1.3. Методичні підходи щодо аналізу прибутку та визначення його прогнозної і планової величини

Дослідження ролі і значення прибутку в розвитку підприємства показує, що прибуток – один з головних аспектів діяльності підприємства. Це визначає необхідність ефективного і безперервного управління ним. Управляння як процес має на увазі під собою вплив управляючої системи на ту, якою управляють. Якщо розглядати прибуток як об’єкт чи систему, якими управляють, то він повинен піддаватися впливу управляючої системи.

Підсумувавши дослідження праць вітчизняних і зарубіжних авторів, які розглядають проблеми управління прибутком, а також окремі аспекти його управління, можна зробити висновок, що процес управління прибутком, як всякий управлінський процес, включає основні стадії: аналіз, планування, організація, облік і контроль.

Аналізу прибутку присвячені роботи багатьох видатних вчених. Узагальнюючи їх точку зору можна сказати, що аналіз прибутку являє собою процес дослідження факторів, умов і результатів формування і використання прибутку з метою представлення особі, що приймає управлінське рішення, інформації про резерви подальшого підвищення ефективності управління ним або про негативні процеси формування та розподілу прибутку.

В якості інформаційної бази для проведення аналізу прибутку на підприємстві можуть виступати: бухгалтерська та статистична документація, яка ведеться на підприємстві під час господарської діяльності, бухгалтерські квартальні та річні звіти, які надають підсумок результатів діяльності підприємства – Форма 1 «Баланс», Форма 2 «Звіт про фінансові результати».

Аналіз прибутку підприємства приймає різні форми в залежності від наступних ознак:

1. В залежності від об’єкту дослідження виділяють аналіз формування прибутку та аналіз його розподілу та використання.

- аналіз формування прибутку проводиться зазвичай в розрізі основних сфер діяльності підприємства – операційної, інвестиційної, фінансової. Цей аналіз є основною формою здійснення аналізу з метою виявлення резервів підвищення суми та рівня прибутку підприємства.

- аналіз розподілу та використання проводиться по основним напрямам цього використання. Він покликаний виявити рівень споживання прибутку власниками та персоналом підприємства, загальний рівень капіталізації прибутку та форми виробничого споживання прибутку в інвестиційних цілях.

2. По організації проведення виділяють внутрішній та зовнішній аналіз прибутку:

- внутрішній аналіз прибутку проводиться менеджерами підприємства або його власниками з використанням всіх наявних інформативних показників.

- зовнішній аналіз прибутку здійснюють податкові органи, аудиторські фірми, банки, страхові компанії з метою вивчення рівня кредитоспроможності підприємства.

3. По масштабам діяльності відокремлюють наступні форми аналізу прибутку:

- аналіз прибутку по підприємству в цілому. В процесі такого аналізу предметом для дослідження є формування, розподіл та використання прибутку на підприємстві в цілому без відокремлення окремих його структурних підрозділів.

- аналіз прибутку по структурному підрозділу (центру відповідальності).

- аналіз прибутку по окремих операціях, які здійснює підприємство під час господарської діяльності.

4. За періодом проведення виділяють попередній, поточний та наступний аналіз прибутку.

- попередній аналіз прибутку пов'язаний з вивченням умов його формування, розподілу та майбутнього використання.

- поточний (оперативний) аналіз прибутку проводиться в процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності з метою оперативного контролю формування та використання прибутку.

- наступний (ретроспективний) аналіз прибутку здійснюються менеджерами або власниками підприємства за звітний період (квартал, рік). З його допомогою можна проаналізувати результати формування та використання прибутку підприємства в порівнянні з попереднім та поточним його аналізом.

При управлінні прибутком в залежності від методів, які при цьому використовуються розрізняють наступні основні системи проведення аналізу: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, порівняльний аналіз, аналіз ризиків, аналіз коефіцієнтів, інтегральний аналіз.

