2. Деколонізація африканського континенту. Створення та діяльність оає.

Процес деколонізації Африки можна поділити на 2 етапи:

з середини 50-х до середини 60-х – 1)поява незалежних держав у Північній та Тропічній Африці;2)з 1975-1990 завершення деколонізації півдня Африки.

 Середина 50-х років позначилась піднесенням національно-визвольного руху народів Пн Африки. Було порушено питання в ООН про надання незалежності Марокко та Тунісу, через їх політичну зрілість = Марокко (2.03.56), Туніс (15.07.56).

Алжир – 1 листопада 54р. збройне повстання проти французів = партизанська війна. Очолив цю боротьбу Фронт Національного визволення. У 57 р. ФНВ створив Нац. Раду алжирської революції, а в 1958 р. Нац рада проголосила Алжирську республіку. Війна тривала до 62р. 18 березня Франція підписала Евіанські Угоди. Провели референдум і того ж року проголсили Алжирську Народну Демократичну Республіку.

Впродовж кількох років майже всі свої колонії втратили Англія, Франція та Португалія. Незалежність здобули майже всі країни Тропічної та Південної Африкі. За період 50-60 рр. Ситуація в Тропічній Африці змінилась докорінно. В 1950 р. було тілько дві незалежні держави – Ліберія та Ефіопія, до кінця 1960 р. там вже була 21 незалежна держава.

Гана - перша незалежна із Тропічної Африки (до цього Золотий Беріг) 6 березня 57р. Ще відрізали західну частину Того (раніше було під протекторатом ООН) 1960 рік - Гана республіка.

2жовтня 58р. - Гвінея стала незалежної.

60р - стало незалежними 17 держав:

1 січня - Камерун

27 квітня - Того

26 червня -Мальгаська Республіка

1 липня - Сомалі

крім них Нігер, Республіка Догомея, Верхня Вольта, Берег Слоновой Кістки, Чад, ЦАР, Габон, Мавританія, Малі, Нігерія.

В 70-80 покінчили з Португальською колоніальною імперією. Звільнилися Ангола й Мозамбік і розвалилися колоніальні режими на більшості островів Тихого, Індійського й Атлантичного Океанів. Намібія звільнилася в березні 90го року й ми назавжди покінчили з колоніалізмом.

Організація африканської єдності (ОАЄ) - найбільша міждержавна організація в Африці. Створена 25 травня 1963 р., коли на конференції глав держав і урядів ЗО незалежних країн Африки в Адіс-Абебі (Ефіопія) було підписано Статут ОАЄ (День створення ОАЄ - 25 травня щорічно відмічається як День звільнення Африки.) Статут ОАЄ набув чинності 13 вересня 1963 р.

Важливою сферою діяльності ОАЄ стало вре­гулювання суперечок і непорозумінь, які вини­кали між окремими членами через територ. претензії, на етнічному, реліг. підґрунті та з інших причин. Однією з перших суперечок, якою займалась ОАЄ, була алжиро-марокканська територ. суперечка (загострилась у 1963; вда­лося вирішити лише в 1972). Успішно вирішено ОАЄ також суперечки між Кенією і Сомалі, Гвінеєю та Кот-д'Івуаром, Руандою і Бурунді, Малі й Буркіна-Фасо та інші. Однак до 2002 залишалась низка проблем і кризових ситуацій в Африці, які ОАЄ не вдалось вирішити: сома­лійсько-ефіопська територ. суперечка, стосунки Марокко й Зах. Сахари (див. Західної Сахари проб­лема), становище в Чаді, в Ліберії та деякі інші.

Створення ОАЄ сприяло підвищенню авто­ритету африк. д-ав на міжнар. арені, дозволило координувати їхню зовн.-політ, діяльність. За рекомендацією 1-ї сесії Ради міністрів (1963, Аддис-Абеба) майже всі африк. д-ви приєдна­лись до Договору про заборону випробувань ядер­ної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою 1963. 1-а сесія Асамблеї ОАЄ (1964, Каїр, ОАР) прийняла резолюцію про перетво­рення Африки в зону, вільну від ядерної зброї (держави-члени ОАЄ підписали Договір про створення зони, вільної від ядерної зброї, в Африці 1996). Більшість країн-членів ОАЄ підписали Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968. Учасники 17-ї сесії Асамблеї (1980, Фрітаун, Сьєрра-Леоне) у спец, резолюції висунули ви­могу демілітаризації Індійського океану й повер­нення Маврикію о. Дієго-Гарсія, який був в 1965 перетворений в потужну базу військ.-мор. флоту та військ.- повітр. сил США.

