- •Громадянська війна в Іспанії, зміст, політики „невтручання”.
- •Бандугська конференція
- •Близькосхідне врегулювання в 90-ті рр. Хх ст.
- •3. Близькосхідне врегулювання в 90-ті рр.
- •2. Криза розрядки. Друга холодна війна.
- •2. Деколонізація африканського континенту. Створення та діяльність оає.
- •3. Еволюція Європейської політики України
- •12. Агресія Іраку проти Кувейту. Війна в затоці.
- •Ліга Націй та її діяльність.
- •Тайванська проблема в мв.
- •Миротворча діяльність оон в 90-ті хх ст. – на поч. Ххі.
- •3.Миротворча діяльність оон в 90-ті хх ст. – на поч. Ххі.
- •Політика „умиротворення агресора”. Мюнхенська угода.
- •Нарада з безпеки і співробітництва в Європі.
- •Концептуальні засади і головні напрямки зп незалежної України.
- •16. Політика умиротворення агресора. Мюнхенська угода.
- •3. Концептуальні засади та основні напрямки зп незалежної України.
- •Аншлюс Австрії, його міжнародні наслідки.
- •Створення держави Ізраїль. Перша арабо-ізраїльська війна.
- •Косовська проблема в мв.
- •2. Створення Ізраїлю. Перша арабо-ізраїльська війна.
- •Зп українських національних урядів у 1917-1921 рр.
- •Розвиток політичних відносин між африканськими державами у 60-70-і рр.
- •Еволюція взаємин Україна-нато.
- •1. Зп українських національних урядів 1917 – 1921 рр.
- •3.Еволюція взаємин Україна-нато.
- •Вісь „Берлін-Рим-Токіо”: зміст, мета, етапи формування.
- •Еволюція зп кнр у 60-90 рр.
- •Україна в регіональних організаціях
- •1. Вісь Берлін-Рим-Токіо. Зміст, мета, етапи формування.
- •2. Еволюція зп кнр у 1960-2000 роки.
- •27.Україна в регіональних організаціях
- •20. Створення Ялтинсько-Потсдамської системи. Її витоки та базові засади.
- •Зміст і мета системи колективної безпеки в Європі у 1933-1935рр
- •„Нова східна політика ” фрн.
- •Об’єднання Німеччини та його наслідки.
- •31. Зміст і мета системи колективної безпеки в Європі у 1933-35 роках.
- •2. Близькосхідне врегулювання в 80-ті рр
- •2. Інтеграційні процеси в Південно-Східній Азії. Створення асеан та її діяльність.
- •3. Проблема реформування оон.
- •2. Радянсько-китайські відносини
- •2. Завершення холодної війни та блокового протистояння.
- •3. Проблема розширення єс
- •Копенгагенські критерії
- •Політичні критерії
- •Економічні критерії
- •Питання про відкриття „другого фронту” в Європі в 1941-1944 рр.
- •Китайсько-індійський збройний конфлікт 1962 р. Та його вплив на мв у Південній Азії.
- •Проблема боротьби з міжнародним тероризмом в сучасному світі.
- •3. Проблема боротьби з міжнародним тероризмом на сучасному етапі.
- •3. Берлінські кризи 1948-49 та 1958-61 років.
- •3. Відносини між Україною та Росією. Стан і перспективи
- •Версальсько-вашингтонська система мирних договорів.
- •Договір про звичайні збройні сили в Європі.
- •2. Німецьке питання після іі с.В.
- •3. Створення та еволюція єс.
- •Тегеранська конференція та її рішення.
- •Становлення пост-біполярної системи мв.
- •1. Тегеранська конференція та її рішення.
- •2. Сталінізація країн Центральної та Східної Європи
- •3. Особливості постбіполярної системи мв.
- •3.Еволюція доктринних засад зп срср.
- •2. Інтеграційні процеси в Західній Європі у 1970-1980-тих рр.
- •3. Еволюція зовнішньої політики рф
- •2. Інтеграційні процеси та регіональна безпека в Латинській Америці в 1980-2000і рр.
- •3.Криза та розпад ялтинсько-потсдам.Системи мв.
- •3. Війна сша та їхніх союзників в 2003 році проти Іраку.
- •Арабо-ізраїльське протистояння у 60-70-і рр
- •3. Афганська проблема в мв
- •Політика сша в Європі по завершенні Другої св.Війни. „План Маршала”.
- •Загальноєвропейський процес у 80-ті рр.
- •1.Політика сша в Європі по завершенні Другої св.Війни. „План Маршала”.
