- •1. Реформи австрійського абсолютизму середини - другої половини 18 ст. Та їх значення для українського суспільства.
- •2. Селянські реформи Габсбургів кінця 18 - початку 19 ст! і Україна.
- •3.Церковні реформи Габсбургів та Романових к 18 -19 ст і Україна
- •4. Українське дворянство першої третини 19ст :соц. Структура та самосвідомість .
- •5.Наполеонівські війни та підросійська україна.
- •6. Наполеонівські війни та західноукраїнські землі
- •8. Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Російської імперії.
- •10. Чисельність і соціальна структура українського населення Російської імперії у 19 ст.
- •11. Виборче законодавство Австрійської імперії та українське суспільство 19 ст.
- •12.Політичне становище українських земель у складі Російської і Австрійської імперії (перш. Пол. XIX ст.)
- •13.Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях до 1848 р.
- •14. Інтеграція Криму до Російської імперії.Україна і крим у 19 ст.
- •15. Український чинник в колонізації північного причорноморя
- •16.Греко-католицька церква в підросійській україні
- •17.Польське повстання 1830- 1831 рр. І українське суспільство.
- •18. Становище кримських татар у 19 ст.
- •19.Зародження українського національного руху в північній Буковині і на Закарпатті.
- •20. Революційні події на Закарпатті та в Північній Буковині у 1848-49
- •21.Польський і український національний рухи у Східній Галичині під час революції 1848 - 1849 рр.
- •22. Революції 1848-49 та їх вплив на україну
- •23. Австрійські конституційні реформи і укр . Суспільтво сер. І друг. Пол 19 ст.
- •24. Соціальні відносини на західно-українських землях у др. Пол.19 ст.
- •25. Становище та діяльність української греко-катол. Церкви на зх. Укр землях 19 ст.
- •26."Православний катехізис".
- •28. Аграрне перенаселення. Переселення селян із України.
- •27.Освіта в західноукраїнських землях першої половини 19 ст.
- •29. Становище євреїв на західноукраїнських землях у 19 ст.
- •30.Козацькі формування доби наполеонівських війн
- •31. Бойові дії на території українських земель в добу наполеонівських війн
- •32. Розвиток сільського господарства і промисловості на західноукраїнських землях першої половини XIX ст.
- •33. Розвиток ринкових відн у сільському господарстві в перш. Пол. XIX ст.
- •35. Розбудова транспортної інфраструктури в підросійській україні 19 ст.
- •36. Культурно-освітня діяльність земств.
- •37. Задунайська січ
- •38. Банатська січ
- •.39. Міграції західно українського населення на теренах австрійської імперії???????
- •40. Михайло Чайковський (садик паша)
- •41.Тенденції розвитку промисловості перш. Пол. XIX ст.
- •42. Внутрішня і зовнішня торгівля на підросійських землях україни в першій половині 19 ст.
- •43. Головна руська руда
- •44.Основні прояви початку нового українського національного відродження у перш. Пол. XIX ст.
- •45.Зародження українського національного руху в Галичині.
- •46. Народні рухи у підросійській україні в пер. Пол 19 ст.
- •48. Повернення козаків з-за дунаю. Утворення Азовського козацького війська
- •49. Чорноморське козацьке військо
- •44.Бузьке та Усть-Буджацьке козацькі війська.
- •52."Козацький міф" в Україні 19 ст.
- •50. Повстання Чернігівського полку.
- •51.Катеринославське козацьке військо.
- •53.Таємні і політичні осередки наприкінці 20-х років XIX ст.
- •54 .Культурно-освітні установи упідросійських установах перш. Пол. XIX
- •55.Розвиток історичної науки у перш. Пол. XIX ст.
- •56. Заснування і діяльність університетів в під російській україні
- •57. Український рух та українські студії в західно українських університетах.
- •58.Наукові товариства і установи у перш. Пол. XIX ст.
- •59.Проведення реформ 60-70-х рр. В Україні. Їх суспільно-політичні наслід
- •60.Земська реформа: Україна.
- •61. Інвентарна реформа на Правобережній Україні.
- •62.Селянські рухи на Правобережній Україні у зв'язку з проведенням інвентарної реформи.
- •63. Реформа 1861р. І особливості її проведення на Україні.
- •64. Особливості селянської реформи на Правобережжі
- •65.Україна в роки Кримської війни (1853 - 1856 рр.)
- •66.Ставище дворянське в др. Пол. 19.
- •67. Розвиток основних галузей сільського господарства у підросійській україні дпугої половини 19 ст.
- •68.Розвиток основних галузей промисловості на західно українських землях у др. Пол. 19 ст.
- •69. Українські землі і міжнародні угоди першої третини 19 ст
- •70. Купецтво в підросійській україні 19 ст.
- •71. Промислово-торгівельна буржуазія в підросійській україні др.Пол 19 ст.
- •72.Київська козаччина
- •73. Ревізія шляхетських титулів на правобережній україні
- •74.Урбанізаційні процеси в підросійській Україні XIX ст.
- •75.Народницькі гуртки чорнопередільського спрямування в Україні.
- •76.Мовні дискусії XIX ст. Та національне відродження.
- •77.Панславізм в ідеології українського національного відродження.
- •78.Українська преса у XIX ст.
- •79.Імперська цензура та українське відродження у XIX ст.
- •80.Основні етапи українського національного відродження 19 ст.
- •81.Москофільство.
- •82.Полтавська, Чернігівська і Харківська громади 60-х рр. XIX ст.
- •83.Київська громада 60-х років XIX ст.
- •84.Київська (Стара) громада 70-80-х рр. XIX ст.
- •85. Одеська громада 70-х рр. XIX ст.
- •86. Єлизаветградська громада (кін. 70-х - поч. 80-х рр. XIX ст.)