1. Горизонтальний (трендовий) аналіз прибутку базується на вивченні динаміки окремих його показників в часі. Під час цього аналізу розраховуються темпи зростання (приросту) окремих видів прибутку, визначають загальні тенденції змін. Найбільш поширеними є наступні види трендового аналізу:

- порівняння показників формування, розподілу та використання прибутку звітного періоду з показниками попереднього періоду;

- порівняння показників формування, розподілу та використання прибутку за декілька попередніх періодів з метою виявлення тенденцій змін окремих показників в динаміці.

2. Вертикальний (структурний) аналіз прибутку. В процесі аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових показника прибутку. Найбільш поширеними є наступні види структурного аналізу:

- структурний аналіз прибутку, сформований по окремим напрямам діяльності. В процесі аналізу розраховується питома вага або співвідношення сум прибутку по операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності підприємства.

- структурний аналіз прибутку по окремим видам продукції.

- структурний аналіз окремих видів податкових платежів в загальній сумі, яка сплачується підприємством. Такий аналіз використовується для формування та оцінки ефективності податкової політики підприємства.

- структурний аналіз активів. В процесі такого аналізу розглядаються співвідношення оборотних та необоротних активів підприємства, склад інвестиційного портфелю та інші показники. Результати цього аналізу дозволяються оцінити ресурсний потенціал для генерування прибутку підприємством.

- структурний аналіз капіталу. В процесі такого цього аналізу визначаюсь питому вагу власного і позикового капіталу, які використовуються підприємством. Результати аналізу використовуються для оцінки ефекту фінансового левериджу, визначення середньозваженої вартості капіталу та інших показників, які мають вплив на формування прибутку підприємства.

- структурний аналіз розподілу та використання одержаного прибутку.

3. Порівняльний аналіз прибутку базується на співставленні значень окремих груп аналогічних показників між собою. Під час аналізу розраховуються розміри абсолютних та відносних відхилень показників, які порівнюються. Найбільш поширеними є наступні види цього аналізу:

- порівняльний аналіз показників рівня прибутку даного підприємства із середньогалузевими. Такий аналіз проводиться з метою оцінки конкурентної позиції підприємства та виявлення резервів підвищення ефективності виробничої діяльності. Об’єктом аналіз виступають показники операційного прибутку.

- порівняльний аналіз показників прибутку даного підприємства та підприємств-конкурентів. Метою здійснення аналізу є визначення конкурентної позиції підприємства в рамках конкретного регіонального ринку відповідної продукції та розробка методів по її підвищенню.

- порівняльний аналіз показників прибутку окремих центрів відповідальності;

- порівняльний аналіз звітних та планових (нормативних) показників прибутку. В процесі аналізу визначають відхилення звітних показників від планових та виявляють основні причини цих відхилень.

4. Аналіз рівня ризиків, які можуть виникати під час господарської діяльності підприємства. Система аналізу рівня ризиків займає важливе місце в процесі управління прибутком на підприємстві. Здійснення господарської діяльності пов’язане з виникненням різного ступеню ризиків. Управлінські рішення, інвестиційні проекти, вибір кредиторської та дебіторської політики – кожна з цих операцій може в більший чи в меншій мірі впливати на розмір отримуваного прибутку підприємства від своєї діяльності, і кожна з цих операцій може мати той чи інший ступінь ризику. Основною метою проведення на підприємстві аналізу ризиків є підтримання співвідношення «ризик – доходність» на оптимальному для підприємства рівні.

5. Аналіз коефіцієнтів базується на розрахунках співвідношення різних абсолютних показників між собою. В практиці управління прибутком найбільшого розповсюдження набули наступні системи аналітичних показників [5, с. 74]:

а) коефіцієнти рентабельності. Головна мета їх розрахунку – визначення ефективності формування прибутку підприємства.

- коефіцієнт рентабельності активів – характеризує загальний рівень прибутку, який генерують активи, які використовуються на підприємстві.

- коефіцієнт рентабельності власного капіталу – характеризує загальний рівень прибутку, який генерується власним капіталом підприємства.

