Основними систематичними категоріями є: вид, рід, сімейство, загін і порядок, клас, тип і царство.

Царство Рослини.

а. Подцарство Багрянковие**.

• Відділ Червоні водорості.

б. Підцарство Дійсні водорості.

• Відділ Зелені водорості.

• Відділ Бурі водорості.

• Відділ Евгеленові.

• Відділ Діатомові.

• Відділ Золотаві

• Відділ Харові й ін.

с. Підцарство Вищі рослини.

• Відділ Мохоподібні.

• Відділ Папороті.

• Відділ Голонасінні.

• Відділ Покритонасінні.

3. Є серед тварин і багато паразитів. Паразитичні види тварин можуть мешкати як на поверхні, так і всередині тіла хазяїна - інших видів тварин або рослин. Паразитичні тварини часто спричиняють смертельно небезпечні захворювання. Утім не всі істоти, які оселяються всередині організму хазяїна, завдають йому шкоди. Наприклад, у кишечнику деяких комах оселяються одноклітинні тварини, які допомагають їм перетравлювати їжу. (найпростіші, плоскі, круглі, кільчасті черви, молюски, членистоногі).

Білет№7

1. Еква́тор або рівноде́нник[1] (від лат. aequator (diei et noctis), «зрівнювач (дня і ночі)»; нім. Äquator) — уявне коло, проведене на поверхні планети(або іншого астрономічного тіла) на рівній відстані від обох географічних полюсів. Географічний екватор — лінія перетину земної кулі з площиною, що проходить через центр Землі, перпендикулярно до осі її обертання. Всі точки екватора мають географічну широту 0°. Екватор розділяє планету на північну та південну півкулі. Довжина екватора Землі становить 40 075 696 м.

Півде́нний по́люс (географічний або земний Південний полюс) — точка перетину уявної вісі обертання Землі та земної поверхні, де сходяться всі географічні меридіани. Розташовується в Південній півкулі, найпівденніша точка планети, розташована на протилежному від Північного полюса боці планети. Південний полюс розташований у межах Полярного плато Антарктиди на висоті приблизно 2800 метрів над рівнем моря[1]

Півні́чний по́люс (ще Північний бігун)— одна з двох кінцевих точок уявної земної осі. На північному полюсі, де сходяться всі меридіани, немає звичайних сторін світу.

Північний полюс міститься в центральній частині Північного Льодовитого океану, де глибина не перевищує 4000 м. Цілий рік у районі Північного полюса дрейфують потужні багаторічні пакові льоди. Середня температура взимку — близько −40 °C, влітку переважно близько 0 °C.

Тропіки або зворо́тники[1][2][3] (від дав.-гр. τροπικός(κύκλος) — поворотний круг) — паралелі, які відстоять на 23°27' на північ і південь від екватора (між тропіком Рака і тропіком Козерога). В день літнього сонцестояння (22 червня) Сонце опівдні знаходиться в зеніті на північному тропіку, а в день зимового сонцестояння (22 грудня)— на південному.

Поля́рні ко́ла — паралелі 66°33'38" в північній і південній півкулях, де спостерігаються полярні день і ніч по 24 години. Широта полярного круга визначається кутом нахилу осі обертання Землі до площини екліптики.

В день зимового сонцестояння (21-22 грудня) на північ від північного полярного кола Сонце не сходить, а в день літнього сонцестояння (21-22 червня) не заходить. В день зимового сонцестояння на південь від південного полярного кола Сонце не заходить, а в день літнього сонцестояння не сходить. Далі за полярним кругом ці явища можуть розтягуватися на більший час.

2. Систе́ма органі́чного сві́ту — це класифікація всіх живих істот з урахуванням їхньої спорідненості не тільки за комплексом морфологічних, фізіологічних, біохімічних та молекулярно-генетичних ознак, а головне з урахуванням філогенетичної спорідненості організмів. Тобто ця система є філогенетичною.

Створення системи органічного світу є головним завданням систематики. Очевидно така система ніколи не буде створена, але це не означає, що цього не потрібно прагнути.

3.

Будова насінини
однодольних рослин	дводольних рослин
o вкрита оплоднем, що зрісся зі шкірочкою насінини;	o вкрита насінною шкірочкою;
o зародок: 4 одна сім'ядоля - щиток; 4 зародковий корінець; 4 зародкове стебельце; 4 брунечка;	o зародок: 4 дві сім'ядолі; 4 зародковий корінець; 4зародкове стебельце; 4 брунечка;
o ендосперм	o ендосперм і перисперм (можуть бути відсутніми, тоді запасні поживні речовини відкладаються в сім'ядолях)

Білет№8

Як би люди не намагалися зробити копію Землі в натуральну величину, це не вдається. Отже, зображення слід зменшити. Мірою зменшення зображення земної поверхні виступає масштаб. Масштаб показує, в скільки разів відстань на малюнку, кресленні, плані чи карті менша за відстань на місцевості. Глобус — модель Землі, що в загальних рисах зберігає її форму, зменшену в десятки мільйонів разів. На ньому всі материки, океани, моря показані в повній відповідності з їх положенням на земній кулі. Шкільні глобуси мають звичайно масштаб 1 : 50 000 000. План, карта, умовні знаки, масштаб плану та карти. Хоч глобус досить точно відтворює обриси суходолу Землі, користуватися ним не завжди зручно. Більш зручні для користування зображення Землі та її частин на площині, папері. Це малюнок, аерофотознімок та план місцевості. На плані місцевості всі предмети зображують умовними знаками. Загальноприйняті умовні знаки використовують при складанні всіх планів місцевості. На географічній карті, як і на плані місцевості, об'єкти також зображують умовними знаками.

План місцевості — зображення умовними знаками та в масштабі невеликої ділянки місцевості. Географічна карта — зображення умовними знаками і в масштабі великої території або всієї планети. Усі види умовних знаків поділяються на контурні, значкові, лінійні. Контурні знаки передають дійсні розміри об'єкта, вони складаються з контура і його заповнення кольором або штриховкою. Наприклад, ліс, болото, озеро на плані місцевості, гори, рівнини, глибини морів і океанів, контури материків та ін. на географічній карті. 

Царство тварин нараховує понад 1,5 млн. видів. У систематиці тварин прийняті такі категорії: царство, тип (усього у тваринному світі виділено 23 типи), клас (71 клас), ряд, родина, рід і вид. Увесь тваринний світ для зручності вивчення поділяють на дві групи: безхребетні і хребетні тварини, у другу групу звичайно включають усіх хордових. Ці групи розрізняються за наявністю внутрішнього скелета, представленого хордою, хрящовим або кістковим скелетом (хребетним стовпом, черепом і т.д.). З розглянутих груп до безхребетних відносяться: усі найпростіші, а також типи кишковопорожнинні, плоскі, круглі і кільчасті черви, молюски і членистоногі. До хребетних відносять усіх хордових, представників класів: головохордових, круглоротих, хрящових і кісткових риб, земноводних, плазунів, птахів і ссавців. Систематика тварин, розділ систематики . Вперше система тварин була розроблена в 4 ст до н.е.(наша ера) Арістотелем, який описав більше 450 форм, розділивши їх на 2 великих групи — тварин, забезпечених кров'ю (хребетні, по сучасних виставах), і безкровних (безхребетні, в сучасному розумінні).

