82

ВСТУП

Актуальність теми. У період трансформаційної економіки відбувалися значні зміни у відношенні до показника прибутку – його роль у господарському механізмі зросла. В умовах сучасного економічного розвитку країни та формування реальної самостійності підприємств прибуток одержав новий зміст, оскільки в ринкових умовах він виступає не тільки основним джерелом розвитку господарської діяльності будь-якого підприємства, але й стимулом його діяльності. Прибуток забезпечує інтереси держави, власників, персоналу підприємства й є головною рушійною силою ринкової економіки.

Управління прибутком підприємства здійснюється за двома напрямками: формування прибутку й розподіл прибутку. Це взаємозалежні й взаємозумовлені процеси, що відбуваються безперервно, які необхідно враховувати при розробці механізму управління прибутком підприємства.

У сучасних умовах відбуваються зміни, що впливають на підходи до управління підприємством. Ці зміни відображають нову роль прибутку для діяльності підприємства. Для ефективного управління підприємством у цілому й таким важливим показником як прибуток, зокрема, необхідне удосконалення існуючих інструментів управління, а також розробка нових, що відповідають сучасним економічним умовам діяльності українських підприємств. Ступінь адекватності системи управління прибутком реальній дійсності значною мірою залежить від того, наскільки дійовими є інструменти управління прибутком підприємства.

Необхідність теоретичного обґрунтування такого комплексного інструменту як механізм управління формуванням прибутку підприємства визначили актуальність теми бакалаврської роботи, її мету і основні завдання.

Слід зазначити, що питання щодо управління формуванням прибутку на підприємстві розглядалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими і практиками, зокрема І.А. Бланком, В.П. Савчуком, А.Д. Шереметом,В.В. Ковальовим, Л.А. Костирко, В.М. Гриньовою, І.Т. Балабановим,Г.О. Партіном, А. Г. Загороднім та інші.

Метою бакалаврської роботи є проведення комплексного дослідження економічної діяльності підприємства, визначення і обґрунтування резервів підвищення прибутку за рахунок удосконалення політики формування прибутку на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети дослідження необхідно забезпечити вирішення наступних завдань:

• дослідити економічну природу прибутку, його види та значення в діяльності підприємства;

• дослідити фактори, що впливають на формування обсягу та структури прибутку підприємства;

• дослідити принципові основи формування механізму управління прибутком підприємства;

• розробити науково-методичні рекомендації із застосування механізму управління прибутком підприємства;

• розробити аналітичні й організаційні процедури механізму управління прибутком підприємства.

Об’єктом є прибуток, як основний показник діяльності ПАТ «Макіївський завод металевих конструкцій».

Предметом дослідження є процес управління формуванням прибутку на підприємстві та фактори, що впливають на формування і розподіл прибутку.

Методами дослідження стали: статистичний, монографічний, метод спостереження, системний аналіз.

Інформаційну базу роботи склали: фінансова звітність підприємства, законодавчі та нормативні акти України, періодичні видання, навчальні посібники, підручники, монографії вітчизняних і зарубіжних вчених - економістів, таких як: Білик М. Д., Лахтіонова Л.А., Поддєрьогін А.М., Терещенко О.О., Мец В.О., Коробов М. Я., Бланком І.А., Савчуком В.П., Шереметом А.Д, Ковальовим В.В., Костирко Л.А., Гриньовою В.М., Балабановим І.Т.,. Партіном Г.О, Загороднім А.Г. та інші.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювались на Студентській науковій конференції «Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобальної нестабільної економіки » (АМУ, м. Київ, 25 квітня 2013р.).

Структура роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел, додатків. Роботу виконано на 100 сторінках друкованого тексту. Вона містить 17 таблиць та 1 рисунка.

Розділ 1 теоретичні основи управління прибутком на підприємстві

1.1. Сутність та види прибутку підприємства

З переходом України до ринкових відносин з'явилося різноманіття форм власності, змінилися умови господарювання, істотно розширюються види діяльності підприємств, що генерують прибуток. Значно розширюються контури нормативно-законодавчого поля, що регулює питання формування й розподілу результатів діяльності підприємств.

В економічній енциклопедії подається наступне визначення прибутку: «Прибуток – перевищення доходів від продажу товарів і послуг над витратами на виробництво і продаж цих товарів; узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності; визначається як різниця між виручкою від реалізації продукту господарської діяльності і сумою витрат факторів виробництва на цю діяльність у грошовому вираженні» [27, c. 204].

В наш час прибуток підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною роллю, але й різноманіттям проявів, у яких він виступає. Під загальним поняттям "прибуток" розуміються різні його види, які характеризуються в даний час декількома десятками термінів.