- коефіцієнт рентабельності операційних активів – характеризує рівень прибутку, який генерується операційними активами підприємства, тобто це та частина активів, яка безпосередньо обслуговує виробничо-збутову діяльність підприємства.

- коефіцієнт валової рентабельності операційних затрат. Показує співвідношення між сумою прибутку та сумою понесених витрат, які здійснило підприємство.

- коефіцієнт рентабельності інвестицій. Характеризує прибутковість використовуваних на підприємстві інвестиційних ресурсів.

- коефіцієнт доходності фондового портфеля. Характеризує загальний рівень доходності сформованого підприємством портфелю цінних паперів.

Збільшення значень коефіцієнтів рентабельності в динаміці є позитивною тенденцією для підприємства.

б) для оцінки окремих аспектів формування прибутку підприємства використовуються наступні основні коефіцієнти:

- коефіцієнти платоспроможності – характеризують можливості підприємства своєчасно розраховуватись із своїми фінансовими зобов’язаннями.

- коефіцієнти фінансової стабільності – характеризуються структуру джерел формування капіталу, яка використовується на підприємстві. З їх допомогою можна визначити ступінь залежності підприємства від позикового капіталу.

- коефіцієнти оборотності активів – показується наскільки швидко обертаються в процесі господарської діяльності кошти, які були вкладені в активи чи окремі види капіталу підприємства.

Методика розрахунку коефіцієнтів наведена в таблиці додатку А.

Основу механізму управління прибутком представляють системи та методи його планування.

Планування прибутку представляє собою процес розробки системи дій по забезпеченню його формування в необхідному розмірі та ефективного використання у відповідності із завданнями розвитку підприємства в плановому періоді.

Планування прибутку на підприємстві базується на використанні основних його систем:

• прогнозування формування і розподілу прибутку підприємства;

• поточне планування формування і використання прибутку підприємства;

• оперативне планування формування і розподілу прибутку підприємства.

Всі системи планування прибутку підприємства знаходяться у взаємозв’язку між собою та реалізуються на практиці у певній послідовності та реалізуються у визначеній послідовності.

1. Система прогнозування формування та розподілу прибутку передбачає розробку політики управління прибутком підприємства на майбутнє. Тобто визначення системи довгострокових цілей формування і розподілу прибутку відповідно з основними завданнями розвитку підприємства та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Прогнозування прибутку передбачає розробку альтернативних фінансових показників і параметрів, використання яких при тенденціях зміни ситуації на ринку, що намітилися (або заздалегідь спрогнозованих), дозволяє визначити один з варіантів розвитку фінансового положення підприємства.

Основою прогнозування є узагальнення й аналіз наявної інформації з наступним моделюванням можливих варіантів розвитку ситуацій і фінансових показників. Методи й способи прогнозування прибутку мають бути досить динамічними для того, щоб вчасно врахувати ці зміни.

При виборі прогнозного прибутку як бази порівняння необхідно виконати ряд аналітичних процедур:

- проаналізувати прибуток минулих періодів;

- виявити фактори, що впливають на формування прибутку підприємства;

- оцінити вплив цих факторів;

- проаналізувати динаміку макроекономічних процесів;

- виявити тенденції розвитку ринку;

- дослідити стан зовнішнього середовища підприємства;

- скласти прогноз розрахунку прибутку підприємства на плановий період.

Прогноз величини прибутку може здійснюватись за допомогою наступних методів. Узагальнення методів прогнозування прибутку представлено у табл. 1.2[5, с. 79].

Вибір методу прогнозування прибутку залежить від специфіки діяльності підприємства, стану зовнішнього середовища підприємства, а також ряду факторів: масштабу і виду діяльності підприємства; наявності чи можливості виділення в організаційній структурі підприємства фахівця чи групи фахівців, які здійснюють прогноз; кваліфікація й компетенція осіб, які здійснюють прогноз.