Надвидові одиниці

Царство

тип підтип

клас підклас

розділ підрозділ

сімейство підсімейство

рід підрід

3. Дводольні займають важливе місце у господарській діяльності людини. До них відносяться харчові та кормові рослини: картопля, грачиха, квасоля та ін., плодові та ягідні культури: виноград, цитрусові, яблуня, полуниця і т.д., більшість видів дерев: дуб, береза, клен, липа. 

Орган, процес	Дводольні
Насіння	Зародок з двома сім'ядолями
Коренева система	Стрижнева
Стебло	Дерев'янисте, трав'янисте, провідні пучки з камбієм, розміщені правильним колом у стеблі
Листок	Простий або складний, цілокраій або надрізаний
Жилкування	Сітчасте
Квітка	Чотири, п'ятичленна
Запилення	Комахами (здебільшого)

Білет №9

1. Гідросфера — водяна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси, сніговий покрив ільодовики.

Океани, моря, озера, річки, підземні води та льодові покриви вкривають майже 71% земної поверхні. Водні ресурси планети в рідкому, газоподібному і твердому станах становлять 1,6 млрд. км³. Це 1/800 об'єму Землі. Гідросфера є досить рухливим елементом географічної оболонки.

Властивості води

Вода одночасно і проста, і складна. Молекула води складається з трьох атомів — двох атомів водню та одного атому кисню. Водночас, вода має такі особливості будови, які зумовлюють ряд її незвичайних, майже магічних властивостей.

Деякі фізичні і хімічні властивості води

Молекули води з’єднані між собою водневими зв’язками. Ці слабкі зв’язки між позитивно зарядженими атомами водню та від’ємним зарядом атомів кисню іншої молекули визначають фізичні, а також деякі хімічні властивості води. 

Вода — єдина речовина на Землі, яка зустрічається у трьох агрегатних станах: твердому, рідкому та газоподібному. За нормальних умов, температура замерзання чистої води дорівнює 0 градусів Цельсія, а кипіння - відповідно 100 градусів Цельсія, що покладено в основу температурної шкали Цельсія. В залежності від атмосферного тиску, наприклад, на висоті, де тиск нижчий, температура кипіння води теж знижується. Розчинення різних речовин у воді знижує її температуру замерзання. Це добре знають люди, які посипають узимку вулиці сіллю для запобігання утворенню льоду. 

Воду називають універсальним розчинником. Вона розчиняє майже всі тверді та газоподібні сполуки значно краще, ніж будь-який інший розчинник. Практично немає такої речовини, присутність якої не виявлено у воді. 

Молекули води зчіплюються водневими зв’язками між собою. Подібним же чином вони здатні «прилипати» до різних матеріалів, таких як скло, вата, поверхневий шар рослин або ґрунту. Ця властивість називається адгезією. 

Молекули води здатні, так би мовити, «підійматися» тонкими капілярами. Цей процес продовжується доти, доки сила притягання молекул не врівноважується силою їхньої ваги. Ця особливість води обумовлює дію капілярних сил. Вона дозволяє нам збирати розлиту воду губкою. Без капілярних сил поживні речовини, необхідні для життя рослин, лишилися б у ґрунті.

При переході від рідкого до твердого стану густина і вага майже всіх речовин збільшується. На відміну від них, вода збільшує свій об’єм і стає легшою при замерзанні. Ця властивість має велике значення для збереження життя у водних об’єктах узимку. Лід утворюється на поверхні водойми і захищає її від повного промерзання. 

Падаюча крапля дощу розчиняє різні гази, які знаходяться в атмосфері. Таким чином, дощ може змінити фізичні та хімічні властивості ґрунту або води річок та озер. 

Вода здатна зберігати велику кількість теплової енергії. Океани, моря і озера - це гігантські накопичувачі тепла. Така особливість води істотно впливає на клімат районів, близьких до великих водних об’єктів, перш за все морів та океанів. Завдяки цій властивості вода широко використовується як теплоносій в техніці і побуті для охолодження або підігріву. 

Поверхневий натяг води визначається силами зчеплення молекул води одна з одною. Сили притягання між молекулами води спричиняють появу плівки на її поверхні, яка по стійкості поступається тільки поверхневій плівці ртуті. Завдяки силам поверхневого натягу, предмети навіть важчі від води можуть плавати на її поверхні. Деякі водні організми, залежать від цієї властивості, яка дозволяє їм пересуватися на поверхні води, наприклад, водомірка. 

У природі вода відіграє надзвичайно важливу роль. Випаровуючись, вода переноситься на величезні віддалі і там випадає у вигляді дощу і снігу. Вологість повітря і кількістьатмосферних опадів є найважливішими факторами, що регулюють клімат і погоду.

Вода є також одним з найважливіших геологічних факторів, що змінює зовнішній вид земної поверхні, розмиваючи гори і утворюючи долини. Вона руйнує гірські породи не тільки механічно, а й хімічно, реагуючи з ними з утворенням інших речовин.

В природі вода відіграє надзвичайно важливу роль. Випаровуючись, вода переноситься на величезні віддалі і там випадає у вигляді дощу і снігу. Вологість повітря і кількість атмосферних опадів є найважливішими факторами, що регулюють клімат і погоду.

 Вода є також одним з найважливіших геологічних факторів, що змінює зовнішній вид земної поверхні, розмиваючи гори і утворюючи долини. Вона руйнує гірські породи не тільки механічно, а й хімічно, реагуючи з ними з утворенням інших речовин.

 Вода має величезне значення в житті людини, тварин і рослин. Вона потрібна рослинам для розчинення поживних речовин ґрунту. Нестача води у ґрунті призводить до погіршення живлення рослин і зниження врожаю сільськогосподарських культур. Тому для забезпечення у ґрунті води здійснюють цілий комплекс агрохімічних заходів.

 Вода є одним з шести основних харчових елементів здорового харчування людини поряд з вуглеводами, білками, жирами, вітамінами і мінералами.

 

 Дуже велику роль відіграє вода і в техніці. Енергія падаючої води широко використовується на гідроелектростанціях для одержання дешевої електричної енергії. Її використовують у будівельній, текстильній, шкіряній, металургійній і багатьох інших галузях промисловості. Особливо широко застосовують воду у хімічній промисловості для процесів розчинення, фільтрування, промивання і як сировину для одержання різних хімічних продуктів: їдких лугів, кислот, водню тощо.

2. Способи вегетативного розмноження рослин 

Існують три основні способи вегетативного розмноження в природних умовах:

розмноження пагонами;

розмноження бульбами й цибулинами;

відособлення частин материнського організму.

Вегетативне розмноження рослин має величезне біологічне значення.

Здатність покритонасінних до інтенсивного вегетативного розмноження відіграла немалу роль у їх успішній конкуренції з голонасінними. У багатьох випадках вегетативне розмноження стало єдино можливою формою репродукції, яка забезпечує розселення виду й збереження генофонду.

Між розвитком спеціалізованих органів вегетативного й статевого розмноження спостерігається ряд аналогій. І ті й інші утворюються в результаті індукції, яка сприймається листками і передається з допомогою хімічних стимулів відповідним частинам рослин. Після диференціації та росту в обох випадках наступає етап дозрівання. Морфологічно як квіти, так і бульбита цибулини є видозміненими пагонами.

При утворенні бульб і цибулин, як і при цвітінні, вегетативний ріст пригнічується. Усі головні етапи фотоперіодичної реакції при утворенні органів вегетативного розмноження також близькі до фотоперіодичних реакцій квітучих рослин. Деякі рослини розмножуються гілками-відсадками, що вкорінюються на місці контакту пагона з ґрунтом.

