Питання на державний іспит «Міжнародні фінанси»

1. Поняття світової валютної системи та її елементи.

2. Еволюція світової валютної системи. Типи валютних систем.

3. Проблема конвертованості національної валюти.

4. Проблема вибору режиму валютного курсу.

5. Паритет купівельної спроможності як вартісна основа обмінного курсу валют. Фактори, що впливають на величину валютного курсу.

6. Сутність та призначення валютного курсу в системі міжнародної економіки та міжнародних фінансів. Види валютних курсів.

7. Розрахункові та платіжні засоби в системі міжнародних фінансів. Види, загальна характеристика, сфера застосування кожного з них.

8. Комунікаційні системи у сфері міжнародних фінансів. Міжнародні платіжні системи: SWIFT, CHIPS, Fed Wir, TARGET.

9. Поняття світових потоків капіталу та їх роль у розвитку світової економіки та глобалізації фінансових ринків.

10. Поняття та основні складові світових фінансів. Взаємозв’язок міжнародних фінансів та світового економічного середовища.

11. Основні характеристики, канали руху та фактори, що впливають на рух світових фінансових потоків.

12. Міжнародні фінансові ринки. Фінансові ресурси світового господарства та механізм їх перерозподілу.

13. Суб’єкти міжнародних фінансів та їх характеристика.

14. Міжнародні організації як суб’єкт міжнародних фінансів.

15. ТНК як суб’єкт міжнародних фінансів.

16. ТНБ як суб’єкт міжнародних фінансів.

17. Світові фінансові центри: поняття, стадії розвитку, необхідні елементи та основні умови.

18. Міжнародний валютний ринок. Організація, регулювання та основні тенденції розвитку.

19. Різновиди операцій на міжнародному валютному ринку, інструменти валютного ринку.

20. Різновиди операцій на міжнародному ринку капіталу. Інструменти міжнародного ринку капіталу.

21. Різновиди операцій на міжнародному грошовому ринку. Інструменти міжнародного грошового ринку.

22. Міжнародний ринок облігацій. Організація, регулювання, основні тенденції розвитку.

23. Види міжнародних облігацій.

24. Міжнародна заборгованість, як сучасна проблема міжнародних фінансів. Еволюція, сучасний стан, шляхи вирішення.

25. Організаційні засади міжнародних розрахунків. Система кореспондентських відносин між банками у сфері міжнародних фінансів. Форми міжнародних розрахунків.

26. Складові платіжного балансу. Методи регулювання стану платіжного балансу.

27. Концепції оподаткування суб’єктів міжнародних фінансів. Елементи оподаткування і умови звільнені від податків суб’єктів міжнародних фінансів.

28. Україні та міжнародні фінансові організації. Історія та сучасний стан розвитку взаємовідносин.

29. Сучасні фінансові проблеми України.

30. Перспективи стабілізації світових фінансових ринків і місце України на світовому фінансовому ринку.

1.Поняття світової валютної системи та її елементи.

Світова валютна система — це форма організації та регулювання валютних відносин між країнами, що склалося історично і закріплені в міжнародних угодах.

Світова валютна система виникла в середині ХІХ ст. одночасно з розвитком міжнародних економічних відносин.

Функції світової валютної системи:

сприяння розвитку товарообмінних операцій;

установлення правил та механізмів для забезпечення оптимального співвідношення між національними грошовими відносинами;

сприяння у здійсненні розрахунків через систему фінансово-посередницьких закладів.

В умовах поглиблення інтеграції економік різних країн валютна система відіграє все більш важливу та самостійну роль в світогосподарських зв'язках. Вона здійснює безпосередній вплив на економічне становище країни: темпи зростання виробництва та міжнародного обміну, на ціни, заробітну плату тощо. Від ефективності валютного механізму, рівня втручання державних та міжнародних валютно-фінансових організацій в діяльність валютних, грошових та золотих ринків багато в чому залежить економічний розвиток, зовнішньоекономічна стратегія промислово розвинутих країн. Зростання вагомості валютної системи примушує промислове розвинуті країни удосконалювати старі та шукати нові інструменти та методи державно-монополістичного регулювання валютної сфери на національному та наднаціональному рівнях.