Таблиця 1.2

Методи прогнозування прибутку підприємства

Група методів	Методи
Прагматичні	Методи експертних оцінок Методи історичних аналогій і планування за зразком
Формалізовані	Екстраполяційні методи Методи моделювання Економіко-математичні методи
Казуальні	Методи фінансово-економічного аналізу: Балансовий Нормативний Програмно-цільовий

*Джерело: систематизовано автором на основі [5, с.79]

2. Система поточного планування формування та розподілу прибутку базується на політиці управління ним та полягає в розробці конкретних планів. Такі плани бажано розробляти в декількох варіантах – «оптимістичному», «песимістичному», «найбільш ймовірному».

Тобто після одержання прогнозної величини прибутку на майбутній період визначається планова величина прибутку, яка в свою чергу поділяється на:

- можливу величину – це той розмір прибутку, який ми отримуємо виходячи з прогнозування прибутку на майбутній період. Розрахунок здійснюється двома методами:

1) Методом прямого розрахунку – визначення суми прибутку як різниці між прогнозним розміром доходів підприємства. Податком на додану вартість і його поточними витратами.

2) Розрахунково-аналітичний метод базується на вивченні тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозуванні змін факторів, що впливають на їх величину.

- необхідна величина прибутку підприємства – розраховується виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і соціального розвитку, забезпечення необхідного соціального споживання, утворення фондів виплати дивідендів власникам, створення фінансових резервів, а також виплати податкових і інших обов’язкових платежів, що здійснюються з прибутку. Тобто необхідний прибуток визначає умови для самофінансування підприємства.

Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється за наступними етапами:

1. Проводиться обґрунтування потреб підприємства в фондах фінансових ресурсів на виробничий і соціальний розвиток, що утворюються за рахунок чистого прибутку підприємства.

2. Визначається питома вага податків і обов’язкових платежів із прибутку в його загальній величині, що склалася в передплановому періоді.

3. Розраховується величина необхідного прибутку, виходячи із потреби прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та частки обов’язкових платежів в загальній сумі прибутку.

Результати розрахунків можливого і необхідного розміру прибутку необхідно порівняти. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його цільовому розміру, то такий варіант приймається як плановий. В іншому випадку необхідно розробити заходи щодо мобілізації резервів для збільшення доходів або зниження витрат, при цьому розмір планового прибутку необхідно максимально наблизити до його цільового розміру.

3. Система оперативного планування формування та використання прибутку полягає в розробці системи бюджетів. Бюджет представляє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду – до одного року, який відображає витрачання та надходження грошових коштів в процесі здійснення певних господарських операцій. Він деталізує показники поточних планів та є головним плановим документом, який отримують центри відповідальності підприємства всіх типів.

Використання розглянутих та досліджених систем та методів планування прибутку надає змогу підвищити ефективність управління ним на підприємстві.

Проведені дослідження дозволяють зробити наступні узагальнюючі висновки. Для підприємства дуже важливо проводити аналіз основних показників господарської діяльності, які мають безпосередній вплив на фінансових результатів, насамперед на розмір очікуваного прибутку. Аналіз має бути оперативним, для того щоб менеджери компанії могли ним апелювати та робити певні висновки вчасно, тобто до прийняття важливих управлінських рішень. Також головною умовою отриманих результатів має бути їх об’єктивність, тобто досліджуючи дані аналізу керівництво чи менеджмент повинні бути впевнені, що мають точну інформацію про діяльність компанії. І тільки після цього ми маємо змогу, знаючи фінансові можливості підприємства, складати прогнозну величину прибутку на майбутні періоди. Виходячи з прогнозу розраховується планова величина прибутку: її можливий і необхідний розмір.

Виходячи з вищезазначеного можна сказати, що основні стадії управління прибутком на підприємстві (аналіз, прогнозування, планування) тісно взаємопов’язані між собою. А ефективність управління процесами утворення прибутку значною мірою залежить від якості аналізу, реальності виявлених резервів збільшення прибутку, економічного обґрунтування планів (прогнозів) формування та використання прибутку на майбутній період.