Деякі способи вегетативного розмноження тісно пов'язані з процесами регенерації (живцювання, вівіпарія й ін.). Так, утворення виводкових бруньок (вівіпарія) може розглядатися як випадок соматичного ембріогенезу (каланхое).

Цей процес контролюється фотоперіодом.

Вегетативне розмноження у природі сприяє поширенню рослин, збереженню властивостей рослини, збереженню генетичного матеріалу. Такі рослини краще адаптуються до умов середовища.

На практиці використовують пупкування, розмноження кореневою парослю, коренебульбами, кореневищем, бульбами, вусами, кореневими паростками, цибулинами, відокремленням пагонів.

Людина використовує способи вегетативного розмноження рослин, які не зустрічаються в природі. Це поділ куща, живцювання і щеплення, трансплантація. При вегетативному розмноженні нові рослини отримують швидко, краще зберігаються властивості рослини, якість насіння.

Білет №10

1. Літосфера — це зовнішня тверда оболонка Землі, що включає всю земну кору й частину верхньої мантії Землі й складається з осадкових, вивержених і метаморфічних порід. Екологічне значення літосфери величезне.

По-перше, на її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів, у тому числі й людина. По-друге, верхня тонка оболонка літосфери на материках — це ґрунти, що забезпечують умови життя для рослин і є основною умовою для отримання продуктів харчування людей.

По-третє, літосфера є джерелом отримання корисних копалин — енергетичної сировини, руд металів, мінеральних добрив, будівельних матеріалів тощо. У межах літосфери періодично відбувались і відбуваються грізні екологічні процеси (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі, обвали, ерозія земної поверхні), які мають величезне значення для формування екологічних ситуацій в певних ділянках планети, а іноді призводять до глобальних екологічних катастроф.

Нижня межа літосфери нечітка й визначається за різким зменшенням в'язкості порід, збільшенням їхньої щільності й іншими геофізичними характеристиками. Товщина літосфери на континентах і під океанами різниться й становить відповідно 25—200 і 5—100 км.

Найглибші шахти, пройдені людьми, сягають глибин 3—4 км, найглибша в світі свердловина (пройдена на Кольському півострові) досягла глибини 12 км. Про стан і будову більш глибоких зон літосфери нам відомо лише на основі побіжних методів, таких як сейсмо- та електророзвідка, гравіметрія тощо.

Земна́ кора́ — зовнішній шар земної кулі, одна зі структурних оболонок планети, як ядро, мантія. Земна кора є твердим утворенням товщиною 5 — 40 км, що становить 0,1 —0,5% радіуса Землі. Від мантії Землі відокремлена поверхнею Мохоровичича. Фактично земна кора ніби плаває на поверхні магми, і тому на планеті спостерігаються її деформації та рухи. В основі сучасних уявлень про структуру лежать геофізичні дані про швидкість поширення пружних (в основному поперечних) хвиль.

Земна кора відрізняється під материками та океанами за складом та потужністю. Розрізняють материкову та океанічну земну кору, що різняться за складом, будовою, потужністю й іншими характеристиками. У залежності від густини порід, що її складають, у корі виділяють три шари:«базальтовий», «гранітний» та осадовий.

Потужність континентальної кори в залежності від тектонічних умов становить від 25-45 км (на платформах) до 60-80 км (в областях гороутворення). У континентальній корі розрізняють осадовий (до 20-25 км), «гранітний» або «гранітно-метаморфічний» (в середньому 15 км, густина порід 2,6-2,7 т/м³) і «базальтовий» (20-35 км, густина порід 2,7-3,0 т/м³) шари. Назви «гранітного» і «базальтового» шарів умовні і історично пов'язані з виділенням межі Конрада, яка їх розділяє. Обидва ці шари іноді об'єднують в поняття консолідованої кори.

Основна відмінності океанічної кори від континентальної — відсутність «гранітного» шару, істотно менша потужність (2-10 км), більш молодий вік (юра, крейда, кайнозой), велика латеральна однорідність. Океанічна кора складається з трьох шарів. Перший шар, або осадовий, має потужність до 1-2 км. Другий шар — вулканічний, або акустичний підмурівок, має в середньому потужність 1-2 км (за іншими даними, 1,2-1,8 км). Детальні дослідження дозволили розділити його на три горизонти (2А, 2В і 2С). Третій шар океанічної кори — «базальтовий» потужністю 4-8 км (інші дані — від 2 до 5 км).

2. Загальна характеристика, типу Членистоногі.

Нині відомо приблизно 2 млн видів членистоногих (в Україні - понад 45 тис), тобто в десятки разів більше, ніж в усіх інших типах тварин, узятих разом. Розміри членистоногих коливаються від часток міліметра (деякі ракоподібні, кліщі такомахи) до десятків сантиметрів і навіть більше (наприклад, довжина тіла омара може сягати до 70 см, а розмах ніг японського краба — до 4 м). Середовища мешкання.

Мабуть, не існує таких місць, які б не заселили членистоногі. Це й різноманітні ділянки суходолу, усі типи водойм, ґрунт, організми інших істот. Вони повзають по землі чи рослинах, літають, плавають або прокладають ходи у ґрунті. Членистоногі - це єдина група безхребетних тварин, представники якої набули здатності до активного польоту. Що об’єднує всіх членистоногих тварин?  Особливості будови.

Усі представники типу Членистоногі, як і кільчасті черви, мають сегментоване тіло. Подібні за будовою групи сегментів формують відділи тіла: голову, груди та черевце.

До сегментів тіла прикріплюються пари кінцівок. Вони складаються з певної кількості окремих ділянок - члеників. Саме це й зумовила назву типу - Членистоногі. Членисті кінцівки, на відміну від бічних виростів сегментів багатощетинкових червів, можуть здійснювати складні та точні рухи, розвиваючи при цьому значну силу. На голові розташовано більшість органів чуттів і ротовий отвір, оточений ротовими кінцівками. До грудей прикріплені кінцівки, що забезпечують рух (ходильні чи плавальні ноги), а в більшості комах - також і крила. На черевці кінцівки часто відсутні або видозмінені (наприклад, на павутинні бородавки у павуків). Покриви тіла.

Тіло членистоногих укрите міцним зовнішнім скелетом, утвореним кутикулою. Міцності кутикулі надає особлива органічна сполука - хітин. У річкових раків, омарів, крабів кутикула просочена ще й карбонатом кальцію, що додатково її зміцнює.

Кутикула членистоногих нерозтяжна, тому ріст цих тварин, як і нематод, супроводжується періодичним линянням. Одні з членистоногих линяють і ростуть упродовж усього життя (наприклад, омар доживає до 50 років). Інші (наприклад, комахи) у дорослому віці не линяють і тому не ростуть. Порожнина тіла.

У членистоногих, як і в кільчастих червів, під час зародкового розвитку закладається вторинна порожнина тіла. Але згодом її вистилка руйнується й вона зливається із залишками первинної. Тому така порожнина тіла має назву змішана. Проміжки між внутрішніми органами членистоногих заповнені пухкою сполучною тканиною - жировим тілом. Клітини цієї тканини виконують різноманітні функції: запасають поживні речовини, вилучають із порожнинної рідини продукти обміну, утворюють клітини крові, здійснюють захисну функцію тощо.  Мускулатура.

