- •Громадянська війна в Іспанії, зміст, політики „невтручання”.
- •Бандугська конференція
- •Близькосхідне врегулювання в 90-ті рр. Хх ст.
- •3. Близькосхідне врегулювання в 90-ті рр.
- •2. Криза розрядки. Друга холодна війна.
- •2. Деколонізація африканського континенту. Створення та діяльність оає.
- •3. Еволюція Європейської політики України
- •12. Агресія Іраку проти Кувейту. Війна в затоці.
- •Ліга Націй та її діяльність.
- •Тайванська проблема в мв.
- •Миротворча діяльність оон в 90-ті хх ст. – на поч. Ххі.
- •3.Миротворча діяльність оон в 90-ті хх ст. – на поч. Ххі.
- •Політика „умиротворення агресора”. Мюнхенська угода.
- •Нарада з безпеки і співробітництва в Європі.
- •Концептуальні засади і головні напрямки зп незалежної України.
- •16. Політика умиротворення агресора. Мюнхенська угода.
- •3. Концептуальні засади та основні напрямки зп незалежної України.
- •Аншлюс Австрії, його міжнародні наслідки.
- •Створення держави Ізраїль. Перша арабо-ізраїльська війна.
- •Косовська проблема в мв.
- •2. Створення Ізраїлю. Перша арабо-ізраїльська війна.
- •Зп українських національних урядів у 1917-1921 рр.
- •Розвиток політичних відносин між африканськими державами у 60-70-і рр.
- •Еволюція взаємин Україна-нато.
- •1. Зп українських національних урядів 1917 – 1921 рр.
- •3.Еволюція взаємин Україна-нато.
- •Вісь „Берлін-Рим-Токіо”: зміст, мета, етапи формування.
- •Еволюція зп кнр у 60-90 рр.
- •Україна в регіональних організаціях
- •1. Вісь Берлін-Рим-Токіо. Зміст, мета, етапи формування.
- •2. Еволюція зп кнр у 1960-2000 роки.
- •27.Україна в регіональних організаціях
- •20. Створення Ялтинсько-Потсдамської системи. Її витоки та базові засади.
- •Зміст і мета системи колективної безпеки в Європі у 1933-1935рр
- •„Нова східна політика ” фрн.
- •Об’єднання Німеччини та його наслідки.
- •31. Зміст і мета системи колективної безпеки в Європі у 1933-35 роках.
- •2. Близькосхідне врегулювання в 80-ті рр
- •2. Інтеграційні процеси в Південно-Східній Азії. Створення асеан та її діяльність.
- •3. Проблема реформування оон.
- •2. Радянсько-китайські відносини
- •2. Завершення холодної війни та блокового протистояння.
- •3. Проблема розширення єс
- •Копенгагенські критерії
- •Політичні критерії
- •Економічні критерії
- •Питання про відкриття „другого фронту” в Європі в 1941-1944 рр.
- •Китайсько-індійський збройний конфлікт 1962 р. Та його вплив на мв у Південній Азії.
- •Проблема боротьби з міжнародним тероризмом в сучасному світі.
- •3. Проблема боротьби з міжнародним тероризмом на сучасному етапі.
- •3. Берлінські кризи 1948-49 та 1958-61 років.
- •3. Відносини між Україною та Росією. Стан і перспективи
- •Версальсько-вашингтонська система мирних договорів.
- •Договір про звичайні збройні сили в Європі.
- •2. Німецьке питання після іі с.В.
- •3. Створення та еволюція єс.
- •Тегеранська конференція та її рішення.
- •Становлення пост-біполярної системи мв.
- •1. Тегеранська конференція та її рішення.
- •2. Сталінізація країн Центральної та Східної Європи
- •3. Особливості постбіполярної системи мв.
- •3.Еволюція доктринних засад зп срср.
- •2. Інтеграційні процеси в Західній Європі у 1970-1980-тих рр.
- •3. Еволюція зовнішньої політики рф
- •2. Інтеграційні процеси та регіональна безпека в Латинській Америці в 1980-2000і рр.
- •3.Криза та розпад ялтинсько-потсдам.Системи мв.
- •3. Війна сша та їхніх союзників в 2003 році проти Іраку.
- •Арабо-ізраїльське протистояння у 60-70-і рр
- •3. Афганська проблема в мв
- •Політика сша в Європі по завершенні Другої св.Війни. „План Маршала”.
- •Загальноєвропейський процес у 80-ті рр.
- •1.Політика сша в Європі по завершенні Другої св.Війни. „План Маршала”.
- •2. Загальноєвропейський процес у 1980-тих роках
- •1. Війна сша у в`єтнамі
- •2. Карибська криза
- •3. Розширення нато на Схід
- •1. Становлення блокового протистояння в Європі після іі св.
- •3. Особливості сучасних мв, тенденції.
- •2. Конголезька криза і оон.
- •3. Корейська проблема в мв
12. Агресія Іраку проти Кувейту. Війна в затоці.
