63.Адміністративні процедури: поняття, види, правове регулювання.

Юридична процедура – це нормативно визначений порядок діяльності, спрямований на досягнення певного юридичного результату.

Адміністративна процедура – це встановлений нормами адміністративного права порядок діяльності органів державного управління з прийняття нормативно-правових актів та вирішення адміністративних справ (А.Ю. Осадчий). Основними рисами адміністративних процедур є: а) визначеність нормами адміністративного права; б) наявність обов’язкового учасника – суб’єкта публічно-владних повноважень; в) спрямованість на забезпечення реалізації функцій органів державного управління; г) забезпеченість найбільш оптимального порядку здійснення юридичної діяльності.

Основними принципами адміністративних процедур є: верховенство права, законність, рівність учасників перед законом, використання повноважень з належною метою, наупередженність державного органу, добросовісність, розсудливість, пропорційність, гласність та відкритість тощо.

Суб’єктом адміністративних процедур є особа, яка наділена правами та обов’язками при прийнятті нормативно-правового акта, розгляді адміністративної справи у позасудовому порядку та притягненні до адміністративної відповідальності у судовому порядку.

Виокремлюють такі види суб’єктів адміністративних процедур: 1) лідируючі суб’єкти; 2) суб’єкти, зацікавлені в результаті справи; 3) суб’єкти, що сприяють здійсненню процедур (свідки, спеціалісти, експерти, перекладачі, поняті).

Структуру адміністративних процедур становлять послідовно здійснювані процедурні дії, що називаються стадіями, які, у свою чергу, можуть поділяться на етапи. Виокремлюють такі стадії адміністративних процедур: 1) відкриття процедури; 2) підготовка процедури; 3) розгляд адміністративної справи; 4) виконання прийнятого рішення (індивідаульного акта).Важливо усвідомити, що адміністративні процедури є досить різноманітними, що зумовлює необхідність їхньої класифікації на види. Найбільшого поширення отримала класифікація адміністративних процедур на: 1) правотворчі: мають за мету підготовку та прийняття підзаконного нормативно-правового акта; 2) правозастосовчі: адміністративно-організаційні (дозвільно-ліцензійні, реєстраційні, контрольно-наглядові, заохочувальні тощо) та адміністративно-юрисдикційні (у справах про адміністративні проступки, у справах про дисциплінарні проступки на підставі адміністративного права, адміністративне оскарження тощо).

Так ст. 1 Закон України «Про звернення громадян» зазначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Закон України «Про адміністративні послуги» визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг, визначає що таке адміністративна послуга, види послуг та порядок їх надання. Проблеми- не достатньо урегулювання адмін процедур адмін та конституц правом, відсутність законодавчого закріплення основних аспектів адмін процедур, відповідальності органів при реалізації управлінського провадження, відсутня класифікац-ія процесуально-процедурних проваджень, не принятий Адмнінстративно-процедурний кодекс України, проблема механізму реалізації цих проваджень.