Членистоногі не мають шкірно-м’язового мішка. Їхня мускулатура складається з окремих посмугованих м’язів, зібраних у пучки. Такі м’язи здатні до швидкого скорочення. Серед членистоногих є хижаки, рослиноїдні, сапротрофи, паразити, кровосисні види тощо. Частина кінцівок на голові перетворилася на ротовий апарат, який оточує ротовий отвір. Він дає змогу захоплювати, подрібнювати тверду або висмоктувати рідку їжу тощо.  Видільна система забезпечує виведення з організму кінцевих продуктів обміну речовин. У різних груп членистоногих органи виділення мають різну будову, здебільшого трубчасту.

Кровоносна система членистоногих незамкнена: кровоносні судини відкриваються у порожнину тіла, і кров змішується з порожнинною рідиною. Так утворюється особлива рідка тканина внутрішнього середовища - гемолімфа. Вона виконує різноманітні функції: транспортну (переносить поживні речовини, продукти обміну, біологічно активні речовини, кисень тощо), захисну (до її складу входять особливі амебоподібні клітини, здатні за допомогою псевдоподій захоплювати і перетравлювати хвороботворні мікроорганізми) тощо. Рух гемолімфи по системі кровоносних судин забезпечує пульсуючий орган - серце.

Гемолімфа членистоногих може бути безбарвною або забарвленою у червоний чи блакитний кольори, залежно від складу дихальних пігментів, здатних приєднувати кисень і транспортувати його до різних тканин та органів.

Будова органів дихання залежить здебільшого від середовища життя членистоногих. Мешканці водойм дихають за допомогою зябер, що найкраще забезпечують поглинання кисню, розчиненого у воді. На суходолі дихати атмосферним повітрям допомагають трахеї чи легеневі мішки. Нервова система.

Головний мозок членистоногих складається з переднього, середнього та заднього відділів. Передній відділ іннервує очі та відповідає за складні форми поведінки членистоногих. Крім інстинктів, у членистоногих добре виробляються умовні рефлекси. Головний мозок сполучається з черевним нервовим ланцюжком.

Органи чуттів різноманітні. Це насамперед органи хімічного чуття і зору. Очі у членистоногих бувають простими і складними.

Процеси життєдіяльності у членистоногих регулюють не тільки нервова система, а й біологічно активні речовини - гормони й нейрогормони. Статева система.

Членистоногі - переважно роздільностатеві тварини з внутрішнім чи зовнішнім заплідненням, їхній розвиток може бути як прямим, так і непрямим.

Білет№11

1. Внутрішні сили - це сили що виникають в тілі як протидія силам, що намагаються змінити форму чи порушити цілісність тіла. Природа цих сил полягає у міжмолекулярній чи міжатомній взаємодії. Внутрішні сили в опорі матеріалів часто називають зусиллями. Мірою інтенсивності внутрішніх сил є напруження, що виникають в тілах.

Оскільки напрямок напружень може бути довільним, його зазвичай заміняють складовими σ і τ. Перпендикулярну до перетину частину повного напруження σ називають нормальним напруженням і відзначають індексом z, відповідним до паралельної осі (нормалі до елементарної площинки, що розглядається). Складову повного напруження, що лежить в площині перерізу зазвичай позначають буквою τ з тим же індексом і називають дотичним напруженням.

2. Членистоно́гі — тип первинноротих тварин, що включає комах, ракоподібних, павукоподібних та багатоніжок. членистоногі — метамерні тварини. їхнє тіло складається з ряду сегментів, проте метамерія членистоногих різко гетерономна. Групи подібних сегментів об'єднуються у відділи тіла — тагми. Найчастіше виділяються три тагми: голова, груди, черевце. У павукоподібних голова злита з грудьми в єдину тагму — головогруди; у трилобітів і багатоніжок є всього дві тагми — голова і тулуб. Особливе значення має процес цефалізації — утворення голови — тагми, де сконцентровані органи чуття (вусики, очі) та первинної переробки їжі (ротовий апарат).

Характерною ознакою членистоногих, від якої походить назва типу, є будова їхніх кінцівок. Вони складаються з окремих члеників, що рухомо з'єднані між собою суглобами, утворюючи багатоколінні важелі, здатні до складних і точних рухів У найбільш повному вигляді кінцівка членистоногого складається з основної частини (протоподит), від якої відходять дві гілки: зовнішня (екзоподит) та внутрішня (ендоподит), крім того, у водяних форм є зябровий відросток (епіподит).

Важливою особливістю членистоногих, є наявність твердої кутикули, що виконує не тільки захисну функцію, а є також зовнішнім скелетом, до якого прикріплюються м'язи.

Підтипи

Трилобіти

Хеліцерові

Багатоніжки

Ракоподібні

Шестиногі

Тип Членистоногі найбільш численний серед безхребетних - понад 1 млн видів, що складає 70% всіх тварин. Виділяють 10 класів, основні з них: ракоподібні, павукоподібні, комахи, багатоніжки.

Білет №12

1. Зовнішні сили — сили взаємодії між розглядуваним елементом конструкції та пов'язаними з ним тілами. Зовнішні сили можуть бути класифіковані за декількома ознаками. Класифікація зовнішніх сил

За видом розміщення точок прикладання сил до тіла

Якщо зовнішні сили є результатом безпосередньої контактної взаємодії даного тіла з іншими тілами, то вони прикладені тільки до точок поверхні тіла в місці контакту і називаютьсяповерхневими силами. Поверхневі сили можуть бути неперервно розподілені по всій поверхні тіла або її частині, наприклад, тиск пари в котлі, вітрове та снігове навантаження, тиск газу в циліндрі двигуна.

Навантаження, що припадає на одиницю площі називається інтенсивністю навантаження. Її, як правило позначають p і виражають в Пасклях (Па) або кратних йому одиницях (кПа, МПа, ГПа). Часто навантаження, розподілене по поверхні зводять до головної площини, унаслідок чого утворюється навантаження, розподілене по лінії, або лінійне навантаження. Інтенсивністю такого навантаження q (Н/м, кН/м, МН/м) називають навантаження, що припадає на одиницю довжини лінії. Інтенсивність може бути змінною по цій довжині. Характер зміни навантаження, як правило, показують у вигляді епюри (графіка).

У разі рівномірно розподіленого навантаження q — епюра прямокутна. У разі дії гідростатичного тиску епюра навантаження трикутна. бувають епюри і складніших видів.

Зазначимо, що рівнодійна розподіленого навантаження чисельно дорівнює площі його епюри і прикладена в центрі її ваги.

Якщо навантаження розподілене по невеликій частині поверхні тіла то його завжди замінюють рівнодійною, яку називають зосередженою силою P (Н, кН, МН). Крім того бувають навантаження, які можна у вигляді зосередженого моменту (пари сил).

Бувають такі навантаження, які не є наслідком контакту двох тіл, наприклад власна вага, сила інерції тіла що рухається та ін. Ці сили, прикладені в кожній точці об'єму, які займає тіло, і тому називають масовими або об'ємними.

За характером зміни сили у процесі її прикладання

Якщо сила змінюється повільно і прискорення точок тіла, що виникають у результаті цієї зміни є малими, значить малими (у порівнянні з іншими силами) є і сили інерції, то ними можна знехтувати і вважати навантаження статичним. Прикладом може бути навантаження від снігового покриву дахової конструкції. Якщо ж прискорення, що виникають в процесі прикладання зовнішньої сили і сили інерції не є малими у порівнянні з іншими силами, то такі зовнішні сили називають динамічними. Наприклад сили, що виникають при русі кабіни ліфта. У випадку, коли зміна сили відбувається в дуже короткий термін, то таке динамічне навантаження називають ударним. Наприклад, сили, що виникають при забиванні залізобетонної палі молотом.

