55. Державний службовець: сутність, види, правове становище.

Правовими засадами регулювання поняття і видів державних службовців є: закони: від 20.12.1990 р. «Про міліцію», від 04.12.1990 р., «Про прокуратуру», від 25.03.1992 р. «Про Службу безпеки України», від 26.01.1993 р. ,«Про державну службу», від 20.09.2001 р. «Про дипломатичну службу», від 07.03.2002 р. «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», від 23.06.2005 р. «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», від 23.02.2006 р. «Про державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України», від 07.10.2010 р. «Про Кабінет Міністрів України», від 17.03.2011 р. «Про центральні органи виконавчої влади»; укази Президента України: від 11.06.2001 р. «Про деякі питання впорядкування статусу державних службовців», від 29.06.2001 р. «Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні», від 05.03.2004 р. «Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу»;

державний службовець – це особа, яка здійснює професійну діяльність, займаючи посади в державних органах та їхньому апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержує заробітну плату за рахунок державних коштів. Таким чином, законодавець закріпив поняття державного службовця у вузькому розумінні. Відповідно до ЗУ від 17.11.2011 року «Про державну службу», що вступить в силу 01.01.2014 державний службовець - громадянин України, який займає посаду державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету, крім випадків, визначених законом, та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з реалізацією завдань та виконанням функцій державного органу або органу влади Автономної Республіки Крим щодо:підготовки пропозицій стосовно формування державної політики у відповідній сфері;розроблення, експертизи та/або редагування проектів нормативно-правових актів;надання адміністративних послуг;здійснення державного нагляду (контролю);управління державним майном або майном, що належить Автономній Республіці Крим, державними корпоративними правами;управління персоналом державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або їх апарату;реалізації інших повноважень відповідного органу;

Основними ознаками державного службовця є: а) заміщення посади в державних органах та їх апараті; б) професійна діяльність щодо практичного виконання завдань і функцій держави; в) виконання державних/державно-владних повноважень; г) діяльність щодо забезпечення державних інтересів; д) діяльність від імені держави; ж) заробітна плата за рахунок державних коштів.Важливим є з’ясування сутності поняття «політичний діяч» і розмежування його з поняттям «державний службовець». До цієї категорії слід віднести посади Президента України, народних депутатів, членів Кабінету Міністрів України. Водночас, до державних політичних діячів не можуть бути віднесені депутати місцевих рад і місцеві голови, оскільки органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади. Специфіка статусу державних політичних діячів виявляється в: а) особливому порядку призначення (чи обрання) на посади державних політичних діячів, який регламентується насамперед Конституцією України; б) специфічному порядку звільнення з посад зазначених осіб і припинення їхніх повноважень; в)особливому виді відповідальності – політичної, яка має відкритий публічний характер (усунення з посади; оголошення резолюції недовіри; відставка; необрання повторно Президента чи народного депутата як опосередковане «притягнення до відповідальності», процедура імпічменту). Неабияке значення для розуміння статусу державного службовця має питання класифікації державних службовців. Їх можна класифікувати на різні види в залежності від: а) розподілу державної влади – державних службовців органів законодавчої, виконавчої, судової влади; б) характеру державної служби – цивільні та спеціалізовані державні службовці; в) обсягу посадових обов’язків – посадові особи й особи, що не є посадовими; г) характеру повноважень, що визначають роль і ступінь участі у здійсненні державно-владних функцій – керівники, спеціаліс­ти, технічні виконавці. Юридична відповідальність є важливим елементом правового статусу державного службовця і може бути визначена як передбачений санкцією правової норми засіб державного примусу, в якому виявляється державний осуд службовця, винного у вчиненні правопорушення, який повинен понести покарання особистого чи майнового характеру. Державний службовець може притягуватися до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної, цивільно-правової відповідальності. .

Держаний політичний діяч – це особа, яка набула цього статусу у результаті обрання народом України або призначення всенародно обраними носіями влади за особливими процедурами на певний термін, приймає у межах своїх повноважень нормативні рішення, виходячи із власних політичних пріоритетів і несе політичну відповідальність за неї. Всіх державних службовців можна класифікувати на різні види в залежності від: а) розподілу державної влади – державних службовців органів законодавчої, виконавчої та судової влади; б) характеру державної служби – цивільні, спеціалізовані та мілітаризовані державні службовці;

У залежності від характеру повноважень, які визначають роль і ступінь участі державних службовців у здійсненні дер­жавно-владних функцій, вони поділяються на керівників, спе­ціалістів і технічних виконавців. При цьому слід зазначити, що єдиної думки з приводу даної класифікації в юридичній науці немає. Деякі вчені, зокрема Ю. М. Старилов, вважають її прин­ципово невірною і пропонують свою: а) публічні державні служ­бовці; б) службовці і представники технічного персоналу, які перебувають на державній службі.Керівник — це державний службовець, який займає державну посаду, пов'язану з безпосереднім здійсненням зав­дань і функцій державних органів. До цієї категорії державних службовців можна віднести: керівників державних органів та їхніх заступників; керівників структурних підрозділів держав­них органів та їхніх заступників; осіб, які наділені повноважен­нями приймати рішення і давати вказівки підлеглим їм служ­бовцям.Безпосереднім керівником є особа, яка приймає правові рішення щодо особових справ підлеглого йому державного службовця.Спеціаліст — це державний службовець, який має необ­хідну професійну освіту і сприяє виконанню завдань і функцій державного органу в межах займаної державної посади. До цієї категорії належать державні службовці, наділені повноважен­нями здійснювати державні владні функції, але які не мають права здійснювати такі службові юридично-владні дії, як засо­би управління людьми. їх повноваження пов'язані з підготов­кою проектів рішень, юридичних актів, опрацюванням питань, які вимагають спеціальних знань. Спеціалісти, крім знань теорії державного управління, володіють знаннями у сферах певної професійної діяльності: економіки, фінансів, медицини, торгівлі, екології тощо. Технічний персонал — це службовці, службова діяльність яких не пов'язана з діями, які тягнуть юридичні наслідки або впливають на зміст рішень державного органу. їхня правомочність визначається завданнями забезпечення службової діяль­ності керівників і спеціалістів шляхом створення матеріальних, інформаційних, дорадчих та інших умов, необхідних для вико­нання останніми службових функцій. До них можна зарахува­ти: інженера, діловода, бухгалтера, економіста та інПід правами державного службовця мають на увазі обумов­лені Конституцією України, Законом «Про державну службу», іншими законами і підзаконними нормативними актами можли­вості і свободи професійної діяльності, які охороняються дер­жавою. Державні службовці мають права, як громадяни Укра­їни (суб'єктивні громадянські права) і права, як особи, що займають посади в державних органах (службові праваДещо іншу класифікацію прав державного службовця пропо­нує В. Я. Малиновський і виділяє:а)

В ході своєї професійної діяльності державний службовець повинен зберігати державну таємницю. Окрім державної таємниці, державні службовці зобов'язані зберігати:комерційну таємницю,лікарську трємницю ;таємницю усиновлення (удочеріння);відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під за­хист;відомості про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої неви­ліковної інфекційної хвороби; банківську таємницю Обов'язок постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію передбачає необхідність постійно підтримувати і підвищувати державним службовцем рівня своєї кваліфікації, вести пошук нових форм і методів управлінської діяльності. Оскільки державний служ­бовець є представником держави, він повинен виконувати по­кладені на нього державні повноваження на високому профе­сійному рівні

Відповідальність за порушення законодавства про державну службу Особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством.