukraina_Shpory_1-100.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
660.48 Кб
Скачать

99. Народовольський з'їзд у Катеринославі. Народовольські гуртки 1885 - 1889 рр. Та їх діяльність.

У 1885 р. уцілілі від арештів народовольці скликали в Катеринославі з'їзд, щоб відновити центр організації, але поновити «Народну волю» їм не вдалося.

Отже, народники взагалі і народовольці зокрема досягти поставленої мети — підняти селянство на соціальну революцію, повалити царизм і повести народ до соціалізму — не змогли. Але їхня героїчна боротьба мала велике значення в історії визвольного руху в Росії. Народовольці перейшли до політичної боротьби з самодержавством, створили добре законспіровану революційну організацію, до якої намагалися залучити всіх невдоволених. Вони виявили безмежний героїзм у нерівній боротьбі з царизмом, що справляло величезний вплив на революційне виховання народних мас. Про роль «Народної волі» в історії один із її організаторів і активних діячів Віра Фігнер у своїх спогадах писала: «Народна воля»... потрясла Росію, нерухому і пасивну; створила напрям, основа якого з тих часів не вмирала. її досвід не пропав даремно; свідомість необхідності політичної свободи і активної боротьби за неї залишилась в умах наступних поколінь і не переставала входити в усі наступні революційні програми...»Насамкінець у Катеринославі (1889) відбувся нелегальний з’їзд народницьких організацій загальноросійського масштабу, але обрані на з’їзді керівники руху були заарештовані, народницькі гуртки припинили свою діяльність на місцях. Народники, на думку В.Сарбея: «втратили провідну роль у визвольному русі.» Наприкінці 80-х – початку 90-х рр. російське ліберальне народництво перебувало в стані глибокої кризи. Остаточний крах народництва був пов’язаний з поширенням ідей марксизму.

100Робітничий рух у 80-90-х рр. XIX ст.

Криза, яка почалася в промисловості в 1882 p., різко погіршила становище робітників, утруднила їх боротьбу, але зовсім спинити її не могла. У 1880 р. страйкували робітники залізничних майстерень у Києві. До страйку призвели зменшення заробітку, дорожнеча і знущання начальника майстерень. Наступного року застрайкували робітники залізничних майстерень у Кременчуку, при цьому зав'язали начальника майстерень у мішок і вивезли його на тачці за межі підприємства. У 1884 р. страйкували робітники Полтавських залізничних майстерень, вимагаючи видати затриману зарплату. Того ж року робітники Марийського рудника Губоніна у Слов'яносербському повіті (Катеринославщина), протестуючи проти систематичної несвоєчасної видачі зарплати, внаслідок чого вони змушені були брати в рудничних лавках недоброякісні продукти, залишили роботу й розгромили дві продуктові крамниці. Поліція заарештувала 30 учасників заворушення.

Великий вплив на розвиток робітничого руху в усій країні, в тому числі й на Україні, справив страйк робітників Нікольської текстильної мануфактури Т. Морозова (в с Нікольському біля м. Орєхово-Зуєва Владимирської губернії), який спалахнув у січні 1885 р. під керівництвом передових робітників П. Мойсеєнка і В. Волкова. Переляканий страйковою боротьбою робітників, і насамперед Морозовським страйком, царський уряд 3 червня 1886 р. видав фабричний закон, який певною мірою регулював відносини між робітниками й підприємцями.

У червні 1885 р. у зв'язку з погіршенням умов праці й зниженням заробітної плати застрайкували робітники залізничних майстерень станції Олександрівськ Лозово-Севастопольської залізниці, причому вперше в історії робітничого руху в Україні страйкарі вийшли на станцію з червоним прапором.

В цілому за 1880—1894 pp. в Україні відбулося 97 страйків і 13 заворушень (У ході страйкової боротьби у робітників поступово зростало розуміння протилежності їх інтересів інтересам класу капіталістів, розуміння того, що робітники складають один клас, окремий від інших класів, і що їх інтереси однакові, спільні як у межах своєї країни, так і всього світу. Отже, у робітників вироблялися елементи політичної свідомості, з'являлося відчуття пролетарської солідарності й інтернаціональної єдності, що яскраво виявилося у листі одеських робітників до робітників французьких, прийнятого ними 18 березня 1878 р. на сходці, присвяченій пам'яті Паризької комуни, і у вітальному адресі харківських пролетарів делегатам І Конгресу II Інтернаціоналу, який працював у 1889 р. в Парижі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]