57. Український рух та українські студії в західно українських університетах.

У 1784 році наказом австрійського імператора Йосифа ІІ було відкрито Львівський університет, який створювався в складі чотирьох факультетів: філософського, юридичного, медичного і теологічного. Із цього часу університет не припиняв свого існування й дотепер вважається першим класичним університетом, який виник на українській території. Діючий тут філософський факультет був загальноосвітнім або підготовчим, і після його закінчення студенти або продовжували навчатись на ньому з метою поглиблення своїх знань у галузі окремих наук, або переходили на один із вищих факультетів – юридичний, медичний чи теологічний, навчання на яких тривало чотири роки. Навчальний процес в університеті відбувався латинською, польською та німецькою мовами. Східна Галичина приєдналася до загальноєвропейського руху Просвітництва. Філософські та суспільно-політичні ідеї цього руху пропагували у 80-х роках декан філософського факультету, серб за походженням, І. Мартинович, викладачі університету — діяч словенського Просвітництва М. Куральт, угорський просвітитель І. Фесс. Ранні просвітителі — єпископ І. Снігурський, професор Львівського університету І. Лаврівський, фольклорист і лінгвіст Й. Лозинський, історик-краєзнавець В. Компаневич, історик і мовознавець, професор і ректор Львівського університету М. Гриневецький — у своїй громадській діяльності займали помірковану позицію, обмежуючись справами просвіти, мовними питаннями, збиранням, систематизацією і популяризацією різноманітного історичного матеріалу.

власне українських осередків освіти на Західній Україні було вкрай мало. У більшості міських шкіл викладання велося німецькою мовою, у Львівському університеті — німецькою й латинською. Руський інститут (Studium Ruthenum) — тимчасовий допоміжний навчальний заклад при Львівському університеті для студентів-українців філософського, юридичного й теологічного факультетів, у якому викладання велося українською книжною мовою. Для слухачів інституту Петро Лодій, професор філософії Львівського університету в 1787—1802 pp., переклав з латинської на українську книжну мову. Він же у своїх лекціях пропагував ідеї європейського Просвітництва . Слов'яно-руською мовою викладав студентам інституту математику й фізику природознавець-просвітитель І. Земанчик, професор, а в 1803—1804 pp. ректор Львівського університету

58.Наукові товариства і установи у перш. Пол. XIX ст.

Досить поширеними були наукові установи природничого профілю. Впродовж 1811–1818 рр. В.Каразін у своєму маєтку на Слобожанщині в с.Кручик плекав Філотехнічне товариство, Товариство сіл господарства південної Росії, діяльність якого сприяла розвиткові лісівництва, агрономії, ветеринарії було утворено в Одесі (1828). У 1840 р. виникло Товариство київських лікарів, президентами якого свого часу були відомі медики І.Кудрявцев, В.Караваєв та ін. Найвідомішою науковою установою в західноукраїнських землях був «Оссолініум» – Інститут Оссолінських, заснований у 1817 р. відомим літературознавцем, істориком та бібліографом Ю.Оссолінським. В інституті існували бібліотека і музей, де зберігалися унікальні археологічні, нумізматичні колекції, зібрання зброї, картин, скульптури, гравюри тощо. Ця наукова установа була центром освіти, культури та науки в усіх західноукраїнських землях – Галичині, Буковині, Закарпатті.У Наддніпрянській Україні в першій половині ХІХ ст. виникають наукові товариства гуманітарного характеру. В Одесі було засноване Товариство історії та старожитностей (1839), Активними діячами товариства були А.Скальковський, М.Мурзакевич. З 1843 р. у Києві була створена Тимчасова комісія для розгляду давніх актів, мета якої – збирання і публікація документів, пам’яток, джерел з історії «Південно-Західного краю» – Правобережної України. Активними співробітниками комісії стали М.Костомаров, М.Максимович, В.Антонович.. В Києві при Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів організовано Центральний архів (1852), де зберігалося 6 тис. книг і 500 тис. документів українською, польською, латинською, російською та іншими мовами.На початку ХІХ ст. в Україні поширюється музейний рух. Створено музей старожитностей у Феодосії (1810), у Керчі (1826). Міський археологічний музей відкрито в Одесі (1828). У 1835 р. при Харківському університеті виникає Музей мистецтв і старожитностей – перший на Слобожанщині. В Києві при університеті св. Володимира створено Музей мистецтв і старожитностей (1842). При Ніжинському ліцеї була відкрита картинна галерея.

.