69.Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі митної справи.

Митна справа являє собою установлений законодавством України порядок переміщення через її митний кордон товарів і транспортних засобів; митне регулювання, пов’язане з встановленням та справлянням податків і зборів; процедури митного контролю та оформлення; боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил.Здійснення митної справи спрямоване на реалізацію митної політики України — системи принципів і напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних і нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Указом Президента України від 24.12.12 №726/2012 утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України. На Міністерство також покладено функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.. Правові основи митної справи – КУ, Митний кодекс від 13.03.2012 (зі змінами від 07.11.2012), ПК, Указ Пу «Положення про Міністерство доходів та зборів» від 18.03.2013 р., Наказ Мінфін від 17.01.2013 № 15 Про затвердження Змін до відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій;

Державна політика у сфері державної митної справи - це система цілей, принципів, функцій, напрямів, засобів і механізмів діяльності держави, спрямованих на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі та захист внутрішнього ринку, розвиток національної економіки та її інтеграцію до світової економіки, наповнення державного бюджету, які реалізуються через:1) механізми тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;2) участь у митних союзах, зонах вільної торгівлі та міжнародних договорах (конвенціях) з митних питань;3) встановлення порядку переміщення товарів через митний кордон України та здійснення їх митного контролю;4) законодавство України з питань державної митної справи.Стаття 7. Державна митна справаь1. Встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

2. Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.3. Засади державної митної справи, зокрема, статус митної служби України та основні питання організації її діяльності, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.4. Безпосереднє керівництво здійсненням державної митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.Стаття 8. Принципи здійснення державної митної справи

1. Державна митна справа здійснюється на основі принципів:1) виключної юрисдикції України на її митній території;2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи;3) законності та презумпції невинуватості;4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;5) спрощення законної торгівлі;6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності;7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб;8) заохочення доброчесності;

Основними завданнями Міндоходів України є:1) забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізація єдиної державної податкової, державної митної політики, а також боротьба з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів;2) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;3) забезпечення формування та реалізація державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьба з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску;4) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

70.Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі соціального захисту населення. Правовими засадами управління соціальним захистом населення є: Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р., закони: від 05.11.1991 р. «Про пенсійне забезпечення», від 20.12.1991 р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від 09.04.1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», від 22.10.1993 р.

.Центральним органом управління соціальним захистом населення є Міністерство соціальної полі­тики України (створено на базі Міністерства праці і соціальної політики України), діяльність якого регламентується Положенням про Міністерство соціальної політики України. Мінсоцполітики покликане реалізовувати єдину державну політику щодо соціального забезпечення населення та соціальної захищеності інвалідів і громадян похилого віку й організації роботи щодо призначення та виплати пенсій відповідно до чинного законодавства тощо.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, проводить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати. Його діяльність спрямовується та координується Міністром соціальної політики України. Він здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через свої місцеві органи: головні управління в АРК, областях, мм. Києві та Севастополі; управліннях в районах, містах і районах у містах.Слід акцентувати свою увагу на тому, що державний контроль у сфері соціального захисту здійснюють: Міністерство соціальної політики України та Пенсійний фонд України та їх територіальні органи, а нагляд — Державна інспекція України з питань праці (Положення про Державну інспекцію України з питань праці), Міністрерство доходів та зборів України ( щодо адміністрування єдиного соціального внеску).

Міністерство соціальної політики України — утворене 9 грудня 2010 року шляхом реорганізації Міністерства праці та соціальної політики України.Міністерством керує Віце-прем'єр-міністр України — Міністр соціальної політики України. Через нього Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність таких центральних органів виконавчої влади:Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України. Державна інспекція України з питань праці. Пенсійний фонд України. Фонд загальнообов`язкового держсоцстрахування на випадок безробіття. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництвіта професійних захворювань України. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Основним завданням Пенсійного фонду та його органів на місцях є забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби, допомоги на дітей, а також інших витрат, фінансування яких відповідно до чинного законодавства покладено на Пенсійний фонд. Виконанню завдань по соціальному захисту населення України сприяють Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р., закони України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 червня 1997 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей. К ведению Кабинета Министров Украины как вышестоящего органа в системе исполнительной власти относятся вопросы, связанные с реализацией и соблюдением гарантий социальных прав граждан, предусмотренных законодательством о социальной защите, проведением в жизнь единой социальной политики.

Основними завданнями Мінсоцполітики України є:1) формування державної політики щодо забезпечення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій для населення, координація розроблення проектів прогнозів і державних програм з питань соціальної та демографічної політики;2) формування і реалізація державної політики щодо регулювання ринку праці, процесів трудової міграції, визначення правових, економічних та  організаційних засад зайнятості населення і його захисту від безробіття;3) формування і реалізація державної політики стосовно визначення державних соціальних гарантій щодо прав громадян на працю, оплату праці, а також щодо нормування та стимулювання праці, професійної кваліфікації робіт і професій, умов праці;4) формування та реалізація державної політики у сфері пенсійного забезпечення громадян;

Дискримінацію громадян похилого віку в галузі праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах заборонено, а посадових осіб, які порушують ці гарантії, притягають до відповідальності згідно з чинним законодавством. Порядок і умови пенсійного забезпечення встановлює Закон України «Про пенсійне забезпечення». Громадянам похилого віку, які не мають права на трудову пенсію, призначають соціальну пенсію.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є - реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;призначення (перерахунок) пенсій.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) створений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" і є правонаступником Фонду соціального страхування України .За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, Фондом надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);допомога по вагітності та пологах;допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування.