Запорізький педагогічний коледж
О.М.Мельник
Психодіагностичні методи
(практичні заняття із
загальної психології)
Запоріжжя
2012р.
Зміст
Y
Практичне заняття № 1. 3
Тема. Визначення самооцінки, її змісту та характеру. 3
Практичне заняття № 2 14
Тема: визначення індивідуальних особливостей уваги. 14
Практичне заняття №3 21
Вивчення індивідуальних особливостей пам'яті 21
Практичне заняття №4 28
Дослідження особливостей мислительних процесів 28
Практичне заняття №5. 38
Тема: Визначення індивідуальних особливостей уяви. 38
Практичне заняття №6. 45
Визначення типу темпераменту та його особливостей. 45
Практичне заняття №7 55
Визначення індивідуальних рис характеру. 55
Практичне заняття №8. 68
Визначення наявності здібностей та інтересів до різних сфер діяльності. 68
МЕТОДИКА ВИЯВЛЕННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ 76
Практичне заняття № 1. Тема. Визначення самооцінки, її змісту та характеру.
Мета. Формування вміння визначити власну самооцінку, аналізувати власну особистість, складати план самовдосконалення.
Обладнання: Інструкції до проведення практичного заняття.
Хід заняття.
І. Оголошення теми і мети заняття. Мотивація навчальної діяльності.
ІІ. Повторення раніше вивченого теоретичного матеріалу.
а) бесіда
- порівняйте поняття «особистість», «індивід», «індивідуальність»;
- перерахуйте особливості особистості;
- зробіть порівняльну характеристику структури особистості за С.Л.Рубінштейном та
К.К. Платоновим;
- обґрунтуйте роль і місце самооцінки в структурі особистості. Зазначте шляхи та умови її формування.
б) розв’язування психологічних задач (за збірником «Загальна психологія. Практикум» за ред.. В.В. Волошиної) « 1,2,3,4 с.140-141.
ІІІ. Практична частина заняття .
Дослідження самооцінки за процедурою рангування
Досліджуваному пропонується за допомогою відповідної шкали оцінити окремі якості своєї особистості. Потім дані його самооцінки порівнюються з «об’єктивними» оцінками. Останні можуть бути отримані шляхом заповнення аналогічного оцінного запитувальника групою осіб, які добре знають досліджуваного наприклад, його академічною групою (рейтинг), або в результаті виконання ним комплексу спеціально підібраних поведінкових тестів. Показником адекватності самооцінки слугує ступінь її відповідності результатам об’єктивного оцінювання.
При вивченні самооцінки за допомогою процедури рангування на бланку (форма 1) перераховуються 20 (наприклад) якостей особистості. У лівій колонці (№) досліджуваний рангує ці якості відповідно до того, як вони йому імпонують.
Потім справа (№1) він рангує ці якості відповідно до себе; між бажаним і реальним рівнем кожної якості визначається різниця (d), яка підноситься у квадрат (d2). Потім підраховується сума квадратів (Σd2) і за формулою
Де n – число якостей у списку, визначається коефіцієнт кореляції.
Чим ближче коефіцієнт до 1 (від 0,7 до 1,0) тим вища самооцінка і навпаки. Про адекватну самооцінку свідчить коефіцієнт від 0,4 до 0,6.
форма 1
№ |
Якості особистості |
№1 |
Ранг
|
|
d |
d2 |
|||
1. |
Поступливість |
|
|
|
2. |
Сміливість |
|
|
|
3. |
Запальність |
|
|
|
4. |
Наполегливість |
|
|
|
5. |
Нервозність |
|
|
|
6. |
Терплячість |
|
|
|
7. |
Захоплюваність |
|
|
|
8. |
Пасивність |
|
|
|
9. |
Холодність |
|
|
|
10. |
Ентузіазм |
|
|
|
11. |
Обережність |
|
|
|
12. |
Примхливість |
|
|
|
13. |
Повільність |
|
|
|
14. |
Нерішучість |
|
|
|
15. |
Енергійність |
|
|
|
16. |
Життєрадісність |
|
|
|
17. |
Упертість |
|
|
|
18. |
Сором’язливість |
|
|
|
19. |
Безтурботність |
|
|
|
20. |
Підозріливість |
|
|
|