- •Громадянська війна в Іспанії, зміст, політики „невтручання”.
- •Бандугська конференція
- •Близькосхідне врегулювання в 90-ті рр. Хх ст.
- •3. Близькосхідне врегулювання в 90-ті рр.
- •2. Криза розрядки. Друга холодна війна.
- •2. Деколонізація африканського континенту. Створення та діяльність оає.
- •3. Еволюція Європейської політики України
- •12. Агресія Іраку проти Кувейту. Війна в затоці.
- •Ліга Націй та її діяльність.
- •Тайванська проблема в мв.
- •Миротворча діяльність оон в 90-ті хх ст. – на поч. Ххі.
- •3.Миротворча діяльність оон в 90-ті хх ст. – на поч. Ххі.
- •Політика „умиротворення агресора”. Мюнхенська угода.
- •Нарада з безпеки і співробітництва в Європі.
- •Концептуальні засади і головні напрямки зп незалежної України.
- •16. Політика умиротворення агресора. Мюнхенська угода.
- •3. Концептуальні засади та основні напрямки зп незалежної України.
- •Аншлюс Австрії, його міжнародні наслідки.
- •Створення держави Ізраїль. Перша арабо-ізраїльська війна.
- •Косовська проблема в мв.
- •2. Створення Ізраїлю. Перша арабо-ізраїльська війна.
- •Зп українських національних урядів у 1917-1921 рр.
- •Розвиток політичних відносин між африканськими державами у 60-70-і рр.
- •Еволюція взаємин Україна-нато.
- •1. Зп українських національних урядів 1917 – 1921 рр.
- •3.Еволюція взаємин Україна-нато.
- •Вісь „Берлін-Рим-Токіо”: зміст, мета, етапи формування.
- •Еволюція зп кнр у 60-90 рр.
- •Україна в регіональних організаціях
- •1. Вісь Берлін-Рим-Токіо. Зміст, мета, етапи формування.
- •2. Еволюція зп кнр у 1960-2000 роки.
- •27.Україна в регіональних організаціях
- •20. Створення Ялтинсько-Потсдамської системи. Її витоки та базові засади.
- •Зміст і мета системи колективної безпеки в Європі у 1933-1935рр
- •„Нова східна політика ” фрн.
- •Об’єднання Німеччини та його наслідки.
- •31. Зміст і мета системи колективної безпеки в Європі у 1933-35 роках.
- •2. Близькосхідне врегулювання в 80-ті рр
- •2. Інтеграційні процеси в Південно-Східній Азії. Створення асеан та її діяльність.
- •3. Проблема реформування оон.
- •2. Радянсько-китайські відносини
- •2. Завершення холодної війни та блокового протистояння.
- •3. Проблема розширення єс
- •Копенгагенські критерії
- •Політичні критерії
- •Економічні критерії
- •Питання про відкриття „другого фронту” в Європі в 1941-1944 рр.
- •Китайсько-індійський збройний конфлікт 1962 р. Та його вплив на мв у Південній Азії.
- •Проблема боротьби з міжнародним тероризмом в сучасному світі.
- •3. Проблема боротьби з міжнародним тероризмом на сучасному етапі.
- •3. Берлінські кризи 1948-49 та 1958-61 років.
- •3. Відносини між Україною та Росією. Стан і перспективи
- •Версальсько-вашингтонська система мирних договорів.
- •Договір про звичайні збройні сили в Європі.
- •2. Німецьке питання після іі с.В.
- •3. Створення та еволюція єс.
- •Тегеранська конференція та її рішення.
- •Становлення пост-біполярної системи мв.
- •1. Тегеранська конференція та її рішення.
- •2. Сталінізація країн Центральної та Східної Європи
- •3. Особливості постбіполярної системи мв.
- •3.Еволюція доктринних засад зп срср.
- •2. Інтеграційні процеси в Західній Європі у 1970-1980-тих рр.
- •3. Еволюція зовнішньої політики рф
- •2. Інтеграційні процеси та регіональна безпека в Латинській Америці в 1980-2000і рр.
- •3.Криза та розпад ялтинсько-потсдам.Системи мв.
- •3. Війна сша та їхніх союзників в 2003 році проти Іраку.
- •Арабо-ізраїльське протистояння у 60-70-і рр
- •3. Афганська проблема в мв
- •Політика сша в Європі по завершенні Другої св.Війни. „План Маршала”.
