
- •Оцінка параметрів моделі на основі узагальненого методу найменших квадратів (методу Ейткена).
- •Дайте означення гомоскедастичності і гетероскедастичності.
- •Як впливає явище гетероскедастичності на результати регресійного аналізу?
- •Назвіть методи визначення гетероскедастичності.
- •Як перевіряється гетероскедастичність згідно з критерієм ?
- •Як застосовується параметричний тест для визначення гетероскедастичності?
- •У чому сутність рангового критерію Спірмена?
- •Опишіть методи формування матриці s в умові .
- •Яким чином використовується трансформація моделі з метою усунення гетероскедастичності?
- •Запишіть формулу обчислення матриці коваріацій параметрів моделі. Чим вона відрізняється від формули при застосуванні 1мнк?
- •Як дістати незміщену оцінку дисперсії залишків за наявності гетероскедастичності?
- •Суть та наслідки гетероскедастичності. Методи виявлення та усунення з моделі ознаки гетероскедастичності.
- •Чи можливо прогнозування результуючого показника при наявності гетероскедастичності?
- •Узагальнений метод найменших квадратів (метод Ейткена): сутність і використання.
У чому сутність рангового критерію Спірмена?
У
випадку гетероскедастичності абсолютні
залишки
корельовано зі значенням фактору
.
Цю кореляцію можна виміряти за допомогою
коефіцієнта рангової кореляції Спірмена:
, (6.4)
де
–
ранги показників
;
– число пар, що корелюють.
Як визначається гетероскедастичність за допомогою регресії залишків?
Ще
один тест для перевірки гетероскедастичності
склав Глейсер. Він запропонував розглядати
регресію абсолютних значень залишків
,
що відповідають регресії найменших
квадратів, як певну функцію від
,
де
–
та незалежна змінна, яка відповідає
зміні дисперсії
.
Для цього використовуються такі види
функцій:
1)
2)
3)
і т.ін.
Рішення
про відсутність гетероскедастичності
залишків приймається на підставі
статистичної значущості коефіцієнтів
і
.
Переваги
цього тесту визначаються можливістю
розрізняти випадок чистої і замішаної
гетероскедастичності. Чистій
гетероскедастичності відповідають
значення параметрів
,
а змішаній —
.
Залежно від цього треба користуватись
різними матрицями S.
Нагадаємо, що
.
Опишіть методи формування матриці s в умові .
Звідси
в матриці S
значення
можна обчислити, користуючись гіпотезами:
а)
,
тобто дисперсія залишків пропорційна
до зміни пояснювальної змінної
;
б)
,
тобто зміна дисперсії пропорційна до
зміни квадрата пояснювальної змінної
(
);
в)
,
тобто дисперсія залишків пропорційна
до зміни квадрата залишків за модулем.
Для
першої гіпотези:
Для
другої гіпотези:
Для
третьої гіпотези:
або
,
або
.
Оскільки
матриця S –
симетрична і додатньо визначена, то при
,
матриця P
має
вигляд:
.
При
цьому коефіцієнт детермінації не може
бути задовільною мірою якості моделі
у випадку застосування УМНК. У загальному
випадку його значення навіть не повинно
перебувати в межах
,
а додавання чи вилучення незалежної
змінної не обов’язково зумовлює його
збільшення чи зменшення.
Як використовується матриця S в методі Ейткена?
За наявності гетероскедастичності для оцінювання параметрів моделі доцільно застосовувати узагальнений метод найменших квадратів (метод Ейткена), вектор оцінювання якого має вигляд:
.
Вектор а містить незміщену лінійну оцінку параметрів моделі, яка має найменшу дисперсію і матрицю коваріацій:
.
Для отримання УМНК-оцінок необхідно знати коваріаційну матрицю S вектора похибок, яка на практиці дуже рідко відома. Тому природно спершу оцінити матрицю S, а потім застосувати її оцінку у формулах. Цей підхід є суттю УМНК.
Оскільки явище гетероскедастичності пов’язане лише з тим, що змінюються дисперсії залишків, а коваріація між ними відсутня, то матриця S має бути діагональною, а саме:
Щоб пояснити, чому саме такий вигляд має ця матриця, потрібно ще раз наголосити: за наявності гетероскедастичності для певних вихідних даних одна (або кілька) пояснювальних змінних можуть різко змінюватись від одного спостереження до іншого, тоді як залежна змінна має такі самі коливання, як і для попередніх спостережень.
Але це означає, що дисперсія залишків, яка змінюватиметься від одного спостереження до іншого (чи для групи спостережень), може бути пропорційною до величини пояснювальної змінної X (або до її квадрата), яка зумовлює гетероскедастичність, або пропорційною до квадрата залишків.