31.Мода у часи Французької революції: санкюлоти, інкруаяблі та марвеєзки.

В період фр.рев (1789-1794) мода дуже змінилася.Всі прошарки населення були втягнуті в політичну боротьбу і в залежності від свої політичних поглядів стали носити костюми які підчеркували їх приналежність до тої чи ін.. партії. Сторонники короля одягались в світлий розкішний одяг,носили короткі панталони-кюлоти та пудрили зачіски закрученого волосся.

В вищому суспільстві появились молоді модники,які називали себе – «інкруаябль» тобто неймовірний, та молоді «мервейзи»-неперевершені.

Інкруаяблі носили довге не рівно пострижене волосся,яке спдало на щоки та плечі,так звані «собачі вуха» та двоуголкуз широкими полями яку одягали поперек або носили на руці. Їх костюм був верхом ексцентричності: сорочка з накрохмаленим коміром який наполовину закривав щоки,короткий прямий жилет,темного кольору сюртук або фрак який погано лягав з великими лацканами,світлі широкі панталони,зібрані в складки та доходили майже до грудей.Вони заправлялись в гусарські чоботи з відворотами. Шию та підборіддя закривав широкий білий галстук який був схожий на салфетку.З шиї звисав на стрічці лорнет зі скельцями величиною з тарілку,і всю цю ходячу карикатуру доповнювала товста деревяна палка.

Супутниці «інкруаяблів» - «мервейзи» носили тонке муслінове,укорочене плаття сорочкового покрою,без рукавів з глибоким вирізом,підпоясане під грудьми,зі шлейфом поверх корсажу.У них були великі голвні убори,туфлі без каблуків типу сандалі.Стали модними тюрбани з вел.кільк. піря,шарфи які були обовязк. У гард. Кожної модниці. До поч..19 ст. костюми стали строгіші.

32.Український костюм періоду Козаччини,витоки,засади,компоненти.

Так, основним елементом одягу завжди була сорочка. Жіночий одяг складався з вишитої сорочки (тунікоподібної, поликової або на кокетці) і незшитого поясного одягу: дерги, запаски, плахти. З XIX століття стали носити зшиті «спідниці». У прохолодну погоду носили безрукавки (корсетки, киптарі тощо). Сорочка була, як правило, прикрашена вишитим або тканим орнаментом по коміру, подолу, на рукавах — місцях, де максимально відкритий доступ до тіла.. Основним верхнім одягом жінок була свита або свитка з білого сукна. Жінки обов'язково носили різні очіпки, рушникоподібні головні убори («намітки»), пізніше — хустки. Чоботи носили чорні або червоні. Святковим взуттям в теплу погоду були черевички, а повсякдень носили взуття з сиром'ятної шкіри — постоли і личаки.

Чоловічий костюм складався з сорочки (з вузьким стоячим, часто вишитим коміром зі шнурком), заправленої у широкі або вузькі штани, безрукавки (сердаки, лейбики) і пояса. Пояс взагалі був обов'язковим елементом одягу і виконував найрізноманітніші функції (закріплення одягу, захист м'язів живота при важкій роботі). На ноги бідні селяни взували постоли — стягнуті шматки сиром'ятної шкіри або личаки, заможні ж носили чоботи.

Козацький одяг складався з жупана, черкески, яскравих шароварів, шалевого пояса-кушака, кобеняка (плаща), сукняного кунтуша з відкидними рукавами, білого жупана з шовкової тканини і оксамитовим шликом, шовкового пояса з золотими китицями, сап'янових чобіт, шапки-кабардинки з річкового звіра кабарги чи видри, оздобленої навхрест позументом, кожуха з овечої шкури, кудлатої вовняної бурки для негоди. З цього набору обов'язковими були сорочка і шаровари.Восени та взимку і чоловіки і жінки носили опанчу (довгий дорожній одяг з вилогами, прикрашений кольоровими шнурами), кобеняки (прообраз плаща з щільного грубого сукна, який носився поверх одягу), кожухи. Кожухи часто покривали сукном.