Найбільш повна класифікація прибутку підприємства представлена в роботі І.О. Бланка «Управління прибутком» [5, с.16], однак, деякі аспекти класифікації не знайшли відображення в зазначеній роботі.

Автор розглядає прибуток підприємства як об'єкт управління, на який спрямовано дію механізму управління прибутком. Для того, щоб дія механізму управління прибутком була цілеспрямованою ефективною, об'єкт управління повинен мати чітко виражені характеристики, параметри й контури. Це зумовлює необхідність систематизації й класифікації всього різноманіття видів прибутку підприємства, що існує на сьогодні.

Різноманіття існуючих видів прибутку зумовлене тим, що поняття прибутку формується з позицій різноманітних дійсних і передбачуваних власників підприємств, різноманіття точок зору на фактори утворення й розподілу прибутку й відповідного розходження у визначенні сутності категорій «дохід», «заробітна плата», «рента».

Крім того, існування різних визначень прибутку викликано браком інформації у користувачів про результати діяльності підприємства. Наприклад, розглядаючи прибуток с точки зору джерела формування державного бюджету, державу цікавить прибуток як об'єкт оподаткування. Відповідно до цього існує законодавчо закріплене визначення оподатковуваного прибутку. Прибуток – це валовий дохід, скоректований на суму валових витрат платника податку й суму амортизаційних відрахувань. З іншого боку власники, керуючись вирішуваними практичними задачами й реалізуючи цілі діяльності підприємства, формують власні визначення прибутку. Для власника прибуток становить інтерес з позиції результату діяльності, яким можна реально розпоряджатися, спрямовуючи на розширення діяльності, розподіл між власниками, задоволення соціальних потреб працівників тощо.

Керівники й особи, що приймають управлінські рішення розглядають прибуток з позиції можливості управління його формуванням і розподілом.

Розгляд видів прибутку, на наш погляд, слід почати з економічного прибутку, тому що цей вид прибутку в найбільш простій формі характеризує результат діяльності підприємства. Економічний прибуток являє собою різницю між доходами підприємства і його витратами [14, с. 130]. Але останнім часом економісти вважають, що для більш точного визначення прибутку у витрати слід включати не лише явні витрати, що відшкодовують використані фактори (трудові, сировинні, виробничі та інші), але й неявні (альтернативні) витрати. Альтернативні (внутрішні) витрати являють собою альтернативні витрати використання ресурсів, що є власністю підприємства.

Під нормальним прибутком розуміється мінімальна плата, необхідна для здійснення господарської діяльності в рамках даного підприємства. Якщо ця мінімальна (нормальна) винагорода не забезпечується, підприємець переорієнтує свої зусилля з даного напрямку діяльності на інший, більш привабливий або навіть відмовиться від ролі підприємця.

Для цілей фінансового обліку й складання фінансової звітності підприємства використовується показник бухгалтерського прибутку. В даний час в Україні ведення бухгалтерського обліку й складання звітності регламентується Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку й звітності. Національний стандарт бухгалтерського обліку трактує обліковий прибуток як суму прибутку до оподаткування, визначений бухгалтерським обліком і відображений у Звіті про фінансові результати за звітний період. У якості суми прибутку відображується сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

При розрахунку бухгалтерського прибутку використовуються різні категорії, що характеризують різні фактори формування, етапи розрахунку й відображення у звітності цього показника: валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайний прибуток, чистий прибуток.

Валовий прибуток являє собою різницю між доходом підприємства від реалізації продукції за мінусом відповідних податків і зборів та собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Прибуток від операційної діяльності визначається як сума валового прибутку, іншого операційного доходу та адміністративних витрат, витрат збуту та інших операційних витрат.

Прибуток від звичайної діяльності – це різниця між прибутком від операційної діяльності, фінансових та інших доходів і фінансовими витратами, іншими витратами та податком з прибутку, розрахованим за правилами податкового законодавства за звітний період [18, с. 300].

Чистий прибуток характеризує суму прибутку від звичайної діяльності й надзвичайного прибутку.

Якщо розглядати такий фактор, як регулярність формування прибутку, то виділяють прибуток, що формується підприємством регулярно й відображає результат нормальної діяльності підприємства, а також «надзвичайний» прибуток. «Надзвичайний» прибуток виникає як позитивний фінансовий результат події чи операції, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони будуть повторюватися періодично чи у кожному наступному звітному періоді. Надзвичайним прибутком можна вважати суму страхового відшкодування у випадку форс-мажорних обставин, якщо він перевищує вартість знищених активів підприємства. На думку І.О. Бланка, прикладом надзвичайного прибутку може служити прибуток, отриманий від продажу однієї з філій підприємства [5, с.21].

