12.Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства. Основні інститути громадянського суспільства, конституційно-правові засоби забезпечення їх функціонування.

Гражданское общество – свободное, гуманистическое, демократическое, правовое, индивидуализированное, структурированное ( институционализированое), самоуправленческое общество состоящее из индивидуальных субъектов и общественных институтов, связанных между собой нормами и отношениями социального характера по поводу удовлетворения индивидуальных и коллективных потребностей и интересов, высшей ценностью которого является человек.

Громадянське суспільство має складну і плинну струк­туру: це комплекс соціальних груп, приватних осіб, їх асо­ціацій та інститутів (включаючи сім'ю, школу, церкву, до­бровільні об'єднання за професійними, віковими, творчими та іншими інтересами, різноманітні клуби, спілки, товарис­тва, громадські організації, рухи, політичні партії), взаємо­дія яких регулюється громадянським правом. Структура суспільства — це внутрішня його будова, що відтворює багатогранність та взаємодію складових суспільства, забезпечує його цілісність та динамізм розвитку.Структуру громадянського суспільства можна подати у вигляді п'яти систем, які відповідають певним сферам його життєдіяльності: соціальної, економічної, політичної, духовно-культурної, інформаційної. Соціальна система — певна сукупність об'єктивно сформованих взаємозв'язків між ними, а саме:а) інститути сім'ї та відносини, що обумовлюють її існування;б) відносини, які відображають соціальну сутність людини (клуби, об'єднання);в) відносини, що виникають між соціальними спільнотами (групами, націями, расами тощо).Економічна система — це сукупність економічних інститутів і відносин, у які вступають люди у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання сукупного продукту, реалізації права власності.Структурними елементами економічної системи є: приватні господарства; акціонерні товариства; кооперативні господарства; фермерські господарства; індивідуальні, приватні підприємства громадян Політична система — це сукупність цілісних саморегулюючих елементів:а) держава;б) політичні партії в) суспільно-політичні рухи та відносини, що між ними виникають. Духовно-культурна система — це відносини між людьми, їх об'єднаннями, державою та суспільством у цілому стосовно духовно-культурних благ та різного роду матеріалізованих інституцій, через які реалізуються дані відносини, що пов'язані з освітою, наукою, культурою, релігією. Інформаційна система — це система, яка складається в результаті спілкування людей та через мас-медіа (підприємства, об'єднання, що здійснюють виробництво та випуск засобів масової інформації).

Сформоване громадянське суспільство передбачає відносну свободу угруповань особистостей, які виражають інтереси певних верств населення і діяльність яких законодавчо і морально обмежується виключно інтересами інших груп. У такому розумінні громадянське суспільство постає певним механізмом соціального партнерства, що робить можливим визрівання політичної нації. Отже, процеси самоорганізації громадянського суспільства можна вважати первісною передумовою формування і становлення політичної нації. Однак воно розгортається і розвивається значно успішніше, якщо для цього створюються сприятливі негентропійні умови.

Принципы гражданского общества- 1. Принцип свободы. 2 гражд общество- открытое общество.3 оно строиться на принципах самоорганизации и самоуправления. 4. Принцип экономической свободы, равенства всех, многообразия форм собственности.5. принцип равенства всех перед законом, надежная правовая защита личности.6. свобода слова, печати, независимости СМИ.7. взаимная ответственность государства и личности, общества.

Гражданское общество в сфере ограничения гос власти основывается на определенных институтах – 1. Полититические партии и другие организации – религиозные, общественные, др. 2. Социально-экономические отношения и соответствующие институты- собственность, труд, предпринимательство. 3. Сферы образования, науки, культуры, воспитания. 4. Средства массовой информации – пресса, радио, телевиденье. 5. Церковь. 6. Местное самоуправление, территориальная громада. 7. Семья. Средства обеспечения функционирования - закон, не нарушения законов и принципов функционирования гражд общества органами гос власти.. обеспечение существования общества с помощью органов гос власти, конституционное закрепление прав и свобод человека, с помощью КУ и коснтитуц суда, судебная защита.

13.Конституційна характеристика України як демократичної, правової, соціальної держави.

