44.Сутність та особливості адміністративно-правових норм, їхня реалізація, дія у просторі, часі, за колом суб'єктів.

Адміністративно-правові норми — це правила поведінки, які встановлюються або санкціонуються державою і є обов`язковими для виконання. Адміністративно-правові норми посідають особливе місце в системі права не тільки України, але й інших держав, оскільки вони регулюють особливі суспільні відносини — відносини у сфері дер­жавного управління, тобто забезпечують організацію і діяльність державного апарату, взаємовідносини людини і держави тощо. В умовах адмі-ністративної реформи адміністративно-правові норми повинні відіграти важливу роль в утвердженні конституційного постулату: у взаємовідносинах людини з державою в особі державних органів центральною постаттю є людина. Адміністратвино-правові норми характеризуються загальними рисами й особливостями.

Адміністративно-правові норми є досить різноманітними. Їх можна класифікувати за різними підставами, зокрема за: 1) змістом — матеріальні і процесуальні; 2) часом дії — постійні і тимчасові; 3) юридичною силою — норми законів і норми підзаконних нормативних актів; 4) адресатами — такі, що регулюють діяльність державних органів та їх службовців, недержавних утворень, громадян; 5) методом дії — на заборонні, зобов’язуючі, рекомендаційні, стимулюючі, уповноважуючі; 6) дією у просторі — загальні й місцеві; 7) дією за колом осіб — загальні і спеціальні тощо.Адміністративно-правові норми характеризуються своїми функ­ціями

. Під функцією адміністративного права слід розуміти напрям, в якому відображено соціальну роль та її основне призначення у суспільстві. Виокремлюють такі функції адміністративних норм: а) організація та регулювання управлінських відносин; б) захист прав людини і громадянина, колективного суб’єкта у сфері державного управління; в) забезпечення ефективної діяльності органів виконавчої влади та інших органів державного управління; г) виховна; д) взаємодія з нормами інших галузей права.В

Особливістю адміністративних норм у частині структури є те, що гіпотеза в них часто є відсутньою. Гіпотеза може бути абсолютно визначеною або відносно визначеною, простою або складною. Диспозиція — це основна частина норми, в якій зазначаються права або обов’язки учасників адміністративно-правових відносин. Характерною особливістю диспозиції є те, що вона має імперативний характер, тобто встановлене правило поведінки не може бути змінено за згодою учасників управлінських відносин. Диспозиція може мати посилковий (коли необхідно звернутися до іншого нормативного акта) і дозвільний (коли законодавець дозволяє учасникам відносин встановлювати правила поведінки у сфері державного управління) характер і може мати абстрактну або казуїстичну форму. Санкція являє собою таку частину норми, в якій зазначаються заходи адміністративно-правового примусу у разі невиконання учасниками управлінських відносин своїх обов’язків (див. ст. 24 КпАП України).Важливо усвідомити, що реалізація адміністративно-правових норм здійснюється у чотирьох формах: 1) використання — активна поведінка суб’єктів адміністративного права щодо реа­лізації своїх прав, свобод та інтересів; 2) виконання — активні дії суб’єктів адміністративного права щодо реалізації приписів, передбачених адміністративно-правовою нормою, що здійснюється незалежно від їхнього власного бажання (а інколи, всупереч своїм бажанням); 3) дотримання — пасивна поведінка суб’єктів адміністративного права щодо непорушення встановлених адмі-ністративно-правовими нормами приписів; 4) застосування — єдина форма реалізації адміністративно-правових норм, яка являє собою державно-владну діяльність, пов’язану із встановленням підзаконних нормативно-правових правил поведінки персоніфікованих суб’єктів управлінських правовідносин (див. Додаток 8).Слід акцентувати увагу на дії адміністративних норм у часі, просторі, за колом осіб. Особливість дії норм у часі характеризується такими рисами: 1) набувають чинності з моменту їх доведення до виконавців, або з часу, визначеного у нормативному акті; 2) не мають зворотної сили за винятком випадків, передбачених чинним законодавством; 3) дія адміністративної норми закінчується у випадках, коли: а) її відмінено; б) закінчився строк, на який її було прийнято.Дія адміністративно-правової норми у просторі характеризується територією, на яку поширюється її юридична сила.

Разом з тим, адміністративно-правові норми характеризуються певними особливостями, які дозволяють вирізнити їх серед норм інших галузей права.По-перше, предмет їх регулювання — суспільні відносини, пов'язані з функціонуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, інших суб'єктів, уповноважених на здійснення функцій публічного управління. Причому зазначені відносини потребують такої регламентації, яка, з одного боку, забезпечить ефективність діяльності суб'єктів управління, а з іншого — створить умови для реалізації об'єктами управління своїх прав і надасть можливості останнім протистояти зловживанням з боку владних структур.По-друге, в адміністративно-правових нормах відбивається метод адміністративного права, тому в більшості випадків такі норми мають імперативний характер. Адже невиконання правових приписів може зумовити застосування до будь-якої зі сторін примусових заходів з боку держави.По-третє, адміністративно-правові норми нерідко встановлюють у процесі реалізації виконавчої влади й безпосередньо її суб'єкти. Наявність наведеної риси обумовлено тим, що виконавчу владу здійснюють з метою втілення в життя нормативних положень, зафіксованих, насамперед, у Конституції і законах України. Органи, що представляють зазначену гілку влади, вповноважено приймати акти, в яких деталізуються й конкретизуються законодавчі положення, формулюються загальнообов'язкові правила поведінки, придатні для регламентації відносин, що складають предмет адміністративного права.По-четверте, характер відносин, урегульованих адміністративно-правовими нормами, визначає їх структуру.