
- •Апаратні та програмні засоби пеом.
- •Постановка основних граничних задач для рівнянь у частинних похідних другого порядку.
- •Лінійна задача оптимальної швидкодії (на прикладі системи керування, що описується системою двох диференціальних рівнянь першого порядку, із застосуванням принципу максимуму Понтрягіна).
- •Принцип оптимальності Белмана. Рівняння Белмана для задачі з дискретним часом. Схема методу динамічного програмування.
- •Частинний коефіцієнт кореляції. Властивості та методика використання.
- •Реляційна модель Кодда. Реляційна алгебра.
- •Банахові простори. Лінійні оператори та лінійні функціонали у банахових просторах.
- •Норма функціонала - .
- •Теорема Хана-Банаха про поширення лінійного функціоналу.
- •Інтегральні рівняння. Теореми Фредгольма.
- •Вивід у граматиці. Дерево виводу. Лівостороння та правостороння стратегії виводу
- •Математичні моделі довготривалого страхування.
- •Метод функції Гріна розв’язку граничних задач.
- •Міра Лебега та її властивості.
- •Метод теорії потенціалу.
- •Проблеми моделювання динамічних систем з розподіленими параметрами.
- •Інтегральні лишки. Лема Жордана.
- •Класифікація запитів.
- •Метод Фур’є розділення змінних (на прикладі рівнянь гіперболічного типу).
- •Метричні простори. Приклади. Повні метричні простори. Принцип стискуючих відображень.
- •Комплексна площина. Сфера Рімана.
- •Степеневі ряди. Теореми Абеля.
- •Принцип максимуму Понтрягіна. Теорема про необхідну умову оптимальності (закріплені кінці, закріплений час, без доведення).
- •Ермітові оператори, проектори. Спектральний розклад ермітових операторів.
- •Поняття мовного процесора. Типи мовних процесорів. Основні фази мовного процесора.
- •Структура мовного процесора типу транслятор
- •Структура мовного процесора типу інтерпритатор
- •Гільбертові простори. Нерівність Коші-Буняковського. Визначення норми.
- •Керованість для нестаціонарних та стаціонарних лінійних систем. Необхідні та достатні умови цілком керованості.
- •Означення (цілком керован на пром)
- •Скінченні автомати. Методика побудови лексичного аналізатора на основі скінченного автомата.
- •Зауваження 1 (узагальнен Означення 1)Задачу знаходження вектору - стану системи (1) або окремих його компонент за відомою на деякому проміжку функцією (3),
- •Регулярні множини та регулярні вирази, їх звязок із скінченними автоматами. Основні тотожності в алгебрі регулярних виразів.
- •Деяка мова задається скінченим автоматом коли мова є регулярною множиною.
Банахові простори. Лінійні оператори та лінійні функціонали у банахових просторах.
Простір
називається лінійним
(або векторним), якщо в ньому однозначно
визначені операції множення на скаляр
і додавання, що мають властивості :
,
,
,
,
,
.
Банаховий простір – повний лінійний нормований простір. Властивості:
1)
.
2)
3)
Відображення
,
називається лінійним оператором,
якщо
і
.
Якщо відображення
неперервне, то
називається неперервним оператором.
Нормою
лінійного неперервного оператора
називається
число
Нехай
- лінійні неперервні оператори.
Добутком
операторів
і
називається оператор
,
,
.
Спряженим
до оператора
,
називається оператор
:
,
,
.
Функціонал
–
відображення
(або
).
Функціонал
називається лінійним, якщо він
адитивний (
)
і однорідний (
).
Функціонал
називається обмеженим,
якщо
.
Норма функціонала - .
Функціонал
називається неперервним, якщо
з того, шо
,
в просторі
.
Властивості лінійних функціоналів:
Адитивний функціонал неперервний в одній точці неперервний всюди.
Неперервний адитивний функціонал – однорідний.
Обмежений
неперервний.
Поширення
функціонала – лінійний функціонал
,
:
.
Теорема Хана-Банаха про поширення лінійного функціоналу.
Нехай
-
лінійний нормований простір,
.
На
визначено
лінійний функціонал
.
Тоді
можна поширити на
зі збереженням норми, тобто
.
Наслідок.
-
лінійний нормований простір.
.
Інтегральні рівняння. Теореми Фредгольма.
Оператор
А
визначається
як
– р-ня
Фредгольма 1-го
роду,
– 2-го
роду
де
– шукана функція;
– ядро інтегрального р-ня:
;
– вільний
член інтегрального р-ня:
Перша теорема Фредгольма для інтегрального рівняння з виродженим ядром.
У
випадку, коли
для
інтегрального рівняння Фредгольма
другого роду з виродженим ядром і
спряженого для нього існує єдиний
розвязок
в класі неперервних функцій для будь-яких
вільних членів f(x) і g(x) із класу неперервних
функцій.
Друга теорема Фредгольма для інтегрального рівняння з виродженим ядром.
Теорема.
У випадку, коли
,
для однорідного рівняння Фредгольма
і спряженого для нього існує однакова
кількість лінійно незалежних розвязків,
що дорівнює N-q, де q-ранг матриці
,
.
Третя теорема Фредгольма для інтегрального рівняння з виродженим ядром.
Теорема.
У випадку, коли
,
для інтегрального рівняння Фредгольма
другого роду з виродженим ядром для
існування розвязку
необхідно і достатньо, щоб вільний член
був ортогональним до всіх розвязків
спряженого однорідного рівняння
.
Сам
розвязок
в цьому випадку не єдиний, і визначається
з точністю до лінійної оболонки,
натягнутої на систему власних функцій
параметру
(характеристичного числа) і цей розвязок
визначається за формулою:
;
.
Перша
теорема Фредгольма для інтегрального
рівняння з неперервним ядром.Якщо
інтегральне рівняння Фредгольма з
неперервним ядром
має
єдиний розвязок
для будь-якого вільного члена f
із класу неперервних функцій, то і
спряжене до нього
має єдиний розвязок для будь-якого вільного члена g із класу неперервних функцій.
Друга теорема Фредгольма для інтегрального рівняння з неперервним ядром.
Теорема
Якщо інтегральне рівняння Фредгольма
другого роду
має розвязок
не для будь-якого f,
то однорідне рівняння
і
спряжене до нього однорідне рівняння
мають
однакову кількість лінійно незалежних
розвязків.
Третя теорема Фредгольма для інтегрального рівняння з неперервним ядром.
Якщо рівняння має розвязок не для будь-якого вільного члена f з класу неперервних функцій, то для того, щоб розвязок рівняння існував при даному вільному члену f, необхідньо і достатньо, щоб вільний член був ортогональним до всіх розвязків спряженого однорідного рівняння.
Четверта теорема Фредгольма для інтегрального рівняння з неперервним ядром.
Теорема.
Для будь-якого R>0
(const) в крузі
може
існувати лише скінченна кількість
характеристичних чисел неперервного
ядра K(x,y).