27. Концепції оподаткування

Будь-який податок може бути розкладений на складові — елементи оподаткування. Серед них виділяють: платника податку, об'єкт оподаткування, одиницю оподаткування, податкову базу, джерело сплати податку, податкову ставку та квоту.

Концепція неупередженого міжнародного оподаткування

З точки зору ефективності, на думку західних економістів, завданням податкової системи є встановлення неупереджених норм оподаткування, тобто норм, які б не могли діяти ні проти, ні на користь якого-небудь виду діяльності. Рішення про господарську діяльність, інвестування та споживання мають прийматися з причин, не пов'язаних із оподаткуванням. Концепція неупередженого міжнародного оподаткування має такі правила:

- неупередженість стосовно експорту капіталу.

-неупередженість щодо імпорту капіталу (іноземна, або конкурентна неупередженість).

-національна неупередженість.

Субєкти міжнародного бізнесу обкладаються двома найголовнішими податками: податком на додану вартість і на прибуток. Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком, який є часткою новоствореної вартості, входить до ціни реалі­зації товарів (робіт, послуг) і сплачується споживачем до дер­жавного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, ви­конання робіт, надання послуг.

Прибуткове оподаткування є важливим елементом системи прямих податків, яке дозволяє регулювати доходи суб’єктів господарювання та формувати надходження до бюджету.

Міжнародне оподаткування на сучасному етапі характеризується координацією податкового законодавства суверенних держав з метою уникнення подвійного оподаткування суб'єктів міжнародних відносин.

Подвійне оподаткування виникає внаслідок того, що одна держава претендує на право стягувати податок на основі факту проживання (або громадянства) платника податку, а інша — на основі місця отримання доходу. Подвійне оподаткування може виникати й у випадку, коли обидві сторони стверджують, що платник податку є їх резидентом, або якщо кожна з двох держав стверджує, що дохід отримано саме на її території. Країни намагаються уникати подвійного оподаткування або одностороннім шляхом на основі внутрішнього (національного) законодавства, або згідно з двосторонніми міждержавними договорами з питань оподаткування.

Трансферна ціна - це ціна, яка встановлюється в господарських операціях між різними підрозділами єдиної компанії або між учасниками єдиної групи компаній (такі угоди часто називають «контрольованими»). Відповідно, діяльність по встановленню таких «внутрішніх» цін називається трансфертним ціноутворенням. Трансферна ціна може істотно відрізнятися від ціни на аналогічний продукт, яка встановилася на відкритому ринку.

Вона застосовується в цілях уникнення подвійного оподаткування, а також у випадках виплати кредитів, орендної плати і так далі.

28. Україна та міжнародні фінансові організації. Історія та сучасний стан розвитку взаємовідносин.

Україна бере участь у діяльності провідних міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР). Співпраця України з цими організаціями є важливим джерелом залучення додаткових фінансів до національної економіки.

Взаємовідносини з МВФ. Можна виділити три етапи. Перший етап (1994-1995 рр.) характеризується наданням МВФ кредитів за програмою системної трансформаційної позики (STF) в сумі 742 млн.дол. для підтримки платіжного балансу України. На другому етапі (1995-1998 рр.) було реалізовано три програми "Стенд-бай", затверджені в обсязі 2185,5 млн.дол. Ці кредити призначалися для підтримки курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України. Третій етап (1998-2001 рр.) розпочався з вересня 1998 р. запровадженням трирічної Програми розширеного фінансування (EFF), якою передбачено надання позики загальною сумою 2,226 млрд.дол. Головна її мета - сприяння макроекономічній стабілізації в Україні і виходу на позитивну економічну динаміку, забезпечення протягом 2001-2005 рр. щорічних темпів зростання реального ВВП на рівні не менше 4-5%.

Взаємовідносини зі Світовим банком. Цей напрям співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями є основним джерелом інвестиційного фінансування. Від Світового банку вона отримує системні позики та інвестиційні кредити. Перший етап (1992 - грудень 1994 рр.) припадають переважно ознайомчі та дослідні місії СБ, результатами яких стали звіти про економічну та соціальну ситуацію в Україні і запровадження першого інвестиційного проекту обсягом близько 17 млн. дол. Другий етап (кінець 1994 - 1997 рр.) охоплює підготовку та реалізацію СБ системних проектів, спрямованих на реформування окремих секторів економіки та соціальної сфери. Третій етап (1998 - 2000 рр.) характеризується як збільшенням обсягів кредитування з боку СБ, так і початком погашення заборгованості, що виникла. Загалом за весь час співпраці з СБ Україна отримала понад 2,1 млрд. дол.

Взаємовідносини з ЄБРР. За останній період увагу ЄБРР зосереджено на пріоритетних напрямах розвитку в Україні малого та середнього бізнесу (17% від загального портфеля проектів), банківсько-фінансової системи (5%), енергетичного сектору (27%), енергозбереження (3%), транспортної інфраструктури (11%), телекомунікацій (9%), систем водопостачання (3%), агропромислового комплексу (17%), готельної інфраструктури (1%). Серед восьми затверджених проектів були: модернізація автомагістралі Київ-Чоп (65 млн. дол.), програма кредитної підтримки експортних підприємств (50 млн. дол.).

Україна і МФК. У 1996 р. МФК надала кредит Першому українському міжнародному банку обсягом 10 млн дол. для позик місцевим приватним компаніям. Міжнародна фінансова корпорація здійснила також Проект приватизації незавершеного будівництва в Україні, який фінансувало агентство США з міжнародного розвитку. Корпорація здійснила також дослідження проблем розвитку малого бізнесу в Україні.