
- •Апаратні та програмні засоби пеом.
- •Постановка основних граничних задач для рівнянь у частинних похідних другого порядку.
- •Лінійна задача оптимальної швидкодії (на прикладі системи керування, що описується системою двох диференціальних рівнянь першого порядку, із застосуванням принципу максимуму Понтрягіна).
- •Принцип оптимальності Белмана. Рівняння Белмана для задачі з дискретним часом. Схема методу динамічного програмування.
- •Частинний коефіцієнт кореляції. Властивості та методика використання.
- •Реляційна модель Кодда. Реляційна алгебра.
- •Банахові простори. Лінійні оператори та лінійні функціонали у банахових просторах.
- •Норма функціонала - .
- •Теорема Хана-Банаха про поширення лінійного функціоналу.
- •Інтегральні рівняння. Теореми Фредгольма.
- •Вивід у граматиці. Дерево виводу. Лівостороння та правостороння стратегії виводу
- •Математичні моделі довготривалого страхування.
- •Метод функції Гріна розв’язку граничних задач.
- •Міра Лебега та її властивості.
- •Метод теорії потенціалу.
- •Проблеми моделювання динамічних систем з розподіленими параметрами.
- •Інтегральні лишки. Лема Жордана.
- •Класифікація запитів.
- •Метод Фур’є розділення змінних (на прикладі рівнянь гіперболічного типу).
- •Метричні простори. Приклади. Повні метричні простори. Принцип стискуючих відображень.
- •Комплексна площина. Сфера Рімана.
- •Степеневі ряди. Теореми Абеля.
- •Принцип максимуму Понтрягіна. Теорема про необхідну умову оптимальності (закріплені кінці, закріплений час, без доведення).
- •Ермітові оператори, проектори. Спектральний розклад ермітових операторів.
- •Поняття мовного процесора. Типи мовних процесорів. Основні фази мовного процесора.
- •Структура мовного процесора типу транслятор
- •Структура мовного процесора типу інтерпритатор
- •Гільбертові простори. Нерівність Коші-Буняковського. Визначення норми.
- •Керованість для нестаціонарних та стаціонарних лінійних систем. Необхідні та достатні умови цілком керованості.
- •Означення (цілком керован на пром)
- •Скінченні автомати. Методика побудови лексичного аналізатора на основі скінченного автомата.
- •Зауваження 1 (узагальнен Означення 1)Задачу знаходження вектору - стану системи (1) або окремих його компонент за відомою на деякому проміжку функцією (3),
- •Регулярні множини та регулярні вирази, їх звязок із скінченними автоматами. Основні тотожності в алгебрі регулярних виразів.
- •Деяка мова задається скінченим автоматом коли мова є регулярною множиною.
Апаратні та програмні засоби пеом.
Апаратні засоби – матеріальна частина обчислювальної техніки, що включає в себе електричні та електронні елементи (наприклад, прилади та схеми), електромеханічні елементи (наприклад, дисководи) та механічні елементи (наприклад, стійки).
Програмні засоби – загальний термін для позначення “невідчутних”, на відміну від фізичних, складових частин обчислювальної системи (ОС). В більшості випадків під ПЗ розуміються програми, що виконуються ОС, щоб підкреслити їх відмінність від апаратних засобів тієї ж системи. Термін охоплює як програми в символічному записі, так і виконувані форми цих програм. Розрізняють системні ПЗ, які є необхідним доповненням до технічних засобів, що забезпечують загальну ефективність роботи ОС (і тому звичайно поставляються самим виробником ОС), і прикладні ПЗ, специфіка яких визначається роллю обчислювальної машини в даній організації.
_____________________________________________________________________________
Постановка основних граничних задач для рівнянь у частинних похідних другого порядку.
Постановка основних граничних задач для еліптичних рівнянь.
Розглянемо
лінійний оператор
Розгл.
рівняння
(класифікація р-ня еліптичного типу)
Умови граничних задач:
1.
(Діріхле)
2.
(Неймана)
3.
(Ньютона)
Постановка основних граничних задач для параболічних рівнянь.
Розглянемо лінійний оператор
Розгл.
(класифікація р-ня параболічного типу)
Умови граничних задач:
1. (Діріхле)
2. (Неймана)
3. (Ньютона)
Постановка основних граничних задач для гіперболічних рівнянь.
Розглянемо лінійний оператор
Розгл.
(класифікація р-ня гіперболічного типу)
Умови граничних задач:
1. (Діріхле)
2. (Неймана)
3. (Ньютона)
Лінійна задача оптимальної швидкодії (на прикладі системи керування, що описується системою двох диференціальних рівнянь першого порядку, із застосуванням принципу максимуму Понтрягіна).
;
;
кусково
диференційована
на
;
кусково
неперервна з
Принцип оптимальності Белмана. Рівняння Белмана для задачі з дискретним часом. Схема методу динамічного програмування.
Розглянемо
задачу: Q=
(1)
x(t)=f(x,u,t),
(2)
(3)
(4)
Метод динамічного програмування є наслідком принципу оптимальності.
Принцип оптимальності: Якщо деяка траєкторія АС керованої системи (2) є оптимальною траєкторією задачі (1)-(4), то траєкторія ВС також буде оптимальною при будь-якому виборі точки В на оптимальній траєкторії АС.
Нехай
існує оптим. розв. (u0(t),
x0(t)),
- здачі (1)-(4) і нехай t*
- довільний фіксований момент часу,
t*
[
].
Тоді оптимальний розв. задачі (1)-(4) при
t*
визначається значенням x0(t*)
при
t=t*
і
залежить від u0(t),
x0(t)
при t<t*.
Тепер виведемо рівняння Белмана для
дискр. систем . Запишемо зад.оптим.керув.
у вигляді:
Перейдемо до дискретної задачі, зробивши дискретизацію: інтеграл в (5) замінемо формулою прямокутників:
I0(x,[ui]0=
(10)
(11) [ui]0=(u0,
u1,
… , uN-1),
ui
Vi,
(12),
де
Gi=G(ti),
Vi=V(ti)
Для
викладення методу динамічного
програмування розгл допоміжні задачі:
Jk(x,[ui]k)=
(13)
(14) xi
Gi,
(15)
[ui]k=(uk,
uk+1,
… , uN-1),
ui
Vi,
(16)
де
точка xi,
та ціле число k
– фіксовані, x
Gk,
.
При
k=0
отримаємо початкову задачу (9)-(12).
Позначимо:
-
множина керувань [ui]k,
що задовольняють (16) і таких, що відповідна
траекторія [xi]k
= (xk=x,xk+1,…,xN),
задовольняє (15).
Введемо
функцію Белмана для задач (9)-(12):
Ця функція задовольняє рівнянню Белмана:
(17),
(18),
де Dk(x) – множина усіх тих u Vk, для яких існує хоча б одне керування [ui]k ізкомпонентою uk=u.
Припустимо,
що вдалося знайти функції
із
умов (17), (18), і крім того, нехай відомі
функції uk
Dk(x),
x
Xk,
k=
,
на яких дасягається inf
в правій частині (17). Тоді можна вимагати
розвязки задач (9)-(12) і (13)-(16). А саме, неай
оптимальне керування
і
відповідна траекторія
для
задачі (9)-(12) визначається так: спочатку
з умови
(19)
знаходять
потім послідовно покладають
(20)
Оптимальне керування [ui]k і траекторія [xi]k для задачі (13)-(16) визначаються аналогічно:
(21)