3. Відносини між Україною та Росією. Стан і перспективи

В українсько-російських відносинах склалися декілька вузлів протиріч, які стають реальними в результаті зміни зовнішньополітичних реалій і внутрішньополітичної ситуації в державах. Серед них можна виокремити територіальні претензії, економічні проблеми, гуманітарні закиди і інформаційний тиск. У цій площині слід очікувати нових проявів наступу на стратегічні інтереси України по різних напрямках як двостороннього спілкування Україна - РФ, так і в рамках СНД та інших регіональних структур.

По-перше, російський напрямок української зовнішньої політики залишиться надзвичайно важливим, проте він втратить риси, які були для нього характерними ще кілька місяців тому. З одного боку, формування і реалізація нової російської політики відбуватиметься у кількох центрах - Кабінет міністрів, Рада національної безпеки і оборони України, Міністерство закордонних справ, Міністерство оборони, Служба безпеки України, секретаріат президента, Особливим центром формування і проведення міждержавних відносин може й має стати Верховна Рада. Тільки таким способом нова влада зможе прорахувати всі наявні і потенційні загрози і виклики, виявити сильні і слабкі місця, чітко визначити інтереси і засоби їх досягнення і захисту.

По-друге, „російський вектор" втратить келійність, притаманну політиці „пізнього Кучми", коли рішення приймалися зненацька, і, не виключено, без участі самого президента, а такі структури як МЗС взагалі до цієї політики допущені не були.

По-третє, можна припускати, що за нових умов Київ намагатиметься відійти від рівня персональних відносин (за лініями президент-президент, глава адміністрації президента-глава адміністрації президента тощо). Тобто, діалог за цими напрямками не лише збережеться, але й розшириться (учасниками діалогу повинні стати й інші ключові фігури державного керівництва - міністри, голови парламентських комітетів, „губернатори" тощо), проте сама політика переводитиметься на рівень відносин між двома державами, які мають цілісний характер, і в яких беруть участь багато суб'єктів.

Своїм першим візитом до Москви Ющенко продемонстрував, що виходитиме з позицій рівного партнерства і самостійності.

• говорив про „раціональний характер" майбутніх відносин з Росією

• ЄЕП може розглядатися як проект, цікавий лише до тієї пори, поки Україна не домовиться про вільну торгівлю з Європейським Союзом, і при тому такий, що відповідає українському законодавству

• Консорціум, за словами Ющенка, обов'язково має включати в себе як сторону, що добуває газ (Росію), так і сторону, що має транзитну інфраструктуру (Україна), але також і сторону, яка є ключовим споживачем (Німеччина, Франція).

• нафтопровід Одеса-Броди має працювати в „прямому напрямку".

Суттєвим чинником для російського впливу на Україну залишається її домінування в українському інформаційному просторі.

Відносини між Україною і Росією в контексті тих змін і в суспільній свідомості, і в загальній політичній картині у Європі з приходом в Україні команди президента Віктора Ющенка будуть одним з тих чинників, які й продемонструють, наскільки результативною і ефективною буде „нова влада" в Україні.

Прогноз

Перше справжнє загострення відносин між Україною і Росією може настати у час останньої фази виборів до Верховної Ради (серед іншого, спекуляцій на теми нафти й газу, єдності слов'янських православних народів, російської мови тощо уникнути не вдасться). Але в тому разі, якщо на той час нове українське керівництво зможе підкріпити перші заяви аргументованою міцною самостійною позицією, спекуляції залишаться словами, а дві країни матимуть шанс дійсно перейти до цивілізованих відносин.

Білет №19