3.6. Механізм поповнення маси грошей в обороті

Випуск в обіг грошових знаків у всіх формах називається емісією. Розрізняють первинну емісію грошей, яку здійснюють центральні банки, і вторинну емісію депозитних грошей комерційних банків.

Центральним банкам належить виняткове право здійснення банкнотної емісії. Згідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність” НБУ є емісійним центром і йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг.

Банкнотна емісія має кредитний характер. Це означає, що кожному впровадженню в обіг певної суми банкнотних знаків на рахунку в центральному банку має відповідати певна кредитна позиція — чи то кредит уряду, чи комерційному банку, чи зарубіжні активи.

Іншим каналом поповнення маси грошей в обороті є система обслуговування бюджетного боргу. Вона грунтується не на випуску в обіг нових грошей, а па відкритом ринку державних боргових забов’язань.

Продаючи цінні папери, держава позичає гроші у суб’єктів фінансового ринку й оформляє ці позики як державний борг країни. Купуючи державні зобов’язання, центральний банк створюе “базу” для наступної депозитної емісії комерційних банків, що безпосередньо призводить до зростання в обсігу грошової маси. Якщо ж цінні папери держави розміщуються поза емісійними установами, то приріст державного боргу не впливає на пропозицію грошей. У цьому випадку відбувається лише перерозподіл кредитних ресурсів і позикового капіталу.

Центральний банк здійснюе також емісію грошей у разі купівлі іноземної валюти, коли на валютному ринку значно підвищується на неї попит.

Емітентами грошової маси , безпосередніми суб’єктами емісійного процесу є також комерційні банки.

Комерційні банки утворюють депозитні гроші, надаючи своїм клієнтам кредити. Коли банки надають позику, грошова маса зростає, коли ж отримана позика повертається — зменшується .

Такий ефект емісії грошей має місце, коли комерційний банк купує на фондовому ринку державні цінні папери. У цьому разі державні зобов’язання перетворюються в платіжні засоби. Додаткова емісія грошей можлива також шляхом придбання банком іноземної валюти.

І навпаки, продаж державних цінних паперів чи продаж іноземної валюти означатиме зменшення грошової маси.

Механізм утворення грошей комерційними банками можна показати в такій послідовності. Приймаючи різні види внесків на свої поточні рахунки комерційні банки зобов’язуються повернути з виплатою певного відсотка клієнтам їх внески в певні строки.Деяку частку, наприклад, 20% від загальної суми депозитів, комерційні банки повинні зберігати в центральному банку як обов’язкові резерви. Решта коштів, а це, відповідно, 80% загальної суми злучених коштів становитимуть кредитні ресурси банку .

Обов’зкові резерви — це частка (норма у відсотках) банківських депозитів, яка згідно вимог чинного законодавства чи у відповідності до діючих нормативних актів має зберігатися у формі касової готівки комерційних банків та їх депозитів у центральному банку.

Норми обов’язкових резервів в Україні встановлюються НБУ. Їх визначення має за мету:

1. забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків;

2. підтримання ліквідності банків;

3. регулювання можливостей комерційних банків здійснювати емісію банківських грошей: за допомогою високої норми резерву звужувати таку емісію, низької — стимулювати.

Банк може видавати нові позики й утворювати тим самим додаткові гроші лише тоді, коли він має вільні резерви, тобто резерви, що перевищують встановленну законом мінімальну суму, яку він зобов’язаний зберігати.

Видаючи кредит, банки перетворюють пасивні гроші в активну грошову масу. Банк відкриває рахунок, з якого боржник виписує чеки для розрахунків зі своїми кредиторами. Чеки надходять в інші банки, збільшуючи їх депозитний потенціал і можливості кредитування. Виходить, що депозитні суми, надходячи в міжбанківський оборот, мають властивість до самозростання грошової маси.

Ланцюгова реакція охоплює інші банки і, таким чином, у банківській системі виникають нові й нові кредити та депозити.

Виходячи з того, що норма обов’язкового резерву становить 20 %, складемо таблицю:

Процес грошово-кредитної мультиплікації (грн.)

Комерційні банки	Нові депозити	Обов’язкові резерви	Позики та інвестиції
Банк А	1000	200	800
Банк Б	800	160	640
Банк В	640	128	512
Загальний підсумок операцій банківської системи в цілому	5000	1000	4000

Як бачимо, банківська система баготоразово (у 5 разів) збільшила депозитні ресурси – з 1000 до 5000 грн. Цей процес має назву багаторазової експансії банківських депозитів.

Зв’язок між банківськими резервами та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор — це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку.

Величина грошового мультиплікатора визначається за формулою:

m = 1 / MR · 100%

де m – величина грошового мультиплікатора чи коефіціент експансії депозитів;

MR – норма обов’язкових резервів.

Цей коефіціет показуе максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар чи гривня) наднормативних резервів з даною величиною MR.

Щоб визначити максимальну суму нових грошей (М),що можуть бути утворені банківською системою на основі данї суми наднормативних резервів(E), треба помножити E на коефіцієнт експансії (m). Отримаємо формулу:

М = Е · m = Е · 1 / МR · 100.

Яка визначає єфект кредитного мультиплікатора в реальному грошовому вираженні.