Одним із найважливіших напрямів діяльності ОАЄ була б-ба за повну ліквідацію колоніа­лізму, проти расистських режимів у Півд. Африці. Вона велась у різних формах, що вклю­чали як надання моральної та матеріал, допо­моги нац.-визв. рухам, так і підтримку ідеї деколонізації на міжнар. форумах, перш за все в Організації Об'єднаних Націй (ООН). У резо­люції 7-ї сесії Ради міністрів ОАЄ (1966, Аддис-Абеба) однією з основних цілей ОАЄ визнано б-бу проти імперіалізму й за визволення Аф­рики. ОАЄ надавала велике значення проблемі подолання екон. та соц. відсталості африк. країн, що залишилась від колоніалізму. На 2-й надзви­чайній сесії Асамблеї (1980, Лагос, Нігерія) схва­лено «Лагоський план дій» з рекомендаціями щодо екон. розвитку африк. д-ав на період до 2000, виконання яких мало сприяти досяг­ненню ними госп. самостійності. 21-а сесія Асамблеї ОАЄ (1985) прийняла Першочергову програму розвитку економіки африк. країн на 1986-90. 22-а сесія Асамблеї ОАД (1986) від­мінила положення про зв'язок роззброєння з розвитком. Надзвичайна сесія Асамблеї ОАЄ (грудень 1987) окреслила шляхи вирішення проблеми зовн. заборгованості Африки, насам­перед через встановлення нового міжнар. екон. порядку. У 1991 в Абуджі (Нігерія) держави-члени ОАЄ підписали Договір про утворення Африканського екон. співтовариства як скла­дової ОАЄ (термін формування співтовариства визначався на 34 роки та передбачав, що про­ходитиме шістьома етапами різної тривалості; ратифікувати мали 2/3 країн-членів ОАД).

Упродовж усієї історії існування ОАЄ мало значні труднощі у своїй діяльності, що значною мірою обумовлено відмінностями в соц.-екон. і зовн.-політ. орієнтації країн-членів, неодно­рідності в рівнях їхнього екон. розвитку тощо. Недостатня ефективність ОАЄ в ряді випадків, особливо при врегулюванні територіальних спорів між країнами-членами, пояснювалась тим, що її рішення мали лише консультативний характер, і Статут орг-ції не зобов'язував краї-ни-члени їх виконувати, та й самому ухваленню рішень перешкоджав принцип консенсусу, домогтися якого 54 країнам-членам було вкрай складно. В останнє десятиріччя існування ОАЄ загострилась ситуація з проблемою єдності, велику стурбованість почав викликати стан фінансів орг-ції. На сер. 1990-х заг. сума забор­гованості в основний фонд ОАЄ (без врахування фондів допомоги) складала 45,5 млн. дол. Лише в 38 із 54 держав-членів ОАЄ не було боргів перед орг-цією. Загалом 1990-і засвідчили помітне падіння впливу цієї панафрик. орг-ції. А тому досить швидко на континенті набула популярності ідея створення нового політ, об'єднання африк. країн, що фактично вперше була озвучена М. Каддафі у 1999 на 4-й поза­черговій зустрічі глав д-ав та урядів у Сирті (Лівія). Вже через 2 роки, у 2001, на 5-му поза­черговому саміті глав африк. д-ав та урядів у тому самому місті Сирті ця пропозиція пере­творилась на чіткий план (було підписано уста­новчий акт нової орг-ції). Ще рік пішов на ратифікацію цієї ініціативи 2/3 країн-членів. Нарешті, 8.07.2002 на саміті ОАЄ в Дурбані (ПАР) було офіційно оголошено про припи­нення існування ОАЄ та створення замість неї Африканського Союзу