Війна в Перській затоці 1990-91 — війна міжнар. коаліції на чолі із США проти Іраку за відновлення незалежності Кувейту. 2.08.1990 іракські війська захопили Кувейт, окупували країну та згодом проголосили її 19-ю іракською провінцією. Це призвело до кризи існуючої в регіоні Перської затоки системи міжнародних відносин. Кувейт із 1899 знаходився під протекторатом Великої Британії; остання лише 1961 була вимушена погодитись на проголошення незалежності Кувейту. Проте Ірак висунув претензії на володіння Кувейтом на підставі «історичних» та «спадкоємних» прав, що спричинило кувейт-ську кризу 1961. Демарш Іраку викликав засудження з боку інших арабських країн, а кризу врегульовано арабською дипломатією. Кувейт було прийнято до Ліги арабських держав, а 1963 — до Організації Об'єднаних Націй. У жовтні 1963 в Багдаді було укладено Договір між Державою Кувейт та Республікою Ірак, за яким сторони домовились про визнання Іраком Кувейту як незалежної д-ви та визначили кордони. Під час іраксько-іранської війни 1980-88 Кувейт, як інші члени Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), надавав Іраку значну фінанс. допомогу. Останній, отримавши значні прибутки від нафти в 70-80-х, визначається як регіональний «центр сили», претендуючи на домінуючі позиції в арабському світі. Президент Іраку С. Хусеин планував активно використовувати «нафтовий фактор» для досягнення лідерства в арабському світі. Армія Іраку напередодні захоплення Кувейту посідала 5-те місце у світі за своєю чисельністю, до того ж мала досвід бойових дій, якого вона набула під час ірано-іракської війни. Серед інших регіональних конфліктів кувейтська криза відрізнялась і кількістю залучених до неї країн, тобто ступенем її інтернаціоналізації. Іраку протидіяла створена за короткий час коаліція. Свої війська до Перської затоки направили 32 країни, заг. чисельність багатонац. сил становила бл. 742 тис. чол., з них амер. контингент — 430 тис, турецький — бл. 100 тис, Саудівський — 118 тис, британський — 35 тис, французський — 10,5 тис, єгипетський — 19 тис, сирійський — 15 тис, ОАЕ — 40 тис, оманський — 25,5 тис, марокканський і пакистанський — по 5 тис. чол.
Суттєве значення мала позиція СРСР. На 1-му етапі, з початку іракської агресії 2.08.1990 до прийняття Радою Безпеки ООН у листопаді 1990 резолюції №678 і початку воєнних дій, СРСР робив усе можливе, щоб урегулювати кризу політ, засобами. СРСР на постійній основі здійснював взаємодію з керівництвом США, іншими постійними членами РБ ООН, арабськими та іншими мусульм. країнами, підтримував тісні контакти з іракською стороною. 2-й етап у рад. політиці розпочався після початку операції «Буря в пустелі» та повітр. ударів 17.01.1991 і тривав до наступу США та їхніх союзників на землі 24.02.1991. Він включав план урегулювання, так званий «план Горбачова», місію Є.М. Примакова, рад.-іракські переговори в Багдаді та Москві. Цей етап продемонстрував відсутність можливостей у рад. дипломатії впливати на традиційних партнерів. Ірак опинився в міжнар. ізоляції. З початку іракської агресії й до операції «Буря в пустелі» РБ ООН ухвалила 12 резолюцій з цього питання. Вже 2.08.1990 резолюція №660 засудила агресію й поставила Іракові вимогу негайно вивести війська з Кувейту. 6.08.1990 було затверджено резолюція №661 щодо екон. санкцій проти Іраку. Рішення Іраку анексувати Кувейт 8.08.1990, а 28.08.1990 — проголосити його своєю 19-ою провінцією призвели до прийняття РБ ООН резолюції №662, яка проголосила анексію незаконною та недійсною. 29.11.1990 РБ ООН 12-ма голосами при 2-х «проти» (Куба, Ємен) й одному «такому, що утримався» (Китай) ухвалила резолюцію №678, що передбачала використання сили в разі, якщо Ірак до 15.01.1991 не виконає попередні резолюції.
17.01.1991, після закінчення терміну дії ультиматуму ООН, розпочались воєнні дії союзників проти Іраку. Командувачем операції «Буря в пустелі» було призначено амер. генерала Н. Шварцкопфа. Операція почалась із повітр. ударів, а 24.02.1991 США та їхні союзники розпочали наступ на суходолі. Людські втрати Іраку становили: більш ніж 9000 осіб вбитими, 17000 пораненими, 63 000 полоненими, бл. 150000 чол. дезер-тувало з іракської армії під час наземного наступу. Ірак втратив 4000 танків, 2140 гармат, 240 літаків, 143 пароплави. Втрати коаліції становили більш ніж 1500 осіб убитими та пораненими. Заг. вартість операції «Буря в пустелі» становила бл. 80 млрд. дол., більшу частину якої сплатили союзники США по коаліції. Військ, операція офіційно закінчилась капітуляцією Іраку 28.02.1991 та проголошенням 1.03.1991 перемир'я членами антиіракської коаліції після згоди Іраку визнати резолюції РБ ООН.
Після агресії Іраку проти Кувейту склалась якісно нова ситуація, стартував процес формування нової системи регіональних відносин. Країни РСАДПЗ продовжували політику військ, співробітництва в межах цієї орг-ції перш за все з метою забезпечення внутр.-політ. стабільності. Для гарантії регіональної безпеки на поч. 90-х робилися спроби консолідації сил на міжарабському рівні шляхом утворення міжарабських сил безпеки за участі Єгипту та Сирії. Але головною опорою в запобіганні загроз стає амер. військ, присутність. Країни РСАДПЗ укладають угоди в галузі безпеки з постійними членами РБ ООН — США, Великою Британією, Францією, Росією. Проблема безпеки Перської затоки, разом із проблемою бл.-схід. врегулювання, стала центр, проблемою міжарабських відносин, розглядалась арабськими країнами як невід'ємна складова частина заг.-арабської безпеки. Проблема безпеки Затоки продовжує залишатися важливим негативним чинником як на регіональному, так і на глобальному рівні системи МІЖНар. ВІДНОСИН.
Білет №5