- •87."Ходіння в народ" у 1974 - 1875 рр.
- •88. “Братство тарасівців”.
- •89.Пропагандистські народницькі гуртки на початку 70-х рр. XIX ст.
- •90.Діяльність народовольських гуртків і груп (кін. 1879 - поч. 1883 рр.)
- •91.Міграції українців у Російській імперії: Кавказ.
- •92.Міграції українців у Російській імперії: Далекий Схід та Сибір.
- •93.3Арубіжні міграції західних українців.
- •94.Харківські народницькі гуртки середини 80-х рр. XIX ст.
- •95.Харківсько-Кнївське таємне політичне товариство.
- •97 ."Чигиринська змова".
- •98.Віденсько-Перемишльський гурток
- •99. Народовольський з'їзд у Катеринославі. Народовольські гуртки 1885 - 1889 рр. Та їх діяльність.
- •100Робітничий рух у 80-90-х рр. XIX ст.
- •101.. Виникнення, структура і склад Південного товариства.
- •102. Південноросійський робітничий союз у Києві.
- •103. Народовство.
- •104.Радикально-демократична течія у суспільно-демократичного русі західноукраїнських земель у др. Пол. XIX ст.
- •105.Виникнення і склад Кирило-Мефодіївського товариства.
- •106.Діяльність Кирило - Меф товариства
44.Бузьке та Усть-Буджацьке козацькі війська.
У 1787 р. було організоване Бузьке козацьке військо під командуванням російських офіцерів – спочатку полковника В.Скаржинського, а потім – О.Орлова. Військо нараховувало 1,5 тис. козаків і брало участь у російсько-турецькій війні. Після війни козаки оселилися на правому березі Бугу і несли прикордонну службу. Із започаткуванням Вознесенського намісництва, бузьких козаків перетворили на державних селян, що викликало їхнє незадоволення. З 1803 р. Олександр І відновив козацький стан. Уже в 1804 р. Бузьке козацьке військо налічувало 7 тис. осіб, Загін бузьких козаків з 500 чол. брав участь у російсько-французькій війні, закордонному поході російської армії, взятті Парижу (1814). Олександр І "віддячив" бузьким козакам тим, що у 1818 р. перетворив їх на військових поселенців, створивши Бузьку уланську дивізію.Нововербований полк та арнаути брали участь і відзначились в боях при Ларзі, Аржисі, Крайові (1770), Тульчі (1771). Після закінчення російсько-турецької війни і укладення Кючук-Кайнарджійського миру 1774 року до Росії відійшла територія між Дніпром і Південним Бугом. Прагнучи заселити і укріпити звільнений район, уряд в 1775 році поселив козаків Нововербованого полку й арнаутів у Херсонській (Миколаївській) губернії в межиріччі Інгулу, Єланця і Мертвоводу. Поселенцям було виділено 109.407 дес. землі для зайняття хліборобством, виноградарством, садівництвом та скотарством.
12 лютого 1785 року через загострення російсько-турецьких відносин за наказом Катерини II з колишніх козаків Нововербованого полку й арнаутів було сформовано 1500-й козацький полк., він був поділений на 1- та 2-й Бузькі козацькі полки [10].. Полки зайняли кордонну лінію по Бугу від Мертвоводу до Інгулу.
УСТЬ-ДУНАЙСЬКЕ БУДЖАЦЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО — козацьке формування створене в 1807 р. із задунайських козаків, чорноморців та ін. категорій українського, російського, сербського населення, що мешкало на території Бессарабії, Молдови, Валахії. Основу війська становило задунайське населення, яке на початку російсько-турецької війни 1806–1812 рр. відгукнулося на заклик командуючого Молдавською армією генерала І.І.Міхельсона перейти на російський бік і вступити до волонтерських полків. 18 лютого 1807 р. І.І. Міхельсон від імені російського уряду видав маніфест, яким проголошував створення Усть-Дунайського Буджацького козацького війська і закликав вступати до його складу задунайських та чорноморських козаків, які перебувають у Молдавії, Волощині, Бессарабії та в інших турецьких областях. З метою залучення якомога більше задунайців до козацького формування командуючий Молдавською армією обіцяв створити військо за прикладом колишнього Запорозького
Центрами формування нового козацького війська визначалися м. Галац на правому березі Дунаю і м. Кілія на лівому. В управлінні Усть-Дунайське Буджацьке військо в загальних рисах нагадувало Військо Запорозьке Низове. Воно складалося із 40 куренів: 38 йменувалося так, як і за часів Нової Січі, два інші називалися Болгарським і Сербським.. Загальне керівництво над Усть-Дунайським Буджацьким військом зосереджувалося в руках начальника Галацького військового Ф. В травні 1807 р. воно нараховувало вже близько 15.000 чоловік (на момент ліквідації — 1.387 козаків). Усть-Дунайське Буджацьке козацьке військо було поділено на три частиниУ розпал війни 20 липня 1807 р. козацьке військо несподівано для усть-дунайців було ліквідоване імператорським указом. Головною причиною його ліквідації були фактори, що створили особливу специфіку в районі дислокації Усть-Дунайського Буджацького козацького війська. Масові втечі селян, чорноморців, солдатів-дезертирів в Кілію і Галац з надією знайти волю на Дунаї, на “новій Запорозькій Січі”, скарги на усть-дунайців, які ніби-то займаються грабіжництвом і гайдамацтвом, Після ліквідації Усть-Дунайського Буджацького козацького війська селяни-втікачі, солдати-дезертири, які ненадовго стали козаками, відбувши відповідні покарання, були повернуті на попередні місця свого проживання, близько 500 козаків перейшли на Кубань, значна частина усть-дунайців козацького походження розійшлася по селах і містах Бессарабії та знову втекла за Дунай.