До основних елементів світової валютної системи належать:

• Світові грощі (резервні валюти та міжнародно розрахункові валютні одиниці – СДР)

• режим валютних паритетів;

• уніфікований режим валютних курсів і паритетів (валютний паритет — це законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу);

• регламентація режимів валютних курсів (міждержавне регулювання валютних обмежень та міжнародної валютної ліквідності)

• міжнародна валютна ліквідність — це здатність певної країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань. Міжнародні ліквідні ресурси включають такі елементи, як золотовалютні резерви, резервні кредити в МВФ і розрахунки в СПЗ та євро;

• умови конвертованості валют;

• міждержавне регулювання валютних обмежень;

• уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу;

• режим світових валютних ринків і ринків золота;

• міжнародні організації, які здійснюють міждержавне валютне регулювання.

2. Еволюція свс. Типи валютних систем.

Історія валютних систем свідчить, що їх класифікація здійснюється за ознакою резервного активу, тобто активу, за допомогою якого можна врегулювати дисбаланси в міжнародних розрахунках. За цією ознакою стандарти валютних систем поділяються на золотий, золотодевізний та девізний.

Золотомонетний стандарт в міжнародній валютній системі був започаткований в 1880 році. На той час більшість держав випускали свої національні грошові одиниці у вигляді золотих монет. У ній дійсні гроші, тобто золоті монети, злитки та коштовності, виконують всі функції грошей всередині країни і водночас є світовими грошима. В золотомонетному обігові валютний курс, тобто співвідношення між валютами різних держав, не може істотно відхилятися від золотого паритету, тобто від відношення вагових кількостей золота, які є в різних національних монетах. Паперові банкноти вільно розмінювалися на золото за номіналом, що надавало грошовій системі додаткову гнучкість і стійкість. Після першої світової війни золотомонетний стандарт був замінений золотодевізним стандартом, що було підтверджено угодою на Генуезькій конференції в 1922р. Суть цього стандарту полягає в тому що поряд з золотом функції світових грошей почали виконувати валюти окремих провідних країн світу. Він діяв протягом 1922-1976 pp. В його розвитку прийнято розрізняти кілька етапів. Перший етап охоплював період після Генуезької конференції 1922р. до 1933р. і характеризувався золотозливковим стандартом. Суть його полягала в тому, що монети в обіг не випускалися, але центральні банки обмінювали за фіксованою державною ціною паперові банкноти на зливки стандартної ваги (приблизно 12,5 кг.). Другий етап охоплює 1933-1944рр.і характеризується такими рисами: 1. припинення обігу золотих монет і перехід до використання всередині країни паперових грошей; 2. припинення оберненості паперових грошей в золото всередині країни; застосування державного регулювання міжнародних валютних відносин; 3. обмін центральними банками національних банкнот на ту іноземну валюту (девіз), яка залишалася розмінною. Третій етап 1944 -1976 pp. оформлений на міжнародній фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США) в 1944 p. 1) запровадження уніфікованої системи валютних курсів у відповідності з встановленим паритетом, тобто офіційно зафіксованим курсом валюти до золота або іншої валюти; 2) встановлення паритету валют до золота прямо або опосередковано через золотий зміст американського долара, зафіксований на 1 липня 1944 р. в розмірі 0,88571 г чистого золота за 1 долар, або 35 доларів за тройську унцію (31,1 г чистого золота); 3) забезпечення конвертованості двох резервних валют (долара США і фунта-стерлінгів) в золото за офіційним курсом; Міжнародна конференція, що відбулася в 1976р. в столиці Ямайки - Кінгстоні. Девізний стандарт (паперово-валютний стандарт, Ямайська валютна система) лежить в основі сучасної валютної системи. Основні її риси такі: вільний вибір країною системи валютного курсу - фіксованого або плаваючого, встановленого в односторонньому порядку чи на основі багатосторонніх угод; наділення МВФ правом здійснювати жорсткий нагляд за розвитком валютних курсів і угодами про їх встановлення; відміна золотодевізного стандарту і введення стандарту СДР-спеціальних прав запозичення;відміна офіційної ціни золота, і воно перестало виконувати роль офіційного засобу платежу між МВФ і його членами, тобто замість принципу обміну валюти на золото по схемі. Розрізняють національну, регіональну і світову валютні системи. Національна валютна система — сукупність валютно-економічних відносин, за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний обіг, утворюються і використовуються валютні ресурси країни. Основою національної валютної системи є національна. Світова валютна система це форма організації та регулювання валютних відносин, які закріплені в міжнародних угодах та обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва. Регіональна валютна система – це правова форма організації валютних відносин між групою країн.(ЄС)