Зустрічаються динамічні навантаження, що характеризуються періодичною зміною їх величини у часі, в окремому випадку за гармонічним законом. Такі сили називають циклічними. Під впливом таких сил можуть виникати коливання (вібрації) тіла.

За тривалістю впливу на конструкцію

Навантаження, що діє на тіло (конструкцію) неперервно, називається сталим (наприклад, вага); якщо навантаження діє у певні проміжки часу, то воно називається тимчасовим(наприклад, навантаження на міст при проїзді транспорту по ньому). Таке тимчасове навантаження може бути регулярним (повторятися з певною періодичністю) і випадковим (сейсмічні сили). Його формування відбувається в результаті денудації (руйнування і виносу гірських порід), або акумуляції (зупинки руху і відкладання частинок). У першому випадку це веде до зниження рівня поверхні, а в другому — до підвищення.

2. Органи рослин поділяють на вегетативні та генеративні. До вегетативних органів відносять корінь, стебло, листок і бруньку, до генеративних — квітку, плід.

Ко́рінь — вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в ґрунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.

Основні функції

Закріплення рослини в субстраті;

Поглинають і транспортують воду і розчинені в ній поживні речовини.;

Запасання поживних речовин;

Взаємодія з коренями інших рослин (симбіоз), грибами, мікроорганізмами;

Вегетативне розмноження;

Первинний синтез органічних речовин.

Видозміни коренів

У тропічних дерев, що ростуть на ґрунтах, бідних на кисень, або на болотах, утворюються дихальні корені — пневматофори (мангрові), що ростуть угору; вони підіймаються над поверхнею субстрату і забезпечують дихання.

Ходульні корені утворюються на надземних пагонах, закріплюються в ґрунті і міцно утримують рослину (фікус-баньян, кукурудза). Деякі рослини-паразити (повитиця) або напівпаразити (омела) утворюють корені-присоски (гаусторії). У витких і лазячих рослин формуються чіпкі повітряні корені (плющ).

У запасальних коренях (коренеплоди та бульбокорені) відкладаються поживні речовини.

3. Тіло птахів вкрите пір’ям п, їхні передні кінцівки перетворилися на крила, а задні слугують для пересування по землі. Птахи – теплокровні, здатні до польоту. Між покривом і тілом птахів міститься прошарок повітря, який добре утримує тепло. Скелет птахів характеризується легкістю, оскільки частина кісток має порожнину, заповнену повітрям. У птахів відсутній жовчній міхур – також одне пристосувань до польоту. Тіло має обтичну форму.

Білет№ 13

1. 1. До вод суходолу належать річки, озера, болота, підземні води, льодовики, багаторічна мерзлота, а також канали і штучні водойми — водосховища, ставки. 2. Річка — природний водний потік, що тече в зниженні рельєфу, утвореному її рухом. 3. Основні частини річки: витік, гирло, річище. 4. Річка з притоками утворює річкову систему. Площу, з якої річка збирає води, називають її басейном. Басейни річок розмежовані вододілами. 5. У місцях виходу твердих порід, що перетинають шлях річки, утворюються пороги й водоспади, які стають на перешкоді судноплавству.

Річка та її частини

Розглянемо докладніше, що таке річка.

Річка — це природний водний потік, що тече в зниженні рельєфу, утвореному її рухом.

Кожна річка має витік і гирло (пригадай, що означають ці поняття). Витоком річки може бути озеро, болото, джерело, а в горах — льодовики. Будь-яка річка тече по звивистому заглибленню, що простягається від витоку до гирла. Це річкова долина. На плані місцевості вона нагадує великі сходинки. Найглибшу частину річкової долини, де водний потік постійний, називають річищем. Долини рівнинних річок широкі, звивисті. Гірські річки мають глибокі, вузькі долини, кам'янисте дно. Частину річкової долини, що заливається водою в період повені, називають заплавою. Вище від заплави розташовані тераси, які в минулому були заплавами. Вони виникли внаслідок руйнівної дії вод річок. Тераси — частини річкової долини, які ніколи не заливаються водою.

Кожна річка має притоки, які зазвичай коротші за головну річку.

У найбільшу річку нашої держави — Дніпро на території України впадає понад 1 000 приток.

Головна річка з усіма притоками утворює річкову систему. Площа, з якої річка збирає свої води, називається басейном річки. Басейни сусідніх річок розмежовані вододілом.

У місцях виходу твердих гірських порід, які перетинають шлях річки, утворюються пороги. Найбільше порогів на гірських річках, де річище складене твердими породами, а швидкість течії велика. Пороги заважають судноплавству. Були вони і на Дніпрі, між Дніпропетровськом і Запоріжжям. У цьому районі, де на поверхню виходять гранітні породи, налічувалося 9 великих порогів. У 1932 р. тут було споруджено греблю Запорізької ГЕС заввишки з дев'ятиповерховий будинок. Вода затопила пороги, і відтепер вони не заважають судноплавству.

Якщо на шляху річки трапляється великий виступ, складений твердими породами, то утворюється водоспад. Найбільше їх у горах. Найвищий водоспад у світі — Лнхель (1054 м) у Південній Америці. В Україні водоспади є в Українських Карпатах і Кримських горах, наприклад Учансу (98,5 м).

2. Органи рослин поділяють на вегетативні та генеративні. До вегетативних органів відносять корінь, стебло, листок і бруньку, до генеративних — квітку, плід

У щоденній мові термін «пагін» часто змішуються із терміном «стебло». Стебла, які є критичним компонентом пагонів, забезпечують основу для бруньок, квіток, шишок, плодів, насіння і листя. Стебла знаходяться над землею у більшості рослин, але у деяких ростуть під землею. Надземне (повітряне) стебло дорослого дерева зветься стовбуром. Мертва, зазвичай темніша внутрішня деревина великого стовбура зветься ядровою деревиною. Зовнішня, жива деревина зветься заболонню. Головні функції повітряних стебел є

Підтримка і підняття листя, квіток і плодів, утримання листя на світлі.

Транспорт рідин між корінням і пагонами в ксилемі і флоемі.

Зберігання поживних речовин

Стебло з'єднує корінь і листя, по ньому пересуваються вода, розчини мінеральних солей і органічних речовин. У стеблі часто відкладаються запаси поживних речовин. Розгалуження його дає крону. На стеблі утворюються листки і органи статевого розмноження — квітки. Воно часто є органом вегетативного розмноження рослин. Видозміни стебла є органами захисту, асиміляції та ін.

Видозміни стебла

Крім основної функції стебла виконують ще додаткові, пов'язані з їх видозмінами.

Тонкі стебла паразитної рослини повитиці втрачають хлорофіл. У певних місцях її стебла утворюються присоски, які своїми виростами проникають до провідних пучків рослини-хазяїна. Присосками вони беруть з рослини-хазяїна готові поживні речовини,

У кактусів і кактусоподібних молочаїв тропічних країн потовщені м'ясисті стебла зелені й виконують функцію листків. У тканинах стебла утворюються значні запаси води. Листки кактусів перетворилися в колючки.

У винограду, гарбуза, кавуна, огірків вирости стебла утворюють вусики, якими рослини прикріплюються до різних предметів або рослин з міцним стеблом.