- •Загальноєвропейський процес у 80-ті рр.
- •1.Політика сша в Європі по завершенні Другої св.Війни. „План Маршала”.
- •2. Загальноєвропейський процес у 1980-тих роках
- •1. Війна сша у в`єтнамі
- •2. Карибська криза
- •3. Розширення нато на Схід
- •1. Становлення блокового протистояння в Європі після іі св.
- •3. Особливості сучасних мв, тенденції.
- •2. Конголезька криза і оон.
- •3. Корейська проблема в мв
2. Конголезька криза і оон.
З 1908 р. Конго офіційно була бельгійською колонією під назвою Бельгійське Конго
Конголезька криза 1960-67 — збройний конфлікт, що виник у липні 1960 в Республіці Конго (з 1.07.1966 — Демократична Республіка Конго, з 27.10.1971 — Республіка Заїр, з 17.05.1997 — знову Демократична Республіка Конго) у зв'язку з введенням бельгійських військ. 30.06.1960 — проголошено незалежність Республіки Конго; Президентом Республіки Конго став Дж. Касавубу, який виступав за федерат, устрій д-ви та мав прозах, орієнтацію, а уряд очолив лівий націоналіст П. Лумум-ба, прихильник унітаризму. 5.07.1960 в столиці
Леопольдвілі (Кіншаса) почалися виступи солдатів конголезької армії, що стало приводом для початку Бельгією інтервенції, під гаслами захисту своїх громадян та власності. Почався процес розчленування д-ви: 11.07.1960 М. Чомбе проголосив незалежність найбагатшої корисними копалинами провінції Катанга (сучасна провінція Шаба), фактично самостійними стали Східна провінція і провінція Касаї. У ситуацію, що склалася, вирішили втрутитися великі держави. СРСР підтримував Лумумбу, діяча лівої орієнтації з домішкою марксизму. Китай обіцяв Лумумбі "братську допомогу" і натякнув на можливість послати в Конго своїх добровольців. Перспектива проникнення в Африку Москви або Пекіна стривожила Вашингтон, що не бажав відкрито підтримувати традиційний колоніалізм. Американська адміністрація Ейзенхауера вирішила залучити ООН до урегулювання ситуації в Конго. За порадою Вашингтона конголезькі лідери звернулися в РБ ООН.
На прохання конголезького уряду 14.07.1960 Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, яка закликала Бельгію вивести війська з території Конго і зобов'язувала Генерального секретаря ООН Д. Хаммаршельда вжити заходів для стабілізації ситуації в країні. 15.07.1960 в Конго почали розгортатися Збройні сили ООН, наступного місяця Д. Хаммаршельд направив контингенти військ Ірландії та Швеції до Катанги і розпочав переговори з Чомбе. У відповідь Лумумба виступив із вимогою відкликати зах. контингенти з Катанги та ввести війська африк. країн. 14.09.1960 в результаті військ. заколоту, очолюваного начальником штабу сухопутних військ полковником Ж. Мобуту, уряд Лу-мумби було скинуто; Касавубу призначив новий уряд і надав ООН дозвіл на реорганізацію конголезьких збройних сил.
21.02.1961 РБ ООН прийняла резолюцію, яка дозволяла військам ООН у Конго застосовувати силу для попередження виникнення громадян, війни. У вересні 1961 вони почали наступальні операції в Катанзі й до грудня 1962 спільно з урядовими конголезькими військами розбили сили Чомбе. Після відновлення цілісності країни, до середини 1964 війська ООН було виведено з Конго. Активну роль у вирішені К. к. відіграла Організації африканської єдності (ОАЄ). 30.12.1964 РБ ООН ухвалила резолюцію, яка пропонувала усім д-вам утримуватися від збройного втручання у внутр. справи Республіки Конго й вимагала вивести з її території інозем. війська; контроль за виконанням резолюції покладався на ОАЄ, яка стала першою регіональною орг-цією, що отримала такий мандат від РБ ООН. Завершення кризи відбулося після приходу до влади 24.11.1965 головнокомандувача конголезькою нац. армією Ж. Мобуту і розгрому в листопаді 1967 урядовими військами десанту найманців (південноафриканців, півден-нородезійців та португальців), який висадився в липні 1967 в Букаву та Кісангані з метою захоплення столиці.