- •2. Загальноєвропейський процес у 1980-тих роках
- •1. Війна сша у в`єтнамі
- •2. Карибська криза
- •3. Розширення нато на Схід
- •1. Становлення блокового протистояння в Європі після іі св.
- •3. Особливості сучасних мв, тенденції.
- •2. Конголезька криза і оон.
- •3. Корейська проблема в мв
3.Миротворча діяльність оон в 90-ті хх ст. – на поч. Ххі.
В сучасних умовах ООН зіткнулася з конфліктом двох основних принципів своєї діяльності – суверенітету і територіальної цілісності ООН та права народів на самовизначення. Бутрос Бутрос Галі, генсек ООН у доповіді "Порядок денний для миру"(1992) окреслив проблему – оптимальне співвідношення між дробінням світу та глобалізацією. За останні роки ООН підходила до цього питання з позиції поліпшення рівню життя етн. Меншин але без їх відділення. Чотири основних напрямах ООН: превентивна дипломатія, миротворчість, підтримання миру і миробудівництво в постконфліктний період. Превентивна дипломатія - це дії щодо запобігання виникненню спорів, їх переростанню у конфлікти і локалізації конфліктів у разі їх виникнення. Миротворчість - це дії, спрямовані на досягнення угоди між конфліктуючими сторонами головним чином за допомогою мирних засобів, передбачених главою VI Статуту ООН. Підтримання миру — це припинення конфлікту всіма доступними засобами, включно військовими, нагляд за виконання угод і домовленостей. Миробудівництво в постконфліктний період — це дії по усуненню самої причини конфлікту.
З 90х років – з кінцем протистояння схід-захід в РБ, стала можлива реалізація в повній мірі глави VII Статуту ООН, аж до застосування сили. Вразі якщо права населення або його частини утискає державний режим – ООН застосовую гуманітарну інтервенцію – військове втручання з метою ліквідацію злочинного режиму. Її особливість полягає у відсутності необхідності згоди держави на втручання і наявності в конфлікті лише двох сторін – ООН та режиму, що створює проблеми, адже ООН за статутом може використовувати силу лише проти агресора в конфлікті. До цього часу жодна операція ООН не може вважатися ГІ, бо всі проводилися на основі договору ООН з державою, на території якої операція проводилася. Рада Безпеки ООН згідно статті 42 та 39 статут може проводити втручання якщо утиски прав людини в країні загрожують миру і безпеці в регіоні чи світі. Це є частиною нової „Цілісної Концепції Безпеки ООН” – тепер увага приділяється не тільки зовнішній агресії (що домінувало в часи Холодної В), а й внутрішнім загрозам миру. У ради є два шляхи дій за статтею 42 – прийняти примусові заходи санкціонуючи проведення військових акцій, або дати згоду державам – членам ООН застосувати зброю.
Головними чинниками конфліктів стали міжетнічні, релігійні суперечності, спроби усунути історичні несправедливості в територіальному плані, прагнення до державотворення як наслідок масових порушень прав національних меншин. З 90 по 2005 рік ООН започаткувала 43 миротворчі операцій. Після 1990 в 10ки разів збільшилася кількість персоналу втягненого в операції (військового контингенту, цивільної поліції, цивільного персоналу).
Мандати сучасних операцій передбачають: надання гуманітарної допомоги, координацію діяльності з економічного відродження країни, сприяння подоланню соціально-економічних, культурних причин конфлікту; захист прав людини для забезпечення миру і недопущення рецидиву війни, контроль за проведенням виборів, створення нових поліційних сил, контроль за роботою адміністративних структур тощо.
Також ООН активно залучає регіональні організації до миротворчої діяльності: в операціях у Камбоджі брала участь АСЕАН, в Югославії — НАТО, ЄС та ОБСЄ, в Сомалі — ОАЄ, Ліга арабських держав, Організація Ісламської конференції.
На сьогодні ООН проводило такі операції з підтримання миру, які завершились – Квітень 1991 року - жовтень 2003 року Ірак – Кувейт; Червень 1991 року -лютий 1995 року – Ангола; Липень 1991 року -
квітень 1995 року – Сальвадор; Жовтень 1991 року - березень 1992 року - Камбоджа, Березень 1992 року - грудень 1995 року - Колишня Югославія, Березень 1992 року - вересень 1993 року - Камбоджа, Квітень 1992 року - березень 1993 року - Сомалі, Грудень 1992 року - грудень 1994 року - Мозамбік... Травень 2002 року - травень 2005 року – Східний Тімор.
Операції, які ще тривають – (список за часо початку) Западная Сахара, Грузия, Косово (Югославия), Демократическая Республика Конго, Ліберія, Кот-д'Ивуар, Гаити, Бурунди, Судан.
Білет №6