У м'ясистих укорочених підземних стеблах (бульби картоплі, земляної груші) утворюється крохмаль. Бульби вкриті редукованими листками, у пазухах яких утворюються бруньки (вічка). Навесні висаджені в ґрунт бульби при відповідній температурі і вологості проростають. З вічок утворюються надземні стебла. Бульби пов'язані із стеблом видовженими кореневищами — еталонами. У деяких рослин (кольрабі, тропічних епіфітних орхідей) утворюються зелені надземні бульби. У городньої цибулі на першому році життя в ґрунті утворюється цибулина. Вона складається з укороченого стебла — денця і видозмінених м'ясистих листків, що тісно прилягають один до одного. Як і бульба, цибулина є органом вегетативного розмноження.

3.

Білет № 14

1. Рельєф України досить різноманітний. 70 % сучасної поверхні України займають низовини, 25 % — це височини і тільки 5 % — гори.

Більша частина території України відноситься до південно-західної окраїни Східно-Європейської рівнини та має рівнинний і горбкуватий рельєф; тільки на півдні піднімаються Кримські гори, а на заході — Українські Карпати. Східно-Європейська рівнина в межах України складається з піднесених і низинних ділянок, що збігаються відповідно з підняттями й опусканнями кристалічного фундаменту платформи. Серед перших найбільш значні Волинська височина, Подільська височина, що простягнулися із північного заходу на півдненному сході від верхньої течії ріки Буг і верхні ліві припливи Дністра до долини Південного Бугу (висота до 471 м — гора Камула). На схід, між Південним Бугом і Дніпром, перебуває Придніпровська височина (висота до 323 м), а на лівобережжі Дніпра, у південно-східній частині республіки, вузькою смугою тягнеться Приазовська височина (висота до 324 м — гора Бельмак-Могила). З північного сходу до неї примикає Донецький кряж (висота до 367 м — гора Могила-Мечетна), на території якого часто зустрічаються терикони, кар'єри й інші форми рельєфу, що утворилися в результаті господарської діяльності людини. На північному сході у межі України заходять відроги Середньоруської височини.

2. Кожен із вас бачив гриби, збирав їх, споживав у їжу. А чи замислювалися ви над тим, що собою становлять гриби? Чому їх не відносять ані до рослин, ані до тварин? Тож познайомимося з цими організмами ближче. Які ознаки притаманні грибам? Гриби - одні з найдавніших мешканців нашої планети. Вони освоїли всі можливі середовища життя: ґрунт, водойми. Багато грибів оселяється на поверхні або всередині інших живих істот. Є види грибів, здатні існувати там, де більшість живих організмів жити не можуть, наприклад у тих місцях, де немає кисню. Гриби мають деякі ознаки, притаманні рослинам, тому раніше їх разом із водоростями відносили до нижчих рослин. Клітини грибів оточені щільною клітинною стінкою, розташованою над плазматичною мембраною. Але до її складу входить не клітковина, як у рослин, а інший вуглевод - хітин. Ця сполука трапляється і в деяких тварин: комах, павуків, раків. Завдяки клітинній стінці клітини грибів, як і клітини рослин, не здатні активно змінювати свою форму. У клітинах грибів, як і в клітинах рослин, є вакуолі з клітинним соком. У клітинах тварин цієї органели немає. Як і рослини, гриби не здатні до активного руху і не здатні поглинати тверду їжу, їхні клітини можуть всмоктувати лише розчини різних сполук. Клітини грибів, як і клітини більшості тварин, не мають хлоропластів та інших типів пластид. Клітини грибів так само, як і клітини рослин і тварин, мають ядро та мітохондрії.

риби, як і тварини, - гетеротрофні організми, що не здатні до фотосинтезу. Необхідні їм сполуки гриби створюють не з неорганічних речовин, а з тих органічних, які вони поглинають із навколишнього середовища. Тому в їхніх клітинах, як і в клітинах тварин, відкладається не крохмаль, а інший вуглевод - глікоген. Отже, гриби не є ані рослинами, ані тваринами. Вони утворюють окреме царство організмів - царство Гриби. Яка різноманітність грибів? Відомо понад 100 тис. видів грибів. Проте більшість видів грибів ще не відомі науці. Знайти в природі ці види та описати їх, можливо, зможе й дехто з вас, кого зацікавить ця незвичайна й водночас загадкова група мешканців нашої планети. Серед грибів є одноклітинні організми, як-от дріжджі, клітини яких можна роздивитися лише під мікроскопом. Водночас є серед грибів і багатоклітинні організми, наприклад шапкові. їхні грибні нитки, розташовані в ґрунті, можуть сягати завдовжки не один метр. А плодові тіла, розташовані над поверхнею ґрунту, в діаметрі можуть становити десятки сантиметрів і важити кілька кілограмів. На відміну від рослин, гриби не утворюють тканин. Також різною може бути і тривалість життя грибів. Якщо в дріжджів час від одного поділу клітини до іншого за сприятливих умов становить усього 20-30 хвилин, то шапкові гриби живуть десятки років. Як у грибів відбуваються процеси життєдіяльності? Ми вже згадували, що гриби - це гетеротрофні організми, які споживають готові органічні сполуки. Мабуть, на нашій планеті немає жодної органічної сполуки, яку б не могли розкладати й споживати гриби. Безліч грибів належать до сапро-трофів - вони споживають мертву органіку, очищуючи від неї поверхню землі (мал. 197). Неорганічні сполуки, які при цьому утворилися, можуть споживати рослини. Крім того, у грибах накопичуються органічні речовини, які після руйнування грибниці перетворюються на перегній. Таким чином, гриби-сапротрофи відіграють важливу роль у процесах ґрунтоутворення. Але деякі з грибів-сапротрофів, оселяючись на продуктах харчування, на виробах із деревини, можуть їх псувати. Багато видів грибів живляться завдяки співжиттю з іншими організмами. Так, шапкові гриби можуть вступати у взаємовигідне співжиття з кореневою системою різних рослин. Але серед грибів є й багато паразитичних видів. Вони оселяються на поверхні або всередині тіла не тільки рослин, а й тварин та людини. Такі паразитичні види живляться соками організму хазяїна, спричиняючи різні небезпечні захворювання. Більшість грибів, як і рослини, дихають киснем. Але серед грибів є й такі, що можуть мешкати в середовищі, де кисню немає. До таких організмів належить багато видів дріжджів. Необхідну їм енергію вони отримують за рахунок розщеплення органічних речовин без участі кисню. Такі організми називають анаеробами. Гриби, як і інші організми, здатні розмножуватися. Розмножуються вони різними способами: вегетативно, статево або нестатево. Вегетативно розмножуються багатоклітинні гриби. Як і в рослин, розмноження здійснюється внаслідок відокремлення багатоклітинних частин. Статеве розмноження відбувається за допомогою спеціалізованих статевих клітин - чоловічих (сперматозоїдів) та жіночих (яйцеклітин). Нестатеве розмноження найчастіше здійснюється спорами (мал. 198). Це спеціалізовані нестатеві клітини, оточені захисною оболонкою. Органи, в яких утворюються спори, мають загальну назву спорангії. Як і в рослин, спори грибів слугують також для поширення. Спори можуть поширюватися вітром, водою або їх поширюють тварини. У дріжджів нестатеве розмноження здійснюється внаслідок брунькування клітини. У цьому разі від більшої клітини, материнської, відокремлюється дрібніша - брунька. Рідше дріжджі розмножуються поділом клітини навпіл.