При розгляді видів діяльності підприємства розрізняють прибуток від операційної діяльності, прибуток від фінансової діяльності й прибуток від інвестиційної діяльності. Аналіз прибутку в залежності від видів діяльності має велике значення для ефективного управління прибутком. Це дозволяє оцінювати ефективність тактичних і стратегічних управлінських рішень із приводу вкладення фінансових ресурсів, як власних, так і позикових; вибору пріоритетів розвитку підприємства.

Якщо розглядати прибуток у залежності від економічної сутності операцій чи господарських подій, що генерують прибуток, виділяють прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), прибуток від реалізації майна й прибуток від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – результат основної виробничо-збутової діяльності підприємства. При нормальному функціонуванні підприємства сума цього виду прибутку має найбільшу питому вагу в загальній сумі прибутку, заробленої підприємством.

Прибуток від реалізації майна являє собою дохід від продажу активів підприємства, які підприємство не збирається чи не може використовувати у своїй господарській діяльності [18, с.108].

Прибуток від позареалізаційних операцій виникає в підприємства тоді, коли підприємство одержує дохід, не пов'язаний із процесом реалізації основного виробленого підприємством продукту. До складу доходів, що формують цей прибуток, відносяться доходи від пайової участі даного підприємства у діяльності інших підприємств; доходи від приналежних підприємству фінансових активів (акцій, облігацій та інших цінних паперів) у виді відсотків, дивідендів; отримані підприємством економічні санкції (штрафи, пені, неустойки).

Важливе значення має класифікація прибутку за періодом його виникнення. Відповідно до цієї ознаки розрізняють прибуток попереднього періоду (тобто періоду, що передує звітному), прибуток звітного періоду й прибуток, що планується [5, с. 15]. Така класифікація служить цілям аналізу й прогнозування прибутку для виявлення існуючих тенденцій формування структури й обсягу прибутку, аналізу його динаміки й формування відповідного базису розрахунків.

У залежності від характеру оподаткування виділяють оподатковуваний прибуток, не оподатковуваний прибуток і прибуток, що підлягає пільговому оподаткуванню. Склад прибутку, що не підлягає оподаткуванню чи підлягає пільговому оподаткуванню, регулюється відповідними нормативно-законодавчими актами. Такий розподіл прибутку відіграє важливу роль у формуванні податкової політики підприємства, тому що дозволяє оцінювати альтернативні господарські операції з позицій їхнього кінцевого ефекту.

І.О. Бланк, виділяє номінальний і реальний вид прибутку, класифікуючи прибуток за характером інфляційного «очищення». Автором визначається реальний прибуток як розмір номінально отриманої суми прибутку, скоректований на темп інфляції у відповідному періоді [5, с. 20].

Якщо розглядати прибуток з позиції характеру його використання, то можна виділити розподілений і нерозподілений прибуток [18, с. 108]. Нерозподілений прибуток – це прибуток, спрямований на фінансування приросту активів підприємства. За своєю економічною суттю, нерозподілений прибуток є капіталізованим. Розподілений прибуток – це прибуток, спрямований на потреби споживання, тобто частина прибутку, витрачена на виплати власникам (акціонерам), персоналу або на соціальні програми підприємства.

В літературі, присвяченій питанням бухгалтерського обліку, останнім часом зустрічається класифікація прибутку за значенням підсумкового результату. Виділяють позитивний прибуток (або власне прибуток) і негативний прибуток (чи збитки). Виділення негативного результату відіграє важливу роль в прийнятті управлінських рішень щодо діяльності підприємством. Збиток сигналізує, на який аспект діяльності слід звернути особливу увагу, дозволяє виявити «слабкі місця» підприємства.

У залежності від конкурентного положення підприємства на ринку, виділяється монопольний і конкурентний прибуток [16, с. 181]. Підприємство отримує монопольний прибуток, якщо є монополістом і може контролювати ринок, не допускати конкурентів чи обмежувати виробництво продукції при підвищенні ціни. Основою монопольного прибутку є скорочення обсягу виробництва, зверхконкурентні ціни і перерозподіл ресурсів. Присвоєння монопольного прибутку реалізується через монопольну ціну, держбюджет, фінансову систему. Монопольний прибуток не є позитивним економічним явищем, на відміну від конкурентного прибутку. Одержання конкурентного прибутку зумовлене нормальними ринковими інструментами й механізмами.

