39. Методи адміністративного права в умовах реформування.

Методи адмін.. права - як загальні методи правового регулювання: імперативний і диспозитивний, які реалізуються шляхом: а) використання приписів; б) встановлення заборон; в) надання дозволів; так і спеціальні, притаманні тільки цій галузі: субординації, координації, реординації, адміністра­тивного договору, реєстрації, стимулювання, інвестицій тощо Адміністративно-правовий метод - це сукупність правових засобів і способів (прийомів), які застосовують органи управління для забезпечення регулюючого впливу норм адміністративного права на суспільні відносини.Метод адміністративно-правового регулювання відрізняється від інших методів владним, імперативним характером. Практичне значення цього методу, як і предмета адміністративно-правового регулювання, полягає в тому, що з їх допомогою здійснюється розмежування різних правових галузей

Особливість методу адміністративного права полягає в тому, що його норми орієнтовані на задоволення не приватних та особистих, а публічних інтересів - інтересів людей, держави і суспільства, вони передбачають пряме застосування адміністративних санкцій Крім того, суспільні відносини, що регулюються нормами адміністративного права, завжди передбачають нерівність учасників, жорстке підпорядкування волі, яка скерована єдиною управлінською волею.Слід звернути увагу на те, що методу адміністративного права притаманні як загальні методи правового регулювання: імперативний і диспозитивний, які реалізуються шляхом: а) використання приписів; б) встановлення заборон; в) надання дозволів; так і спеціальні, притаманні тільки цій галузі: субординації, координації, реординації, адміністративного договору, реєстрації, стимулювання, інвестицій та ін.Імперативний метод правового регулювання - це метод владних приписів, характерний для адміністративного права.Диспозитивний метод (метод координації), на відміну від імперативного метода, передбачає юридичну рівність учасників правовідносин і застосовується, як правило, в цивільному праві, але має місце в приватному адміністративному праві. Диспозитивний метод в адміністративному праві застосовується для встановлення правового статусу державних службовців і для здійснення ними посадових повноважень у сфері державного управління. Юридичним фактом у даному випадку, як правило, виступає договір.Тобто можна зазначити, що адміністративний, або адміністративно-правовий, метод являє собою сукупність методів права, які відображають владну природу державного управління, а врегульовані цим методом відносини визначаються як відносини влади і підпорядкованості.

41.Система адміністративного права: підгалузі та правові інститути.

Система адміністративного права – це внутрішня єдність галузі, яка відображає взаємозв’язок її структурних чинників, підгалузей і правових інститутів. Особливу увагу слід звернути на місце і значення адміністративного процесу в системі адміністративного права.

Галузь адміністративного права утворює певну систему норм, оскільки об’єднує відносно самостійні складові інститути права та підгалузі права. Б.В. Авер’янов вважав, що «система адміністративного права» означає внутрішню єдність цієї правової галузі, яка відображає послідовне розміщення і взаємозв’язок її структурних елементів (частин) – підгалузей права і правових інститутів, що складаються з певних сукупностей однорідних норм.

Отже, система адміністративного права – це внутрішня єдність галузі адміністративного права України, що відображає послідовне розміщення і взаємозв’язок її структурних елементів (частин) – адміністративно-правових інститутів і підгалузей адміністративного права, що складаються з певних сукупностей однорідних адміністративно-правових норм.В юридичній літературі існують різні підходи до виділення складових системи права. Наприклад К.С. Бельський виокремлює такі підгалузі адміністративного права: управлінське право, поліцейське право і право адміністративної юстиції. Існують інші критерії внутрішньої диференціації системи адміністративного права: інституційний, галузевий, процесуальний (тобто поділ норм адміністративного права на матеріальні та процесуальні). При цьому традиційно головним критерієм об’єднання адміністративно-правових норм та їх розподілу за структурними частинами є предмет правового регулювання 1. Традиційно система адміністративного права попередньої епохи складалась із загальної та спеціальної частин. До загальної частини адміністративного права належали норми, що діють у всіх сферах організації та функціонування державного управління. Тобто воно об'єднувало найбільш типові, загальні у правовому регулюванні зазначеної сфери норми адміністративного права. Особливу частину адміністративного права утворювали норми, що регулювали конкретні сфери й галузі управлінської діяльності. Крім того інколи виділяли ще й спеціальну частину, під якою розуміли, наприклад, норми, що регулюють здійснення адміністративної діяльності органами внутрішніх справ2. Сучасна система українського адміністративного права у зв'язку з розвитком суспільних відносин зазнає істотних змін, наповнюється новим змістом.

