Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ukraina_Shpory_1-100.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
660.48 Кб
Скачать

76.Мовні дискусії XIX ст. Та національне відродження.

З кінця 18 ст. зароджується нова українська літературна мова на народній основі. Основоположником її став Іван Котляревський. Тарас Шевченко своєю творчістю підніс українську літературну мову до рівня загальнонародної. Традиції Шевченка в розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості Пантелеймон Куліш, І. Я. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. М. Коцюбинський та інші письменники. У 60—80-х рр. 19 ст. розвиток української літературної мови гальмувався царськими заборонами (Валуєвський циркуляр 1863, Емський акт 1876).

- 1818 «Грамматика малороссийского наречия» Олексія Павловського, де він намагався «оживити» наріччя,тобто не йшов у розріз з офіційною ідеологією.

Ще 1834 p. російський академік 1. Срезневський у статті «Взгляд на памятники украинской народной словесносте» зазначав, шо українська мова «є однією з найбагатших слов'янських мов,. Доводив, що укр. Мова – не наріччя.

- Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II вiд 18(30) травня 1876, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком.

- Валуєвський циркуляр 18 липня 1863 року — таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, учбових і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури.Основа — науково-літературний щомісячний часопис. Перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал в Російській імперії.В 1861 в книгах I—XII журналу «Основа» за редакцією Василя Білозерського вийшла збірка віршів Тараса Шевченка, друкована під заголовком «Кобзар».. Журнал виходив щомісячно від січня 1861 року до вересня 1862 року у Петербурзі. Частина матеріалів друкувалася російською мовою. У часописі друкувалися твори художньої літератури, праці з історії, бібліографії, документи, «Основа», як перший український суспільно-політичний та науково-літературний журнал, мав великий вплив на культурно-літературний процес і сприяв зростанню національної свідомості та національно-визвольного руху в Україні.

Тут вперше опубліковано багато творів Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Олекси Стороженка, Якова Кухаренка, історичні праці Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша

77.Панславізм в ідеології українського національного відродження.

Панслави́зм — культурное и политическое течение, идеология, распространённая в государствах, населённых славянскими народами, в основе которой лежат идеи о необходимости их политического объединения на основе этнической, культурной и языковой общности. Сформировалось в конце XVIII — первой половине XIX веков. Символами панславизма считаются Национальный флаг всех славян и гимн «Гей, славяне», В Україні ідеї панславізму у діяльності ложі "З'єднаних слов'ян" у Києві (1818— 1819), товариства "Об'єднаних слов'ян" (1823—1825), у програмі Кирило-Мефодіївського братства (1845—1847), у працях деяких учених (М.Максимович, О.Бодянський та ін.)..На українські землі в склад Австрії ідеї «панславізму» проникали як з Заходу, так і з Росії. За прикладом інших слов'янських народів у Львові в 1848 було створено Галицько-Руську Матицю. Під час Революції 1848-49 в Австрійській імперії українці Галичини почали налагоджувати контакти з слов'янськими діячами Австрійської імперії, зокрема взяли участь у Слов'янському конгресі у Празі (червень 1848)., зокрема М. Грушевський, відкрито виступили проти «панславізму» вбачаючи в ньому загрозу для національних інтересів українського народу.Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною,.

Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи проведення їх у життя — від ліберально-поміркованого реформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш) — до революційних методів боротьби (Тарас Шевченко, Микола Гулак, Георгій Андрузький).

Члени братства програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), У другій половині XIX ст. доктрина панславізму стає найбільш популярною в Росії,. На Всеслов'янському конгресі у Москві (1857) пропагувалася ідея релігійної (православної) і мовної єдності слов'ян, за якою має прийти політична єдність. У конгресі не взяли участі поляки та українці.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]