75. Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

Суб’єктом звернень з позовами у справах, пов’язаних з відносинами публічної служби, як правило, є особа, котра перебуває на публічній службі і яка вважає, що орган, з яким вона перебуває у відносинах публічної служби, порушив її права, свободи чи інтереси у цій сфері. Позивачами можуть бути й інші особи, наприклад, громадяни, які претендували на посаду відповідного службовця, але не були призначені на неї; особи, звільнені з публічної служби. Крім того, у справах про припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог несумісності, встановлених Конституцією та законами України, позивачем може бути відповідний владний орган, а відповідачем – його посадова особа. При цьому завдання суду лишається незмінним: перевірка наявності обставин, що є підставою для дострокового припинення повноважень посадової особи, з метою недопущення протиправності такого припинення. Стаття 180 КАСУ визначає особливості провадження у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності. З адміністративним позовом у такій справі має право звернутися лише голова ВР України, а завдання суду тотожні викладеним. Відповідачем у спорах з приводу прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї є орган, з яким службовець перебуває у відносинах публічної служби, чи в якому претендував на зайняття відповідної посади. Третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача може залучатись посадова особа, яка прийняла оскаржуване щодо службовця рішення. 

Спори публічних службовців Розглядаючи питання щодо законодавства, яким урегульовані відносини публічної служби, необхідно виходити з того, що ці відносини є предметом регулювання конституційного та адміністративного права. Підстави виникнення служби, її умови визначені законодавством, а не трудовою угодою. Тому спори публічних службовців мають розглядатися за нормами спеціальних законів, а у разі відсутності відповідних положень у конституційному та адміністративному законодавстві суд може застосувати трудове законодавство як додаткове. Застосування останнього можливе і тоді, коли про це йдеться у спеціальному законі. У цьому контексті доцільно згадати Рішення КСУ від 7 травня 2002 р. за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), у якій предметом розгляду було клопотання Президента дати офіційне тлумачення положень частин 2, 3 ст. 124 Конституції, зокрема, чи мають право суди загальної юрисдикції приймати до свого провадження і розглядати по суті позовні заяви про поновлення на роботі, зміну формулювання звільнення членів КМУ, керівників інших центральних органів виконавчої влади та осіб, яких згідно з Конституцією призначають на посади та звільняють з посад Президент або Верховна Рада.

 Спори щодо прийняття на публічну службу Стосовно спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу слід пам’ятати, що для зайняття посади особа має відповідати вимогам, встановленим у Конституції, законі чи іншому нормативно-правовому акті, а початку виконання службових обов'язків передують певні процедури. Так, ЗУ «Про державну службу» встановлює, що право на таку службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою. Метою конкурсного відбору є залучення на вакантні посади найбільш кваліфікованих спеціалістів, а процедура конкурсу повинна забезпечувати конституційне право рівного доступу до державної служби громадян України. Конкурсний відбір держслужбовців Постановою КМУ від 15 лютого 2002 р. № 169 затверджено Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, яким передбачено, що конкурсний відбір проводиться на заміщення вакантних посад державних службовців третьої-сьомої категорій, крім випадків, коли законами України встановлено інший порядок заміщення таких посад. Для проведення відбору кандидатів наказом (розпорядженням) керівника відповідного державного органу, який здійснює призначення на посаду державного службовця, утворюється конкурсна комісія у складі голови, секретаря і членів комісії. Державний орган, у якому проводиться конкурс, зобов’язаний опублікувати оголошення про проведення конкурсу в пресі або поширити його через інші офіційні засоби масової інформації не пізніше ніж за місяць до початку конкурсу та довести його до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс. Оголошення має містити відомості про найменування державного органу із зазначенням його місцезнаходження, адреси та номерів телефонів; назву вакантних посад із зазначенням, що додаткова інформація стосовно основних функціональних обов'язків, розміру та умов оплати праці надається кадровою службою; основні вимоги до кандидатів, визначені державним органом згідно з типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад державних службовців; термін прийняття документів (протягом 30 календарних днів з дня оголошення про проведення конкурсу).

 Дисциплінарна відповідальність Звільнення публічного службовця у випадку виявленої невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню служби, необхідно відрізняти від звільнення зі служби у порядку дисциплінарного стягнення, яке накладається за порушення службової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність є дієвим важелем для забезпечення ефективного виконання особами публічної служби наданих повноважень. Водночас судам належить ретельно перевіряти доводи позивачів про застосування дисциплінарних стягнень з метою усунення від служби принципових осіб. Ключові поняття дисциплінарної відповідальності (службова дисципліна, дисциплінарний проступок, види стягнення) не уніфіковані, регулюються різними законами та підзаконними актами. Соціальний захист З припиненням публічної служби не припиняється соціальний і правовий захист особи: зберігається право на матеріальне, побутове, пенсійне забезпечення; на захист інтересів у суді шляхом пред’явлення адміністративного позову.