Мельником зроблено висновок, що воно має будуватися через призму сфер відповідальності суб’єктів державного управління. Ці сфери, з одного боку, є тими межами, за які суб’єкти державного управління не повинні виходити у процесі свого функціонування, а з іншого – саме в їх межах і складаються відносини між нею та приватними особами, які й повинні регулюватися нормами «Особливого адміністративного права».

Систему «Загального адміністративного права» представлено такими інститутами: інститутом принципів адміні­стра­тив­но­го права; інститутом суб’єктивних публічних прав приватних осіб; інститутом адміністративної процедури; інститутом публічного майна; інститутом примусового виконання адміністративних актів; інститутом матеріальної відповідальності суб’єктів державного управління.

Проте більшість висвітлених вище положень є слушними і такими, що не заперечують, а доповнюють одне одного та мають стати основою сучасної системи галузі адміністративного права України.По-перше, придатними для вітчизняного адміністративного права є компаративістичні запозичення з німецького адміністративного права щодо поділу системи адміністративного права на «Загальне адміністративне право» та «Особливе адміністративне право».По-друге, об’єктивною є потреба введення до первинних складових загального адміністративного права положень, що розкривають юридичну природу зазначеної галузі. По-третє, природним є розкриття в окремому розділі основних інститутів загальної частини адміністративного права.По-четверте, в загальному адміністративному праві має бути розкрито основні інститути адміністративного права, які утверджують пріоритет прав і свобод людини в усіх сферах її взаємодії з суб’єктами державного управління.По-п’яте, систему особливого адміністративного права має бути наповнено конкретними інститутами з урахуванням тих завдань, які покладаються на цю галузь права.

Таким чином, система адміністративного права України має таку структуру:1. Загальне адміністративне право, в якому розкриваються такі положення: адміністративне право як провідна галузь права, основні інститути загальної частини адміністративного права, джерела адміні­стративного права, суб’єкти адміністративного права, адміні­стратив­но-правові функції, форми та методи державного управління, законність і дисципліна у державному управлінні, механізм адміністративно-правового регулювання, адміністративна відповідальність, адміністративно-правові режими, адміністративні процедури та ін.2. Особливе адміністративне право, в якому знаходять своє розкриття адміністративно-правове регулювання та адміністративно-правовий захист прав свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб у галузях, сферах і секторах суспільного життя.

3. Спеціальне адміністративне право – підгалузі адміністративного права: адміністративно-господарське право, адміністративно-екологічне право, адміністративно-земельне право, комунальне право, митне право, податкове право, поліцейське право, право публічних служб, право соціального забезпечення, публічне будівельне право та ін.

4. Адміністративний процес України (Адміністративне судочинство). Отже, система сучасного адміністративного права об’єктивно є більш складною, ніж система адміністративного права попередньої епохи, коли використовувався поділ на загальну та особливу частини. Система Адміністративного права України складається із «Загального адміністративного права», «Особливого адміні­стра­тив­ного права», «Спеціального адміністративного права» та окремої процесуальної галузі «Адміністративного процесу України». багатоманітність суспільних відносин, що становлять предмет адміністративного права, зумовлює виділення в системі цієї галузі відносно самостійних елементів. Останні виступають у вигляді сукупностей норм (так званих нормативних утворень), які мають назву підгалузей та інститутів адміністративного права.

Підгалузь адміністративного права — це сукупність правових норм, що регулює суспільні відносини в певній сфері, котра виокремлюється в межах загального предмета адміністративного права.

Оскільки кожен субінститут адміністративного права при його використанні для правового регулювання у конкретній сфері державного управління набуває характерних рис, притаманних цій сфері, то на основі багатьох субінститутів адміністративного права можна сформувати низку підгалузей, об'єднавши в них норми саме за ознакою їх зв'язку з певним субінститутом. Так, службове право (право публічної служби) як підгалузь адміністративного права об'єднує всі норми, що регулюють питання проходження служби в різних органах — державна служба в органах виконавчої влади, служба у Збройних Силах України, служба в органах внутрішніх справ, дипломатична служба, служба в органах місцевого самоврядування тощо. Адміністративно-деліктне право як підгалузь адміністративного права утворюють норми, що регулюють відносини адміністративної відповідальності в різних сферах державного управління; адміністративно-процедурне право — норми, що регулюють процедури діяльності органів виконавчої влади тощо.Оскільки субінститути адміністративного права самостійного значення не мають, то вони завжди перебувають під вирішальним впливом структурних елементів системи адміністративного права — його інститутів і підгалузей. Це підтверджує тезу про внутрішню єдність, цілісність системи адміністративного права.