В статті 1 Конституції  говориться, що Україна – правова держава.     Ідея правової держави вперше досить чітко була сформована у стаття 16 Декларації прав людини і громадянина 1789 року, в якій записано: «Будь-яке суспільство, в якому не забезпечене користування правами і не проведено розподіл влади, не має Конституції».   Забезпечення прав людини і громадянина, розподіл влади є основоположними ознаками правової держави. Така держава характеризується  пануванням  права, верховенством закону. Встановлюючи правові норми, держава сама зобов»язана їх дотримуватись, підтримувати правопорядок. В правовій державі норми права обов»язкові для державних структур в тій же мірі, що і для громадян. Органи державної влади діють лише в межах, встановлених законом, і їм дозволено лише те, на що уповноважив їх закон. Виходячи з цього, стаття 6 Конституції України встановлює, що органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією рамках та у відповідності із законами України. Правова держава характеризується верховенством закону в правовій системі. Це означає, що закони мають вищу юридичну силу в системі правових актів, що діють в державі, а  тому різноманітні правові акти, що видаються органами влади, повинні відповідати законам і не суперечити їм. Це основа законності.Правова держава діє на основі принципу розподілу влади. За допомогою цього принципу, закріпленого в статті 6 Конституції України, держава функціонує в правовому режимі, забезпечується збалансованість і рівновага, взаємний контроль у взаємовідносинах державних структур. Важливою умовою функціонування правової держави є  незалежний суд. Верховенство права, встановлене в статті 8  Конституції,  передбачає, що суд є незалежним від будь якого впливу  державних чи суспільних структур. Одним з основних  завдань влади в умовах правової держави є дотримання і охорона прав і свобод людини і громадянина.Правова держава – це така демократична держава, в якій забезпечується верховенство права, рівність всіх перед законом і незалежним судом;  де гарантуються права і свободи людини, а в основу державної влади покладені принцип розподілу влади та законність.Для формування в Україні правової держави недостатньо її проголошення на конституційному рівні. Вона повинна скластися як система гарантій від необ»єктивного втручання державних структур в функціонування саморегульованого  громадянського суспільства, від спроб перейти до неконституційного способу реалізації влади, обмежити конституційні права і свободи особистості. Для правової держави характерним є реальний режим  верховенства  права,  який забезпечує  весь спектр основних прав, свобод і обов»язків людини і громадянина.  Найважливіші його прояви – пріоритет прав і свобод людини і громадянина, незалежність суду як важливого гаранта прав і свобод, верховенство конституції по відношенню до всіх інших нормативно-правових актів. Ці ознаки знайшли своє закріплення в статтях 3, 6, 8, 126 Конституції України.Економічну основу правової держави становлять  виробничі відносини, які базуються на багатоукладності економіки, різноманітних формах власності

Важливо дане положення реально втілити в життя.Правова держава – це перш за все конституційна держава. Конституція – центр правової системи, де на базі її норм формується механізм законності. Положення про те, що Конституція України має вищу юридичну силу, що закони і інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй ( стаття 8) – це не лише відображення ролі Основного Закону в правовій системі України, але і важливий аспект характеристики держави Україна як конституційного.Формування правової держави невід»ємне від демократії, оскільки самоуправління народу може здійснюватись тільки при верховенстві права, Конституції і закону, виключаючи  деспотію  і анархію,  будь які прояви свавілля посадових осіб.

Одним із таких основоположних принципів є забезпечення інтересів людини і громадянина, їх захист від будь якого посягання.

Більшість конституційних характеристик України прямо зазначена у тексті Основного Закону держави - "суверенна, демократична, соціальна, правова держава", "унітарна держава", "республіка". Фактична наявність інших конституційних характеристик прямо витікає із змісту безпосередніх конституційних положень, наприклад, - "національна держава" (частина третя Преамбули, частина перша статті 2, статі 10, 11, 12, частина друга статті 133 Конституції України). Відповідно ці та інші конституційні положення розкривають зміст та сутність визначених (закріплених) Основним Законом держави конституційних характеристик України.Так, Україну, як суверенну державу, тобто державу, яка самостійно і незалежно від влади інших держав здійснює функції на своїй території та за її межами, виступає самостійною у міжнародних відносинах, характеризує наступне: територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; державна система оборони України, захисту її суверенітету і територіальної цілісності, недопустимість розташування на території України іноземних військових баз, наявність в Україні інституту єдиного громадянства….тощо.Як суверенна держава, Україна має також всі необхідні державні атрибути: державні символи, державну мову, власну національну грошову одиницю - гривню, столицю, офіційну назву тощо.

Положення статті 1 Конституції України також проголошує нашу державу демократичною.

Стаття 1 Конституції визначаєУкраїну правовою державою. Держава є правовою за умови, коли основою її функціонування є право, що гарантує права і свободи громадян, обмежує державу, а державна влада здійснюється на засадах верховенства права та поділу влади

Визначення на конституційному рівні України як суверенної національної держави, держави унітарної, демократичної з республіканською формою правління, а також держави соціальної та правової, - є і залишається надалі генеральним напрямком розвитку України на ближчу та дальшу перспективи.