Різноманіття форм власності зумовлює появу деяких видів прибутку, нових для нашої економіки, а саме установчий, консолідований, акціонерний прибуток.

Установчий прибуток — це різниця між сумою, отриманою від продажу акцій за відкритою передплатою, і розміщеним у підприємстві реальним капіталом. Консолідований прибуток формується в результаті злиття фінансових результатів дочірніх підрозділів підприємства й подібних структур підприємства, що ведуть відособлений фінансовий облік. Акціонерний прибуток – прибуток, отриманий від вкладення в акції підприємства у виді дивідендів чи перевищення ринкової вартості акцій над номінальною їх вартістю.

Необхідно також звернути увагу на такий інструмент управління прибутком, як маржинальний прибуток. Маржинальний прибуток являє собою різницю між обсягом реалізації і змінними витратами підприємства [5]. Оперуючи поняттям маржинальний прибуток, можна гнучко й оперативно приймати рішення по управлінню, наприклад, оптимізувати асортимент продукції, що випускається, регулювати й прогнозувати поведінку витрат і прибутку, аналізувати беззбитковість виробництва.

Таким чином, дослідження показують, що більшість авторів обмежуються виділенням тих чи інших видів прибутку в залежності від цілей досліджень, які вони проводять.

Основні види прибутку, які найбільше використовують дослідники згруповано в табл. 1.1.

Вибір виду прибутку підприємства, на який буде спрямовано дія механізму управління прибутком, залежить від вибору осіб, уповноважених приймати таке рішення. Однак, виходячи із бачення ролі прибутку в управлінні підприємства, потреб і сутності розроблюваного механізму управління прибутком, особливу увагу пропонуємо звернути на деякі види прибутку, що найбільш ґрунтовано можна розглядати як інвестиційний ресурс підприємства:

- маржинальний прибуток;

- економічний прибуток.

Ці види прибутку, що формуються на підприємстві, за своєю економічною суттю й способом утворення піддаються управлінському впливу.

Таблиця 1.1

Систематизація видів прибутку підприємства

Класифікаційна ознака	Види прибутку за відповідними ознаками класифікації
1	2
1. Користувачі інформації про результати діяльності підприємства	економічний; оподатковуваний; бухгалтерський.
2 Вид діяльності підприємства, що генерує прибуток	прибуток від операційної діяльності; прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від фінансової діяльності.
3. Законодавчо-нормативне обґрунтування розрахунку прибутку	податковий прибуток; обліковий прибуток.
4. Способи розрахунку і відображення у фінансовій звітності	валовий прибуток; прибуток від операційної діяльності; прибуток від звичайної діяльності до оподаткування; прибуток від звичайної діяльності; надзвичайний прибуток, чистий прибуток.
5. Склад елементів, що формують прибуток	валовий прибуток; маржинальний прибуток; чистий прибуток.
6. Економічна сутність господарських операцій	прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); прибуток від реалізації майна, нематеріальних активів, фінансових інвестицій; прибуток від позареалізаційних операцій.
7. Характер оподаткування прибутку	оподатковуваний прибуток; прибуток, що не оподатковується; прибуток, що підлягає пільговому оподаткуванню.
8. Регулярність формування прибутку	прибуток, що формується регулярно; надзвичайний прибуток.
9. Період виникнення прибутку	прибуток минулого періоду; прибуток звітного періоду; прибуток, що планується
10. Характер інфляційного «очищення» прибутку	прибуток номінальний; прибуток реальний.
11. Характер використання прибутку	нерозподілений (капіталізований) прибуток; розподілений (спожитий) прибуток.
12. Конкурентне положення підприємства на ринку	монопольний прибуток; конкурентний прибуток.
13. Залежно від форми власності підприємства	установчий прибуток; консолідований прибуток; акціонерний прибуток.

*Джерело: систематизовано автором на основі [5]

На основі аналізу основних видів прибутку можна зробити наступні висновки. В економічній науці та підприємницькій практиці використовується широкий термінологічний апарат в області управління формуванням і розподілом прибутку. У залежності від цілей управління ми можемо оперувати тими чи іншими поняттями прибутку.

З метою управління, ефективного формування, оптимального розподілу прибутку, прогнозування результатів діяльності підприємства представляється доцільним використання деяких видів прибутку, що одержали розвиток і підтвердили корисність свого використання в країнах з розвиненою ринковою економікою.

На наш погляд, до таких видів відносяться економічний і маржинальний прибуток. Їх застосування на українських підприємствах розширить аналітичні можливості аналізу прибутку, підвищить оперативність і створить умови для більш діючого управління таким важливим показником діяльності як прибуток.