Гриби виконують важливу роль у кругообігу речовин в природі — вони розкладають органічні сполуки до неорганічних (мінеральних), які можуть надалі засвоюватись рослинами. Ґрунтові гриби відіграють величезну роль у ґрунтоутворенні— збагачують його гумусний (родючий) шар. Мікориза, яку утворюють гриби і рослини, позитивно впливає на ріст і розвиток рослин.

Плодові тіла шапинкових грибів споживає багато тварин: ссавці, мишо-подібні гризуни, білки, борсуки, кабани, лосі, козулі), птахи, суходільні молюски та багато комах.

Значення грибів у господарстві людини. Відомо 100 видів їстівних грибів, але в їжу використовують близько 40. Деякі з них штучно вирощують (печериці, гливу). Із цвілевих грибів (пеніцил, аспергіл) отримують антибіотики — ліки, які використовують при багатьох захворюваннях. З ріжків (паразитичних грибів на злакових рослинах) отримують речовину, яка пригнічує ріст клітин злоякісних пухлин. Широко використовують дріжджі в хлібопеченні, виноробстві, пивоварінні та виготовленні спирту; особливі дріжджі використовують при виготовленні кефіру та кумису. Серед цвілевих грибів єтакі, які застосовують при виготовленні твердих сирів. Види грибів, що паразитують на комахах, використовують для боротьби зі шкідниками. Багато паразитичних грибів шкодять здоров’ю людини та народному господарству. Значних збитків завдають гриби-руйнівники деревини; гриби, що вражають злакові, знижуючи їх врожаї (парша яблунь і груш та інші). Гриби викликають захворювання у тварин і людей (молочниця, парша, стригучий лишай та інші). При збиранні грибів необхідно бути особливо обережним, утримуватись від збору низьких за якістю та невідомих грибів, бо вони можуть спричинити смертельне отруєння.

3, Клас Ссавці - це високоорганізовані представники типу Хордові. Визначальною ознакою ссавців є вигодовування своїх малят молоком, яке виробляють особливі молочні залози. Ссавцям притаманний високий рівень розвитку нервової системи, зокрема головного мозку. Це зумовлює складну поведінку тварин і дає їм змогу добре пристосовуватися до мінливих умов середовища. Їм притаманні різноманітні досконалі механізми теплорегуляції, унаслідок чого температура тіла певною мірою не залежить від змін температури довкілля Мають дві пари кінцівок: передні та задні.На голові ссавців можна помітити вушні раковини та зовнішній слуховий прохід. Вушні раковини рухливі й допомагають краще вловлювати звуки. Очі ссавців, на відміну від інших наземних хребетних тварин, захищені лише двома повіками: верхньою та нижньою, а миготлива перетинка майже зникла.

Білет № 15

1. Гірські́ поро́ди (рос. горные породы, англ. rocks, нім. Gesteine) — природні агрегати однорідних або різних мінералів, утворених за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні. М. С. Шатський визначав гірську породу, як парагенезис мінералів. Як правило, гірськими породами вважаються тільки тверді тіла, хоча в широкому розумінні до гірських порід входять також рідкі речовини (вода, нафтатощо) та природні гази.

У генетичній класифікації породи поділяють за походженням, в інженерно-геологічних і петрографічних класифікаціях — за мінеральним складом і структурно-текстурним особливостями.

У гірничій практиці використовують окремі класифікації, що побудовані на розділенні порід за яким-небудь одним фізичним параметром. Наприклад, класифікація гірських порід запористістю, густиною, модулем пружності, міцністю, тривкістю, буримістю, вибуховістю та ін. Класифікація гірських порід за базовими фізичними властивостями дає можливість систематизованого їх вивчення і сприяє прогнозуванню властивостей.

Основними ознаками, які визначають властивості гірських порід є їх мінералогічний склад і будова. За ступенем зв'язку мінеральних зерен і частинок усі породи поділяють на тверді, зв'язні і роздільно-зернисті (пухкі). Скельні породи (тверді) поділяють на пористі і практично непористі, зв'язні і роздільно-зернисті — на пористі..

2. Систематика рослин — один з розділів систематики, що вивчає різноманітність рослин. Головними завданнями систематики рослин є ідентифікація та класифікація представників рослинного світу.

Роль зелених рослин у природі передусім полягає в тому, що в процесі життєдіяльності вони нагромаджують величезні запаси цінної органічної (вуглецевої) речовини, очищають повітря від: вуглекислого газу і збагачують його киснем. Органічні речовини використовуються всіма живими істотами для харчування, а кисень повітря — для дихання.

Особливо велике значення рослин, які вирощуються в сільському господарстві. Людина завдяки зеленим рослинам з найпоширеніших у природі речовин (води, вуглекислого газу і солей), користуючись сонячною енергією, добуває цінні органічні речовини: білки, вуглеводи, жири, вітаміни та ін. Названі рослинні речовини за допомогою тварин переробляються в ще цінніші продукти: м'ясо, сало, масло, молоко, яйця, вовну, шкіру, тобто в усе те, що необхідне для життя людини.

Рослини дають людині їжу, а також будівельний матеріал, сировину для промисловості (смолу, олію, каучук, гутаперчу, дубильні речовини, спирт та ін.). Крім того, з рослин виробляють різноманітні ліки. Звідси зрозуміло, чому людина ще з давніх часів цікавилася рослинами, збирала їх, вивчала і вирощувала.

Необхідно підкреслити, що навіть такі речовини, як кам'яне вугілля і нафта, походять з рослин, які росли на землі в стародавні часи. Енергія сонячних променів, яка колись була уловлена цими рослинами, в процесі горіння вивільняється і використовується людиною. Також і торф, що використовується на паливо і на добрива, походить від рослин, які росли на болотах.

Значення рослин у природі та житті людини. Як нам відомо, всі люди і тварини дихають киснем і виділяють вуглекислий газ. Кількість вуглекислого газу в повітрі також збільшується від спалювання палива. А рослини у свою чергу поглинають вуглекислий газ з повітря на світлі і виділяють кисень.

Крім цього рослини збагачують повітря киснем, зменшуючи кількість вуглекислого газу. З огляду на те, що кисень є необхідним компонентом для життя людей і тварин, життя на Землі без зелених рослин була б неможлива.

Щоб збагатити міста і села киснем - проспекти, бульвари, вулиці і т.д. озеленюють. Люди висаджують дерева, чагарники, облаштовують парки, бульвари, квітники, газони. Загалом, в будь-якому місті на планеті намагаються якнайбільше насадити рослин, які так необхідні для збереження здоров'я населення. Враховуючи те, що рослини поглинають вуглекислий газ, вони також виділяють в повітря кисень і деякі газоподібні речовини, які затримують пил і знищуют шкідливі для здоров'я мікроби.

Тому ми повинні дбати про охорону наших рослин, кожного листочка рослини і примножувати зелені насадження, а точніше не забувати висаджувати нові рослини, доглядати за ними, і охороняти від пошкоджень.

Орган, процес	Однодольні
Насіння	Зародок з однією сім'ядолею
Коренева система	Мичкувата
Стебло	Трав'янисте (рідко дерев'янисте), провідні пучки без камбію, розкидані по стеблу
Листок	Простий, цілокраій
Жилкування	Паралельне або дугове
Квітка	Тричленна
Запилення	Вітром (здебільшого)

Родини злакові, лілейні або цибулеві Бамбук, Пшениця, Пампасова трава, чи кортадерія Селло

Білет №16

1. Україна розташована в основному на південному заході Східноєвропейської рівнини, в Центрально-Східній Європі. Лише невелику частину її території займають Карпатські і Кримські гори — складові великої Гімалайсько-Альпійської гірської системи. Територія України лежить у помірному кліматичному поясі Північної півкулі. В її межах чітко (як ні в жодній іншій країні Європи) простежуються три фізико-географічні зони — лісова, лісостепова і степова, а в Карпатах і Кримських горах — висотна поясність. Фізико-географічні зони України помітно змінюються із заходу на схід (насамперед за кліматичними і ґрунтово-рослинними ознаками).

Україна — найбільша держава Європи. її площа становить 603,7 тис. км кв. Площа другої за величиною європейської держави — Франції становить 551,5 тис. км кв.

За кількістю жителів (49,7 млн. чоловік на 1.01.2000 р.) Україна поступається в Європі тільки Німеччині, Франції, Великобританії та Італії.

Україна знаходиться в другому (київському) часовому поясі. Різниця в географічній довготі між крайніми західною і східною її точками дорівнює 18°, що відповідає різниці в часі 1 год і 12 хв (див. додаток 1). Середній меридіан другого часового поясу проходить поблизу Києва, тобто майже центральною частиною території України.

Територія нашої держави розташована приблизно на широті Франції, північної частини Сполучених Штатів Америки і південних районів Канади, тому має подібні з цими країнами природні умови. Для України характерні великі запаси, вдале поєднання і територіально компактне залягання покладів багатьох цінних корисних копалин.

. Частина річок судноплавна. Усе це сприяло її давньому компактному заселенню, великому господарському, зокрема землеробському, освоєнню земель. На заході і півночі є значні ресурси поверхневих і підземних вод, у тому числі мінеральних. Великі можливості для розвитку санаторно-курортного господарства і туризму.

Територія України поділяється на окремі частини — адміністративно-територіальні одиниці. Такими одиницями у нашій країні є автономна республіка, області і райони. Адміністративно-територіальний поділ покликаний здійснювати державне управління певною територією країни. До складу України входять Автономна Республіка Крим і 24 адміністративні області

2. Ри́би — парафілетична група водних хребетних тварин, зазвичай холоднокровних (точніше екзотермних) із вкритим лусками тілом та зябрами, присутніми протягом всього життя. Активно рухаються за допомогою плавців (часто видозмінених) або руху всього тіла. Риби поширені як в морських, так і в прісноводних середовищах, від глибоких океанічних западин до гірських струмків. Риби мають велике значення для всіх водних екосистем як складова харчових ланцюгів та велике економічне значення для людини через споживання їх у їжу. Риби пристосовані до умов існування насамперед формою свого тіла. У більшості їх вона обтічна: загострена голова, від неї тіло поступово потовщується, досягає найбільшої товщини посередині і до хвоста звужується. Завдяки цьому тіло риби з меншим напруженням врізається у товщу води. Вода, обтікаючи найтовщу частину тіла, тисне на його задню частину, що сприяє просуванню риби вперед. Спинна частина тіла риби опукліша, ніж черевна. Така форма допомагає тварині утримуватись на певній глибині.

3. Домен: Еукаріоти

Царство: Рослин

Надклас: Покритонасінні

Клас: Дводольні

Родина: Бобові

Рід: Горошок

Вид: Горошок запашний

Білет №17

1,

Показник	Група планет
	Планети земної групи	Планети-гіганти
Маса.	Від 3,3 1023 кг (Меркурій) до 5,976 1024 кг (Земля).	Від 8,7 1025 кг (Уран) до 1,9 1027 кг (Юпітер).
Розмір (екваторіальний діаметр).	Від 4880 км (Меркурій) до 12756 км (Земля).	Від 49500 км (Нептун) до 143 000 км (Юпітер).
Щільність.	Щільність планет земної групи близька до земного: 12,5 103 кг/м3 (у 5,5 разів більше щільності води).	У планет-гігантів дуже маленька щільність (щільність Сатурна менше щільності води).
Хімічний склад.	На прикладі Землі: Fe (34,6%), O2 (29,5%), Si (15,2%), Mg (12,7%).	В основному вони складаються з газів: H2 (,велика частина), CH4, NH3.
Наявність атмосфери.	У планет земної групи є атмосфера (більш виряджена, чим у планет-гігантів).	У всіх планет-гігантів велика атмосфера.
Наявність твердої поверхні.	Усі планети земної групи мають тверду поверхню.	Не мають твердої поверхні.
Кількість супутників.	У планет земної групи мало чи супутників їх узагалі немає: Земля – 1, Марс – 2, Меркурій – ні, Венера – немає.	У планет-гігантів велике в супутників: Юпітер – 14, Сатурн – 15, Уран – 5, Нептун – 2.
Наявність кілець.	Кільця відсутні.	У планет-гігантів є кільця.
Швидкість звертання навколо власної осі.	Обертання навколо своєї осі повільне (у порівнянні з планетами-гігантами).	Обертання навколо своєї осі швидке (у порівнянні з планетами земної групи).

3. Рослини Червоної книги України: тирлич безстебловий (1), лілія лісова (2), косарики італійські (3), пізньоцвіт осінній (4), пальчатокорінник травневий (5), білоцвіт весняний (6), зозулині черевички (7), рябчик (8), підсніжник білосніжний (9), півонія кримська (10), анемона (11), горицвіт весняний (12), тюльпан двоквітковий (13), зозулинець салеповий (14), зозулинець пурпуровий (15), сон-трава (16), ковила Лесінга (17), едельвейс (18)

В Україні існує 4 біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, Дунайський.[1]

Біосферний заповідник Асканія-Нова є найдавнішим (заснований в 1874 році) в Україні. В заповіднику збереглись унікальні ландшафти степів України до їх змін в результаті господарської діяльності людини.

Карпатський біосферний заповідник створений у 1968 році для збереження унікальних гірських ландшафтів Карпат. Заповідник включає в себе кілька масивів загальною площею 53630 га. В заповіднику збереглася унікальна флора й фауна Українських Карпат.

Чорноморський біосферний заповідник створений у 1927 році. Площа — 64806 га. Розташований на північному узбережжі Чорного моря захоплює акваторію та дрібні острови у Тендрівській і Ягорлицькій затоках (о. Вовчий, о. Кривий та інші). Заповідник охороняє величезні території масового гніздування птахів.

Дунайський біосферний заповідник почав своє існування з 1976 року. На території України він має площу 120000 га і продовжується в Румунії. Заповідник охороняє гирло Дунаю з його численними колоніями птахів.

Природні заповідники [

Крім біосферних на території України є 17 природних заповідників загальною площею понад 160000 га. Найбільшими з них є Розточчя, Медобори, Канівський, Кримський, Казантипський, Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький, Мис Мартьян тощо.

Природні парки 

В Україні налічується 15 національних природних парків. Найбільше їх в Карпатах: Карпатський, Синевир, Сколівські Бескиди, Яворівський, Гуцульщина. Величезні площі займає національний природний парк Подільські Товтри в Хмельницькій області. Шацький природний заповідник створений на Поліссі. Коса Бирючий острів і східна частина Сиваської затоки належить до території Азово-Сиваського національного природного парку. На Лівобережній Україні створено національні природні парки Деснянсько-Старогутський, Ічнянський, Гомільшанські ліси, Святі гори.

Домен: Еукаріоти

Царство: Рослин

Надклас: Покритонасінні

Клас: Однодольні

Рід: Пшениця

Вид: Пшениця тверда

Білет № 18